Постанова № 73003252, 22.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа № 920/234/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя

ОСОБА_1 , суддя Тарасова І. В.

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.

за участю учасників справи:

ТОВ “Аратта-Агро” – ОСОБА_2 (довіреність від 10.04.2017),

ТОВ “Шалигинське” – ОСОБА_3 (довіреність від 09.01.2018), ОСОБА_4 (довіреність №01-02/18 від 01.02.2018),

ФОП ОСОБА_5 – ОСОБА_2 (довіреність від 09.12.2016, договір про надання правової допомоги від 20.05.2017),

Свідка ОСОБА_6 (НОМЕР_1),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ “Шалигинське” (вх. № 2919 С/2) на рішення Господарського суду Сумської області від 16 серпня 2017 року у справі №920/234/16 (ухвалене колегією суддів у складі: головуючий суддя Котельницька В.Л., суддя Костенко Л.А., суддя Соп’яненко О.Ю. у приміщенні Господарського суду Сумської області, повне рішення складено 21.08.2017)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аратта-Агро”, с. Вікторівка, Ніжинський район, Чернігівська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шалигинське”, с. Шалигине, Глухівський район, Сумська область,

про стягнення 5 932 921,68 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шалигинське”, с. Шалигине, Глухівський район, Сумська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аратта-Агро”, с. Вікторівка Ніжинський район Чернігівська область,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Аратта-Агро” звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шалигинське” 5932921,68 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 01/12/12 від 01.12.2012, у тому числі: 3151 341,88 грн основного боргу, 271128,21 грн 3% річних; 2510451,49 грн інфляційних нарахувань та 88 993,83 грн судових витрат.

ОСОБА_7 Господарського суду Сумської області від 09.08.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016, позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 та рішення Господарського суду Сумської області від 09.08.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судами попередніх інстанцій належної оцінки на предмет відповідності спірних накладних, які є підставою даного позову, вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надано не було. Крім того, колегія суддів визнала помилковим посилання судів попередніх інстанцій на акт звірки взаємних розрахунків, оскільки останній не є первинним документом та не може використовуватись як доказ наявності боргу відповідача, за умови доведення позивачем належними та допустимими доказами наявності заборгованості відповідача за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу №01/12/12 від 01.12.2012. Також, суд касаційної інстанції в своїй постанові зазначив, що судам необхідно було надати оцінку доводам відповідача та наявним у справі доказам, на підставі яких останнім проведено залік зустрічних однорідних вимог, за наслідком якої визначити наявність підстав для такого заліку, а відтак і правомірність заявленої позивачем до стягнення спірної суми боргу.

31.05.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю “Шалигинське” подано до суду зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аратта-Агро” про визнання недійсним договору-купівлі продажу від 01.12.2012 № 01/12/12, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Арата-Агро” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Шалигинське”.

12.07.2017 від ТОВ “Аратта-Агро” надійшло клопотання про заміну сторони правонаступником, відповідно до якого товариство просило замінити позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Аратта-Агро” (код ЄДРПОУ 35770650) на його правонаступника – фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2).

Крім того, 12.07.2017 до суду було подане аналогічне клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

17.07.2017 до суду від ТОВ “Шалигинське” надійшло клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України або Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз міністерства юстиції України.

ОСОБА_7 Господарського суду Сумської області від 16.08.2017 первісний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ “Шалигинське” на користь ТОВ “Аратта-Агро” заборгованість за договором купівлі-продажу від 01.12.2012 №01/12/12 у розмірі 3151341,88 грн, 3% річних у сумі 271128,21 грн, інфляційні втрати у розмірі 2510451,49 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 88993,83 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В межах оскаржуваного рішення також відмовлено у задоволенні клопотання позивача та ФОП ОСОБА_5 про заміну сторони правонаступником та в клопотанні відповідача про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів.

ТОВ “Шалигинське” з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 16.08.2017 у справі №920/234/16 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №01/12/12 від 01.12.2012, та задовольнити зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2012 №01/12/12.

Скарга обґрунтована, зокрема, тим, що дана справа розглянута Господарським судом Сумської області у неправомірному складі колегії суддів, оскільки Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим ОСОБА_7 суддів України від 26.11.2010 №30, не передбачено введення судді до складу колегії суддів, що розглядає конкретну справу на підставі розпорядження.

Крім того, як зазначає скаржник, суд першої інстанції повністю проігнорував вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 10.11.2016, де вказано, що надані позивачем та відповідачем видаткові накладні суттєво відрізняються одна від одної за змістом.

Згідно з письмовими поясненнями головного агронома ОСОБА_6, він видаткові накладні не підписував, у видаткових накладних та довіреності стоїть не його підпис, товару (кукурудзи) від ТОВ «Аратта-Агро» не приймав. Окрім цього, відповідач доводив суду, що відтиск печатки, що стоїть на видаткових накладних та довіреності не відповідає відтиску печатки, що була в користуванні відповідача на момент виникнення спірних правовідносин, ці доводи відповідача підтверджуються листом начальника Глухівського ВП ГУ НП в Сумській області №13478 від 05.09.2016, але суд першої інстанції цим доказам та доводам відповідача у спірному рішенні своєї оцінки не надав.

Також, як зазначає відповідач за первісним позовом, відповідно до журналу обліку зерна, реєстру обліку зерна кукурудзи урожаю 2012 року на елеваторному комплексі ТОВ «Шалигинське», останньою датою прийняття кукурудзи урожаю 2012 року значиться 29.01.2013, що спростовує твердження позивача про передачу зерна кукурудзи врожаю 2012 року, відповідно 30.01.2013, 28.02.2013 та 20.03.2013.

30.01.2018 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1074), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечував, посилаючись, зокрема на те, що під час розгляду даної справи відповідач сам долучив до справи документи, які свідчать про визнання ним факту заборгованості перед позивачем у сумі 3151341,88 грн (вартість поставленої продукції без врахування штрафних санкцій).

Крім того, як зазначає позивач, в даній справі факт заборгованості підтверджується не лише податковою звітністю, але й первинними документами та письмовим визнанням цього факту з боку відповідача. Журнал реєстрації лабораторних аналізів та журнал обліку зерна, на який посилається відповідач, не можуть слугувати належними доказами, бо складаються відповідачем самостійно, ніде не реєструються, їх ведення ніким не контролюється. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

05.02.2018 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№1270) про виклик свідка ОСОБА_6, до якого додана нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_6.

08.02.2018 до суду від ТОВ “Шалигинське” надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№1382) та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи документів по справі №920/234/16 (вх.№1381), в якому відповідач просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу документів, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України або Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз міністерства юстиції України. На вирішення судової почеркознавчої експертизи документів поставити наступні питання:

1.Чи виконано підпис у оригіналі видаткової накладної № 1 від 31 січня 2013 року, (наданої відповідачем) в графі “Отримав(ла)” ОСОБА_6, чи цей підпис виконано іншою особою?

2.Чи виконано підпис у оригіналі видаткової накладної № 8 від 28 лютого 2013 року, (наданої відповідачем) в графі “Отримав(ла)” ОСОБА_6, чи цей підпис виконано іншою особою?

3.Чи виконано підпис у оригіналі видаткової накладної № 9 від 20 березня 2013 року, (наданої відповідачем) в графі “Отримав(ла)” ОСОБА_6, чи цей підпис виконано іншою особою?

4.Чи виконано підпис у оригіналі видаткової накладної № 1 від 30 січня 2013 року, (наданої позивачем) в графі “Отримав(ла)” ОСОБА_6, чи цей підпис виконано іншою особою?

5.Чи виконано підпис у оригіналі видаткової накладної № 8 від 28 лютого 2013 року, (наданої позивачем) в графі “Отримав(ла)” ОСОБА_6, чи цей підпис виконано іншою особою?

6.Чи виконано підпис у оригіналі видаткової накладної № 9 від 20 березня 2013

року, (наданої позивачем) в графі “Отримав(ла)” ОСОБА_6

Андрійовичем, чи цей підпис виконано іншою особою?

7.Чи виконано у оригіналах видаткових накладних №1 від 30 січня 2013 року, № 1 від 31 січня 2013 року, № 8 від 28 лютого 2013 року та № 9 від 20 березня 2013 року, наданих позивачем та відповідачем у графі “Отримав(ла)” однією особою, чи цей підпис виконано різними особами?

8.Чи виконано підпис у довіреності № 2 від 17 січня 2013 року у графі “підпис” ОСОБА_6, чи цей підпис виконано іншою особою?

08.02.2018 до суду від ТОВ “Шалигинське” надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№1382), в якій відповідач зазначив, зокрема, що обставини на які посилається позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, товариством не визнаються повністю.

19.02.2018 до суду від ТОВ “Аратта-Агро” надійшли заперечення проти клопотання про допит свідка (вх.№1653), в яких позивач просив повернути без розгляду клопотання ТОВ “Шалигинське” про виклик свідка або відмовити відповідачу у задоволенні клопотання.

26.02.2018 до суду від ТОВ “Аратта-Агро” надійшли заперечення проти клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх.№1870), в яких позивач просив повернути без розгляду клопотання ТОВ “Шалигинське” про призначення судової почеркознавчої експертизи або відмовити відповідачу у задоволенні клопотання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.03.2018, враховуючи те, що обставини, викладені свідком гр.ОСОБА_6 в заяві від 02.02.2018, яка наявна в матеріалах справи, суперечать іншим доказам у справі, викликано свідка – громадянина ОСОБА_6 для допиту.

22.03.2018 до суду від ТОВ “Аратта-Агро” та ФОП ОСОБА_5 надійшли клопотання про заміну сторони правонаступником (вх.№2418, 2419), в якій позивач та ФОП ОСОБА_5 просили замінити позивача – ТОВ “Аратта-Агро” на його правонаступника – фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2).

Представники ТОВ “Шалигинське” у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Представник ТОВ “Аратта-Агро” у судовому засіданні проти клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи заперечував. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Свідок ОСОБА_6 у своїх свідченнях у судовому засіданні повідомив, що на видаткових накладних №1 від 30.01.2013, №8 від 28.02.2013, №9 від 20.03.2013 та довіреності №2 від 17.01.2013 (а.с.117-119 т.3, а.с.6-8 т.3) стоїть не його підпис; товар, який зазначений у видаткових накладних, він не отримував. Підтвердив обставини, зазначені ним у заяві свідка (а.с.148 т.6).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

01.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Аратта-Агро”, продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Шалигинське”, покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 01/12/12, згідно з яким продавець зобов’язався у порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві зерно кукурудзи урожаю 2012 року у кількості 1643 т 535 кг (сільськогосподарська продукція), а покупець – прийняти та оплатити цю сільськогосподарську продукцію.

Згідно з п. 1.2. договору місцем передання продукції продавцем покупцю є елеватор покупця за адресою: Сумська область, м. Глухів, вул. Рильський Шлях, 1-а.

Відповідно до п.2.1. договору ціна однієї тони зерна кукурудзи врожаю 2012 року становить 1606,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Пунктами 2.2., 2.3. договору передбачено, що покупець проводить оплату продукції у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Оплата проводиться у національній валюті на протязі 10 банківських днів після отримання покупцем сільськогосподарської продукції у продавця на підставі виставленого ним рахунку.

На виконання умов договору продавець передав у власність покупця три партії зерна кукурудзи фуражної 3 класу та відповідні рахунки на оплату. Відповідно до видаткової накладної: №1 від 30.01.2013 поставлено 393,526 тонн на суму 632 001,18 грн; №8 від 28.02.2013 – 1306,474 тонн на суму 2367001,66 грн, №9 від 20.03.2013 – 436,836 тонн на суму 784339,04 грн. Всього поставлено 2136 836,00 тонн кукурудзи на загальну суму 3783341,88 грн. Зазначені видаткові накладні засвідчені печатками та підписами обох сторін.

Позивачем були видані відповідачу податкові накладні: від 31.01.2013 на суму 632001,18 гру, у тому числі ПДВ 105 333,53 грн; від 28.02.2013 на суму 2367001,66 грн, у тому числі ПДВ 394 500,28 грн; від 20.03.2013 на суму 784 339, 04 грн, у тому числі ПДВ 130 723,17 грн.

Вказана сільськогосподарська продукція отримана представником відповідача ОСОБА_6 на підставі довіреності № 2 від 17.01.2013, яка скріплена печаткою підприємства ТОВ «Шалигинське».

25.01.2013 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою сторони дійшли згоди доповнити договір купівлі-продажу від 01.12.2012 №01/12/12 п.6.5. такого змісту: «Заміна кредитора у зобов’язаннях, які виникають з цього договору, допускається лише за згодою боржника. При цьому, правочин щодо заміни кредитора у зобов’язаннях, які виникають з цього договору, вчиняється у письмовій формі та за участю боржника».

30.01.2013 ТОВ «Шилигинське» перерахувало ТОВ «Аратта-Агро» 632 000,00 грн за кукурудзу згідно рахунку від 30.01.2013, що підтверджується платіжним дорученням №1304, копія якого додана до матеріалів справи та банківською випискою по рахунку ТОВ “Аратта-Агро” від 30.01.2013.

16.01.2016 ТОВ «Аратта-Агро» направило ТОВ «Шалигинське» вимогу про сплату заборгованості №8, в якій просило оплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 3151341,88 грн, а також у зв’язку зі зміною банківських реквізитів направлено відповідачеві для оплати відповідні рахунки № 1 від 11.01.2016 на суму 784339,04 грн, № 2 від 11.01.2016 на суму 2367001,66 грн та № 3 від 11.01.2016 на суму 1,18 грн (з урахуванням часткової проплати).

Зазначена сума боргу підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період: 2013 рік, який підписаний обома сторонами та скріплено печатками обох товариств.

Відповідно до декларацій з податку на додану вартість ТОВ “Шалигинське”, поданих суду 08.08.2016 Шосткинською ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області, в бухгалтерському обліку ТОВ «Шалигинське» за 2013 рік відображені господарські операції з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції за договором купівлі-продажу №01/12/12 від 01.12.2012 на суми, вказані у видаткових накладних № 1 від 30.01.2013, № 8 від 28.02.2013, № 9 від 20.03.2013 (а.с.136-159 т.3).

Відповідно до гарантійного листа ТОВ «Шалигинське» від 12.01.2016, товариство підтвердило власні обов’язки зі сплати товарів, придбаних за договором №01/12/12 від 01.12.2012 в розмірі 3151341,88 грн та зобов’язалось сплатити дану заборгованість не пізніше ніж через 30 днів з дня складання даного гарантійного листа (а.с.96 т.4).

28.09.2016 між сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору, згідно з якою сторони дійшли згоди виключити з тексту договору купівлі-продажу від 01.12.2012 №01/12/2013 п.6.5., який було внесено до тексту договору додатковою угодою №1 від 25.01.2013.

Згідно з п.2 додаткової угоди №2 від 28.09.2016 ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та є невід’ємною частиною договору купівлі-продажу від 01.12.2012 №01/12/2013.

14.12.2016 від ТОА «Аратта-Агро» надійшла заява про заміну сторони правонаступником, відповідно до якої позивач просив замінити позивача –ТОВ «Аратта-Агро» на його правонаступника ФОП ОСОБА_5

Також, 14.12.2016 до суду надійшла аналогічна за змістом заява від ФОП ОСОБА_5

Заяви обґрунтовані тим, що 07.12.2016 між ТОВ «Аратта-Агро», первісним кредитором, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким за цим договором первісний кредитор передав новому кредитору, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором №01/12/12 від 01.12.2012, укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Шалигинське».

Відповідно до п.1.2. договору за даним договором, в тому числі, переходить право вимоги відсотків за користування грошовими коштами, штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню в майбутньому на суму боргу до фактичного його повернення боржником, а також переходять всі права, які належать первісному кредитору та передбачені основним договором і визначені законодавством, що регулює вказані правовідносини.

Згідно з п.1.3. договору право вимоги від первісного кредитора за основним договором переходить до нового кредитора з дня укладення даного договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що разом з відступленням права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору усі наявні документи, що підтверджують право, яке відступається.

31.05.2017 ТОВ «Шалигинське» звернулось до Господарського суду Сумської області з зустрічною позовною заявою до ТОВ «Аратта-Агро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2012 № 01/12/12, укладеного між ТОВ “Арата-Агро” та ТОВ “Шалигинське”.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Щодо посилання апелянта на те, що дана справа розглянута Господарським судом Сумської області у неправомірному складі колегії суддів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.21 ГПК України (в редакції чинній станом на момент прийняття рішення) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ч.6 ст.21 ГПК України (в редакції чинній станом на момент прийняття рішення) порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі судових рішень та наказів господарського суду, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до ч.5 ст.46 ГПК України (в редакції чинній станом на момент прийняття рішення) суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.2.3.20 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням ОСОБА_7 суддів України від 26.11.2010 №30 (надалі Положення) автоматизований розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів) здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів, у тому числі зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Відповідно до п.п.2.3.21 Положення автоматизований розподіл судових справ між суддями в судах, в яких відсутня спеціалізація або її застосування неможливе, здійснюється між усіма суддями.

Відповідно до п.п.2.3.11 Положення якщо розгляд справи здійснюється колегіально, склад колегії суддів визначається автоматизованою системою. Збори суддів можуть визначити склади постійно-діючих колегій суддів.

Відповідно до п.п.2.3.25 Положення відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів.

Тимчасова відсутність судді-члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів.

У разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів - членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді-члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

Відповідно до 2.3.27. Положення у разі одночасного перебування всіх суддів у відрядженнях, відпустках, їх тимчасової непрацездатності та в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ, автоматизований розподіл судових справ здійснюється автоматизованою системою у робочий день, наступний за днем, коли відпали відповідні обставини.

У разі коли в суді з об'єктивних підстав правосуддя здійснює один суддя, здійснення автоматизованого розподілу судових справ не буде порушенням вимог цього Положення.

Відповідно до п.п.2.3.50. Положення винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов'язки), що додається до матеріалів справи.

Відповідно до п.п.2.3.59 Положення у разі визначення автоматизованою системою неможливості здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ відповідно до підпункту 2.3.27 пункту 2.3 цього Положення автоматизованою системою автоматизовано створюється протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судових справ між суддями відповідного суду. Одночасно з протоколом автоматизованою системою автоматично формується звіт про неможливість автоматизованого розподілу судових справ між суддями відповідного суду.

Відповідно до розпорядження Господарського суду Сумської області від 11.05.2017 у даній справі згідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 28.11.2016 визначено наступний склад: головуючий суддя Резніченко О.Ю., судді Соп’яненко О.Ю. та Заєць С.В. (а.с.87 т.4) У зв’язку з перебуванням головуючого судді у відпустці до 29.05.2017 та необхідністю вирішення питання поновлення провадження у справі, на підставі п.п.2.3.50 Положення, 11.05.2017 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено наступний склад суду: головуючий суддя Котельницька В.Л., судді Соп’яненко О.Ю. та Заєць С.В. (а.с.35-36 т.5).

Відповідно до розпорядження Господарського суду Сумської області від 11.05.2017 у зв’язку з знаходженням судді Соп’яненко О.Ю. у відпустці відповідно до п.2.3.25 Положення призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (а.с.37 т.5).

11.05.2017 о 15:37:30 год. складено протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями, в якому зазначено, що автоматичний розподіл не відбувся; не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи (а.с.38 т.5).

11.05.2017 о 16:54:49 протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів визначено наступний склад суду: головуючий суддя Котельницька В.Л., судді Заєць С.В., Левченко П.І. (а.с.39 т.5).

Відповідно до розпорядження Господарського суду Сумської області від 31.05.2017 у зв’язку з знаходженням судді Заєць С.В. у відпустці відповідно до п.2.3.25 Положення призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (а.с.49 т.5).

31.05.2017 о 10:50:37 год. складено протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями, в якому зазначено, що автоматичний розподіл не відбувся; не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи (а.с.50 т.5).

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Сумської області від 31.05.2017 «Про неавтоматичний розподіл справи» за розпорядженням керівника апарату від 31.05.2017 автоматизований розподіл справи не відбувся, автоматизованою системою документообігу було створено протокол «Неможливості розподілу справи» через відсутність потрібної кількості суддів належної спеціалізації. Враховуючи, що рішенням зборів суддів Господарського суду Сумської області від 11.05.2011 (протокол №9) передбачено можливість застосування неавтоматичного розподілу судових справ у випадку неможливості проведення автоматичного розподілу (створення автоматизованою системою документообігу протоколу неможливості розподілу справи), а також те, що суддя Костенко Л.А. входила до складу суду як член колегії, включено до складу замість відсутньої судді – члена колегії Заєць С.В. – суддю Костенко Л.А. (а.с.51 т.5).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.07.2017 у зв’язку з перебуванням у відпустці судді Левченко П.І. визначено наступний склад суду: головуючий суддя Котельницька В.Л., судді Костенко Л.А., Коваленко П.І. (а.с.88 т.5).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.08.2017 у зв’язку з самовідводом судді Коваленко О.В. визначено наступний склад суду: головуючий суддя Котельницька В.Л., судді Костенко Л.А., Соп’яненко О.Ю. (а.с.151 т.5).

Оскаржуване рішення прийнято Господарським судом Сумської області у наступному складі суду: головуючий суддя Котельницька В.Л., судді Костенко Л.А., Соп’яненко О.Ю.

15.12.2017 набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147 від 03.10.2017. Вказаним законом Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакцій.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” ГПК України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Як вбачається зі змісту розпорядження керівника апарату Господарського суду Сумської області від 31.05.2017 «Про неавтоматичний розподіл справи» підставами неможливості автоматизованого розподілу судової справи та неавтоматизованого розподілу справи визначено відсутність потрібної кількості суддів належної спеціалізації та те, що суддя Костенко Л.А. входила до складу колегії, як член колегії.

Як було наведено раніше, згідно п.п.2.3.21 п.2.3. Положення у випадку неможливості застосування спеціалізації, автоматизований розподіл справи здійснюється між усіма суддями.

У випадку визначення автоматизованою системою неможливості здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ, згідно п.п.2.3.27 п.2.3 Положення – одночасного перебування всіх суддів у відрядженнях, відпустках, їх тимчасової непрацездатності та в інших передбачених законом випадках, автоматизованою системою автоматизовано створюється протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судових справ між суддями відповідного суду.

Змістом розпорядження від 31.05.2017, яким введено до складу судової колегії суддю Костенко Л.А., яка нібито входила до складу колегії як член колегії, спростовуються обставини відсутності всіх суддів даного суду, передбачені п.п.2.3.27 даного Положення та неможливості автоматизованого розподілу між суддями даного суду.

За таких обставин, розподіл справи 31.05.2017 не автоматизованою системою документообігу, а згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Сумської області від 31.05.2017 «Про неавтоматичний розподіл справи» та призначення для розгляду справи №920/234/16 в неавтоматизованому режимі суддю – члена колегії Костенко Л.А., за участі якої було прийняте оскаржуване рішення від 16.08.2017, є порушенням норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 16.08.2017 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте неповноважним складом суду, відповідно до положень п.1 ч.3 ст.277 ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглядаючи справу по суті, та надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ТОВ “Шалигинське”, заперечуючи проти позову, посилалось, зокрема, на те, що представник відповідача ОСОБА_6 зазначений товар не отримував, видаткові накладні: №1 від 30 січня 2013 року, № 1 від 31 січня 2013 року, № 8 від 28 лютого 2013 року та № 9 від 20 березня 2013 року не підписував, в зв’язку з чим просило призначити у справі судову почеркознавчу експертизу документів.

Колегія суддів розглянувши клопотання ТОВ «Шалигинське» про призначення судової почеркознавчої експертизи документів у даній справі, вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 вказаного Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації, власника, на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2.4.Положення (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п.12 названої Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках:

а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами;

б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність;

в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу;

г) закінчення строку дії довіреності;

д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

Відповідно до п.13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Колегія суддів зазначає, що видаткові накладні № 1 від 30.01.2013, № 8 від 28.02.2013, № 9 від 20.03.2013, а також довіреність №2 від 17.01.2013 зазначеним вимогам не відповідають.

Так, зокрема, на вищезазначених накладних відсутнє зазначення посади та призвіща особи, яка отримала товар, не зазначено номер та дату довіреності, на підставі якої отримано товар. Однак, крім підпису відповідача, на накладних міститься печатка ТОВ «Шалигинське».

В довіреності №2 від 17.01.2013 не зазначено за якими саме накладними або договором отримуються цінності. Крім того, строк дії довіреності визначений до 05.03.2013, тоді як третя партія товару була поставлена позивачем 20.03.2013. Однак, на довіреності, виданій ТОВ «Шалигинське» на ім’я головного агронома ОСОБА_6, міститься печатка ТОВ «Шалигинське» та наявні підписи керівника підприємства ОСОБА_8 та головного бухгалтера ОСОБА_9

Відповідно до декларацій з податку на додану вартість ТОВ “Шалигинське”, поданих суду 08.08.2016 Шосткинською ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області, в бухгалтерському обліку ТОВ «Шалигинське» за 2013 рік відображені господарські операції з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції за договором купівлі-продажу №01/12/12 від 01.12.2012 на суми, вказані у видаткових накладних № 1 від 30.01.2013, № 8 від 28.02.2013, № 9 від 20.03.2013.

Згідно платіжного доручення №1304 від 30.01.2013 та банківської виписки з рахунку відповідача, 30.01.2013 ТОВ «Шилигинське» перерахувало ТОВ «Аратта-Агро» 632000,00 грн за кукурудзу згідно рахунку від 30.01.2013 (а.с.62-63 т.1).

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за 2013 рік, який хоча і не є первинним бухгалтерським документом, але в сукупності з наведеними вище доказами враховується судом як обставина, яка підтверджує факт поставки продукції (а.с.16 т.1).

Крім того, колегія суддів враховує обставини надання до матеріалів справи оригіналів накладних (а.с.6-8 т.3) саме відповідачем, що свідчить про його обізнаність з фактом поставки згідно договору купівлі-продажу №01/12/12 від 01.12.2012 та відсутність будь-яких заперечень щодо неналежного оформлення накладних та самого факту поставки у 2013 році.

Гарантійним листом від 12.01.2016 ТОВ «Шалигинське» підтвердило власні обов’язки зі сплати товарів, придбаних за договором №01/12/12 від 01.12.2012 в розмірі 3151341,88 грн та зобов’язалось сплатити дану заборгованість не пізніше ніж через 30 днів з дня складання даного гарантійного листа. Гарантійний лист підписаний директором ОСОБА_8 та скріплений печаткою товариства.

За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять суперечливих доказів щодо поставки позивачем та отримання відповідачем товару, на вказаних накладних, крім підпису міститься також печатка ТОВ «Шалигинське», в матеріалах справи відсутні докази того, що печатка ТОВ «Шалигинське» викрадалась, або була втрачена, службове розслідування з приводу використання печатки ТОВ «Шалигинське» невідомими особами не проводилось, до правоохоронюваних органів відповідач не звертався, клопотання ТОВ «Шалигинське» про проведення судової почеркознавчої експертизи документів є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відзиві на позов від 28.03.2016 ТОВ «Шалигинське» не заперечувало факт отримання товару за договором купівлі-продажу № 01/12/12, посилаючись на те, що перша партія товару у кількості 393,526 тон на загальну суму 632 001,18 грн була поставлена 30.01.2013 і оплачена платіжним дорученням № 1304 від 30.01.2013. Друга партія товару - кукурудзи у кількості 1306,474 тон на загальну суму 2 367 001,66 грн була поставлена 28 лютого 2013 року за видатковою накладною № 8. Всього поставлено 1700 тон товару на суму 2 730 200,00 грн. 20 березня 2013 року позивач здійснив додаткову поставку третьої партії товару у кількості 436,836 тон за видатковою накладною № 9 від 20.03.2013 (а.с.54-58 т.1). До відзиву були надані, зокрема, копії видаткових накладних № 1 від 30.01.2013, № 8 від 28.02.2013, № 9 від 20.03.2013.

Крім того, до відзиву була надана копія заяви ТОВ «Шалигинське» до ТОВ «Аратта-Агро» про зарахування зустрічних однорідних вимог вих.№20 від 14.01.2016, в якій ТОВ «Шалигинське», зокрема, зазначило, що 04.12.2015 між ТОВ «Росток-Трейд», первісним кредитором, та ТОВ «Шалигинське», новим кредитором, було укладено договір про відступлення права вимоги №1 до боржника – ТОВ «Аратта-Агро». Відповідно до умов договору первісний кредитор передав новому кредитору, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору, і став кредитором за правочинами, вчиненими між первісним кредитором та боржником на загальну суму 2 800 000,00 грн.

Відповідно до п.1.3. договору про відступлення права вимоги №1 від 04.12.2015 за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов’язань за правочинами (договір поставки №030-13 від 05.03.2013, договір поруки від 05.03.2013, акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.03.2013- 04.12.2015 між ТОВ «Росток-Трейд» і ТОВ «Аратта-Агро» за договором №030-13 від 05.03.2013) та сплати боргу.

Як зазначено в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов’язання ТОВ «Аратта-Агро» перед ТОВ «Шалигинське» становлять 3 500 000,00 грн. В той час, як ТОВ «Аратта-Агро» є кредитором ТОВ «Шалигинське» за договором №01/12/12 від 01.12.2012 у розмірі 3151341,88 грн. Тому, результатом зарахування має бути припинення зустрічних зобов’язань на загальну суму 3151341,08 грн.

13.04.2016 додатковою угодою №1 до договору про відступлення права вимоги №1 від 04.12.2015, укладеною між ТОВ «Росток-Трейд» та ТОВ «Шалигинське», сторони дійшли згоди розірвати договір №1 договір про відступлення права вимоги від 14.12.2015.

За таких обставин, за даним договором зарахування зустрічних однорідних вимог не відбулось.

Крім того, в обґрунтування заявлених заперечень, ТОВ «Шалигинське» до матеріалів справи було надано копію журналу лабораторних аналізів приймання за період 2012-2016 роки, форма №49, в якому отримання товару від ТОВ «Аратта-Агро» за заявлений період не зареєстровано.

Колегією суддів у судовому засіданні було оглянуто вищезазначений журнал та встановлено, що в журналі відсутні декілька сторінок, журнал прошито неякісно, та крім того відрізано останній аркуш журналу з зазначенням особи та кількості пронумерованих та опечатаних сторінок.

Відповідно до п.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що журнал лабораторних аналізів приймання за період 2012-2016 роки ТОВ «Елеватор» є одностороннім документом та є документом, в якому фіксується приймання товару для здійснення лабораторних аналізів, а не документом, в якому фіксується саме прийняття товару, тому з урахуванням недоліків його форми не може бути прийнятий в якості належного доказу в підтвердження відсутності фактів поставки за договором купівлі-продажу №01/12/12 від 01.12.2012.

Відповідно до п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п.2.3. договору купівлі-продажу №01/12/12 від 01.12.2012 оплата проводиться у національній валюті на протязі 10 банківських днів, після отримання покупцем сільськогосподарської продукції у покупця, на підставі виставленого ним рахунку.

Колегія суддів зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов’язку сплатити за отриманий товар у встановлений договором строк.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено факт отримання ТОВ «Шалигинське» від ТОВ «Аратта-Агро» товару та наявність у ТОВ «Шалигинське» заборгованості перед ТОВ «Аратта-Агро» у розмірі 3151341,08 грн.

Крім того, ТОВ «Аратта-Агро», звертаючись до суду з позовом просив суд стягнути 271128,21 грн 3 % річних та 2 510 451,49 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

З наданого ТОВ «Аратта-Агро» розрахунку вбачається, що позивач за первісним позовом нарахував до сплати 0,11 грн 3% річних та 0,94 грн інфляційних збитків за поставкою товару від 30.01.2013; 204470,03 грн 3% річних та 1885623,04 грн інфляційних збитків за поставкою товару від 28.02.2013; 66658,07 грн 3% річних та 624 827,51 грн інфляційних збитків за поставкою товару від 20.03.2013.

Колегія суддів, перевіривши наданий розрахунок, вважає, що вимога позивача за первісним позовом щодо стягнення 3% річних у розмірі 271128,21 грн та інфляційних збитків у розмірі 2510451,49 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо зустрічної позовної заяви ТОВ «Шалигинське» до ТОВ «Аратта-Агро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2012 № 01/12/12, укладеного між ТОВ “Арата-Агро” та ТОВ “Шалигинське”, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви ТОВ «Шалигинське», заява обґрунтована обставинами визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 28.09.2016 до договору від 01.12.2012 № 01/12/12, укладеної між ТОВ «Шалигинське» та ТОВ «Аратта-Агро», якою сторони дійшли згоди виключити з тексту договору купівлі-продажу від 01.12.2012 №01/12/2013 п.6.5. наступного змісту: «Заміна кредитора у зобов’язаннях, які виникають з цього договору, допускається лише за згодою боржника. При цьому, правочин щодо заміни кредитора у зобов’язаннях, які виникають з цього договору, вчиняється у письмовій формі та за участю боржника».

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, директор товариства «Шалигинське» ОСОБА_8 поставив власний підпис та печатку товариства на декількох чистих аркушах паперу і передав ці аркуші генеральному директору ОСОБА_10, подальше використання цих аркушів паперу ОСОБА_10 залишається не відомим, тому не виключається, що ці аркуші з підписом ОСОБА_8 та печаткою ТОВ «Шалигинське» могли бути використані для складання додаткової угоди №2 від 28.09.2016 до договору №01/12/12 від 01.12.2012, оскільки ОСОБА_8 28.09.2016 перебував у відрядженні в м.Києві.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивачем за зустрічним позовом не наведено жодної підстави, визначеної чинним законодавством, для визнання договору купівлі-продажу №01/12/12 від 01.12.2012 недійсним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні зустрічної позовної заяви ТОВ «Шалигинське» слід відмовити, як необґрунтованої та не підтвердженої належними доказами, які б об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

14.12.2016 від ТОВ «Аратта-Агро» надійшла заява про заміну сторони правонаступником, відповідно до якої позивач просив замінити позивача –ТОВ «Аратта-Агро» на його правонаступника ФОП ОСОБА_5

Також, 14.12.2016 до суду надійшла аналогічна за змістом заява від ФОП ОСОБА_11

Як свідчать матеріали справи, 07.12.2016 між ТОВ «Аратта-Агро», первісним кредитором, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким за цим договором первісний кредитор передав новому кредитору, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належать первісному кредитору, і став кредитором за договором №01/12/12 від 01.12.2012, укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Шалигинське».

Відповідно до п.1.2. договору за даним договором, в тому числі, переходить право вимоги відсотків за користування грошовими коштами, штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню в майбутньому на суму боргу до фактичного його повернення боржником, а також переходять всі права, які належать первісному кредитору та передбачені основним договором і визначені законодавством, що регулює вказані правовідносини.

Згідно з п.1.3. договору право вимоги від первісного кредитора за основним договором переходить до нового кредитора з дня укладення даного договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що разом з відступленням права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору усі наявні документи, що підтверджують право, яке відступається.

Відповідно до акту приймання-передачі документів від 07.12.2016 до договору відступлення права вимоги від 07.12.2016, первісний кредитор (ТОВ “Аратта-Агро”) передав, а новий кредитор (ФОП ОСОБА_5Є.) прийняв оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу від 01 грудня 2012 року № 01/01/12, клопотання від 19.07.2016 про долучення оригіналів видаткових накладних, довіреності на ім'я ОСОБА_6 та акту звірки розрахунків до матеріалів господарської справи № 920/234/16; банківську виписку по рахунку ТОВ “Аратта-Агро” за 30.01.2013, гарантійний лист ТОВ “Шалигинське” від 12.01.2016; заяву ТОВ “Шалигинське” № 20 від 14.01.2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог, вимогу про погашення заборгованості від 16.01.2016 з доказами направлення на адресу ТОВ “Шалигинське”. Зазначено, що оригінали видаткових накладних, довіреності на ім’я ОСОБА_6 та акта звірки розрахунків, знаходяться в матеріалах господарської справи №920/234/16 (а.с.102 т.5).

Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Як було встановлено раніше, додатковою угодою №2 від 28.09.2016 до договору купівлі-продажу №01/12/12 від 01.12.2012, сторони виключили п.6.5. до договору, який містив застереження щодо неможливості заміни кредитора у зобов’язанні без згоди боржника.

Актом приймання-передачі документів від 07.12.2016 до договору відступлення права вимоги від 07.12.2016 підтверджується виконання первісним кредитором обов’язку, визначеного п.3.1. договору щодо передачі новому кредитору усіх наявних документів, що підтверджує право, яке відступається.

Оригінали видаткових накладних, довіреність на ім'я ОСОБА_6 та акт звірки розрахунків, на які містяться посилання в акті приймання-передачі, містяться в матеріалах даної справи в межах якої подано клопотання про заміну сторони правонаступником.

Реальність зобов’язання переданого новому кредитору – ФОП ОСОБА_5, підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заява ТОВ «Аратта-Агро» про заміну сторони правонаступником, а саме, заміну позивача –ТОВ «Аратта-Агро» на його правонаступника ФОП ОСОБА_5 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Сумської області від 16 серпня 2017 року у справі №920/234/16, як такого, що прийнято з порушенням норм процесуального права з прийняттям нового рішення у справі про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічного позову. В зв’язку з задоволенням заяви про заміну позивача ТОВ «Аратта-Агро» правонаступником – ФОП ОСОБА_5 стягнення за результатами розгляду первісних позовних вимог необхідно здійснити на користь ФОП ОСОБА_5.

Керуючись статтями 52, 254, 273, п.2 ч.1 статті 275, п.1 ч.3 статті 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ “Шалигинське” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 16 серпня 2017 року у справі №920/234/16 скасувати. Прийняти нове рішення.

Замінити позивача – ТОВ «Аратта-Агро» (код 35770650) на його правонаступника – ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2).

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» (41470, Сумська область, Глухівській район, смт.Шалигине, вул.Шевченка, буд.199, код ЄДРПОУ 03778295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аратта-Агро» (16670, Чернігівська область, Ніжинський район, с.Вікторівка, вул.Гавриша, буд.57, код ЄДРПОУ 35770650) 3 151 341,88 грн заборгованості за договором купівлі-продажу від 01.12.2012 №01/12/12, 271128,21 грн 3 % річних, 2510451,49 грн інфляційних збитків та 88 993,83 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Доручити Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 27.03.2018

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Тарасова І. В.