Постанова № 73003239, 26.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. Справа № 909/1018/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Мазепа Н.В.

за участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_2;

розглянувши апеляційну скаргу Національного природного парку “Гуцульщина”, м. Косів Івано-Франківської області, б/н від 27.12.2017р. (вх. № 01-05/217/18 від 10.01.18)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017р. (суддя Фрич М.М., повний текст рішення складено 13.12.2017р.)

у справі № 909/1018/16

за позовом: Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Національного природного парку " Гуцульщина", м. Косів Івано-Франківської області

про: відшкодування шкоди заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства в сумі 263 043,50 грн.

В С Т А Н О В И В:

21.11.2016р. до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про відшкодування шкоди заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства в сумі 263 043,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно Акту Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 22.05.2015 р. виявлено факт незаконної рубки дерев на території Національного природного парку “ Гуцульщина” , чим спричинено істотну шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 263 043,50 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2017 року задоволено позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до Національного природного парку "Гуцульщина" про відшкодування шкоди заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства в сумі 263043,50 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2017р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2017 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017р. у справі № 909/1018/16 позов задоволено.

Стягнуто з Національного природного парку "Гуцульщина" на користь Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області 263 043, 50 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу та об'єктам природно-заповідного фонду, які перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища Шешорської сільської ради Косівського району.

Стягнуто з Національного парку "Гуцульщина" в доход державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 945, 65 грн.

Оскаржуваним рішенням встановлено факт заподіяння шкоди лісу, природно-заповідному фонду та навколишньому природному середовищу у 263 043,50 грн., внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, що полягала у незабезпеченні ним охорони і захисту лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду. Заподіяна шкода полягала у незаконній рубці на території Шешорського ПНДВ Національного природного парку "Гуцульщина", згідно розрахунку розмір шкоди, що проведений до Постанови КМУ від 24.07.2013 р. № 541, по місцю перевірки ПНДВ Національного природного парку "Гуцульщина", а саме: Шешорське ПНДВ: при натуральному обстеженні виявлено:

- у кварталі 30 виділ №3 - незаконну рубку сироростючих дерев породи бук - 3 штуки, діаметром: 55, 59, 63 см., що є порушенням Лісового кодексу України, Закону України "Про природно - заповідний фонд", за що розраховано 23 382,00 грн. шкоди;

- у кварталі 30 виділ №1 – незаконну рубку сироростучих та сухостійних дерев породи ялина – 6 штук, діаметром: 58, 41, 43, 69, 46, 50 см., породи бук – 1штука, діаметром: 45 см., породи береза - 1штука, діаметром: 41 см., що є порушенням Лісового кодексу України, Закону України "Про природно-заповідний фонд", за що розраховано 31851,00 грн. шкоди;

- у кварталі 31 виділ №16 - незаконну рубку сироростучих дерев породи ялина - 3 шт., діаметром: 60, 49, 48 см., породи ялиця - 5 шт., діаметром: 52, 54, 59, 75, 51 см., породи бук - 2 шт., діаметром: 30, 32 см., що є порушенням Лісового кодексу України, Закону України "Про природно-заповідний фонд", за що розраховано 63 264, 00 грн. шкоди;

- у кварталі 31 виділ №13 – незаконну рубку сироростучих та сухостійних дерев породи ялина -13 шт., діаметром: 55,57, 50, 26, 43, 50, 47,47, 31, 73, 40, 55, 35 см., що є порушенням Лісового кодексу України, Закону України "Про природно - заповідний фонд", за що розраховано 58 716,00 грн. шкоди;

- у кварталі 31 виділ №12 – незаконну рубку сухостійних дерев породи ялина – 15 штук, діаметром : 46,79, 69, 755, 60, 72, 58, 64, 46, 50, 43, 65, 61, 58, 72 см., що є порушенням Лісового кодексу України, Закону України "Про природо-заповідний фонд", за що розраховано 61 834,50 грн. шкоди ;

- у кварталі 31 виділ №6 - незаконну рубку сироростучих дерев породи ялина – 1 штука, діаметром:56 см., породи ялиця – 1 штука, діаметром:64 см., що є порушенням Лісового кодексу України, Закону України "Про природно-заповідний фонд", за що розраховано 15 972,00 грн. шкоди;

- у кварталі 31 виділ №18 - незаконну рубку сироростучих дерев породи бук - 2 шт., діаметром:37, 39 см., що є порушенням Лісового кодексу України, Закону України "Про природно-заповідний фонд", за що розраховано 8024, 00 грн. шкоди.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області є обґрунтованими, мотивованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням Господарського суду івано-Франківської області від 07.12.2017р. у справі № 909/1018/16, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/1018/16 від 07.12.2017р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального права.

При цьому, скаржник звертає увагу на те, що місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є постійним лісокористувачем ділянки, на якій виявлено порушення. Скаржник наголосив на тому, що він не має оформленого державного акта на постійне лісокористування, а межі земельної ділянки, на якій виявлено порушення, не були встановленими в натурі і на них немає жодних межових знаків. Крім того, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що служба охорони парку є структурним підрозділом парку. Також, апелянт зазначає, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.10.2015, на якому базується рішення місцевого господарського суду, було отримано як доказ в кримінальному провадженні, а, отже, він повинен був пройти перевірку на належність та допустимість саме в межах кримінального провадження і до того часу не може використовуватися як доказ у господарському судочинстві. Окрім акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.10.2015, матеріали справи не містять будь-яких інших доказів, що підтверджують факт, обсяги та місце вчинення правопорушення (протоколів про адміністративне правопорушення, вироку суду, приписів чи розпоряджень за результатами виявленого порушення).

На адресу суду надійшов від Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначила, зокрема, що: перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо відповідача була проведена на законних підставах, акт від 22.05.2015 був складений у встановленому законом порядку, є носієм доказової інформації про виявлені порушення і є належним доказом у справі. Також, твердження про те, що НПП “Гуцульщина” не є постійним лісокористувачем на відповідній лісовій земельній ділянці не відповідає дійсності. Так, відповідно до Прикінцевих положень Лісового кодексу (надалі – ЛК) України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. При цьому, перевіркою було встановлено факт наявності у НПП “Гуцульщина” матеріалів лісовпорядкування, яке було проведено у 2004 році УДПЛВО “Львівська державна лісовпорядна експедиція”. Крім того, з положень Лісового кодексу України, Положення про НПП “Гуцульщина”, акта приймання-передачі матеріальних цінностей, лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства “Райагроліс” до сфери управління Мінекоресурсів України від 23.08.2002 вбачається, що саме службою охорони НПП “Гуцульщина”, яка входить у його структуру, повинна забезпечуватися охорона території парку.

На адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 22.03.2018 р., в яких останній просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі від 07.12.2017р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача надала пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Позивач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника позивача.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, яка підтримала свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 19.05.2015 р. по 22.05.2015 р. Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області була проведена позапланова перевірка НПП “Гуцульщина” згідно листа Слідчого відділення Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 08.05.2015 р. № 1191 та постанови СВ Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 08.05.2015 р. (а. с. 13).

За наслідками вказаної перевірки було складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Шешорського ПНДВ Національного природного парку “Гуцульщина” (а. с. 14-16), яким було виявлено порушення та нараховано розмір шкоди. Дана планова перевірка була проведена відповідно до наказу № 9-к від 18.05.2015 р. та направленням на перевірку від 18.05.2015 р. № 15.

З наявного в матеріалах справи розрахунку до Акту перевірки, розмір шкоди, що проведений до Постанови КМУ від 24.07.2013 р. № 541, за місцем перевірки ПНДВ Національного природного парку “Гуцульщина”, а саме: Шешорське ПНДВ: при натуральному обстеженні виявлено: - у кварталі 30 видів № 1, 3 незаконну рубку сироростючих дерев породи бук - 3 штуки, діаметром: 55, 59, 63 см., що є порушенням Лісового кодексу України, Закону України “Про природно - заповідний фонд”, за що розраховано 23382,00 грн. шкоди; у кварталі 30 виділ № 1 – незаконну рубку сироростучих та сухостійних дерев породи ялина – 6 штук, діаметром: 58, 41, 43, 69, 46, 50 см., породи бук – 1штука, діаметром: 45 см., породи береза – 1 штука, діаметром: 41 см., що є порушенням Лісового кодексу України, Закону України “Про природно-заповідний фонд”, за що розраховано 31851,00 грн. шкоди; у кварталі 31 виділ № 13 – незаконну рубку сироростучих та сухостійних дерев породи ялина -13 штуки, діаметром: 55,57, 50, 26, 43, 50, 47,47, 31, 73, 40, 55, 35 см., що є порушенням Лісового кодексу України, Закону України “ Про природно - заповідний фонд” , за що розраховано 58716,00 грн. шкоди ; у кварталі 31 виділ № 12 – незаконну рубку сухостійних дерев породи ялина – 15 штук, діаметром : 46,79, 69, 755, 60, 72, 58, 64, 46, 50, 43, 65, 61, 58, 72 см., що є порушенням Лісового кодексу України, Закону України “ Про природо-заповідний фонд”, за що розраховано 61 834,50 грн. шкоди ; у кварталі 31 виділ № 6 - незаконну рубку сироростучих дерев породи ялина – 1 штука, діаметром:56 см., породи ялиця – 1 штука, діаметром:64 см., що є порушенням Лісового кодексу України, Закону України “ Про природно-заповідний фонд”, за що розраховано 15 972,00 грн. шкоди. Всього під час перевірки Шешорського ПНДВ, Національного природного парку “Гуцульщина” перевіряючим органом встановлено, що у зв'язку із незаконною рубкою лісу завдано шкоди в сумі 263043,50 грн., яку необхідно перерахувати у відповідний фонд охорони навколишнього природного середовища селищних, сільських, та/або міських рад на території, якої вчинені дані правопорушення.

Відповідно до вказаного Акту №80 від 22.05.2015 року відбулося порушення ст.105 Лісового кодексу України.

Акт перевірки №80 від 22.05.2015 року без жодних зауважень підписано уповноваженими особами суб'єкта господарювання, а саме: Головним природознавцем НПП "Гуцульщина" - ОСОБА_3, провідним інженером з охорони природних екосистем відділу державної охорони та збереження природних екосистем НПП "Гуцульщина" - ОСОБА_4 та в.о. начальника Шешорського ПОНДВ НПП "Гуцульщина - ОСОБА_5

На підставі вищевказаної перевірки, оформленої Актом № 80 дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду, позивачем 25.05.2015 р. на адресу відповідача було надіслано претензію №10/15 про сплату шкоди в розмірі 263043,50 грн. (а. с. 18-19), про що останній повідомив позивача про те, що ним на адресу Косівського РВ УМВС було скеровано звернення з проханням встановити винних осіб, які вчинили порушення природоохоронного законодавства.

Позивач, у зв’язку з несплатою коштів відповідачем, звернувся до місцевого господарського суду з позовними вимогами про відшкодування шкоди заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового законодавства в сумі 263043,50 грн., обґрунтовуючи тим, що відповідачем спричинено істотну шкоду навколишньому природному середовищу на земельних ділянках яка належить остатньому, з чим погодився місцевий господарський суд.

Матеріали справи також свідчать, що відповідач 18.05.2015 р. та 22.05.2015 р. звертався до начальника Косівського РВ УМВС України із листами № 252/9, № 260/9, № 261/9 (а. с. 27, 28, 29), в яких просив встановити винних осіб, які здійснили незаконну рубку дерев на обході № 10, 11 Шешорського природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку “Гуцульщина”.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Частиною 4 ст. 20 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” визначено, що на національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Відповідно до Положення про НПП “Гуцульщина” (а.с. 136-151), НПП “Гуцульщина” створений відповідно до Указу Президента України від 14.05.2002 №456, є об’єктом природоохоронного фонду загальнодержавного значення та розташований на території Косівського району Івано-Франківської області (п.1.1). Загальна площа парку становить 32271 гектари, у тому числі 7606 гектари, що мають бути надані парку в постійне користування та 24665 гектарів, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (п.1.6).

Зі змісту статті 17 Лісового кодексу України вбачається, що основною метою надання лісів у постійне користування є ведення лісового господарства. Статтями 19 та 64 Лісового кодексу України передбачено обов’язки постійних лісокористувачів та основні вимоги щодо ведення лісового господарства.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Таким чином, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII “Прикінцеві положення” Лісового кодексу України.

Актом приймання-передачі цінностей лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства "Райагроліс" до сфери управління Мінекоресурсів України від 23.08.2002 року, затвердженого Міністром екології та природних ресурсів України (а.с.9), на виконання Указу Президента від 14.05.2002 №456/2002 та Наказу Мінекоресурсів від 14.08.2002р №315 вбачається, що у 2002 році комісією у складі: голови комісії, Начальника Державної служби заповідної справи. Заступника начальника Державної служби заповідної справи, Начальника управління бухгалтерського обліку та фінансової звітності Мінекоресурсів, Першого заступника Голови облдержадміністрації, Начальника нормативно-правового управління Мінекоресурсів, Начальника Державного кправління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області, Начальника обласного управління лісового господарства, Заступника начальника управління земельних ресурсів облдержадміністрації, Начальника відділу заповідної справи та екомережі Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області, Головного технолога ОП "Івано-Франківськоблагроліс", Голови Косівської районної ради, Першого заступника голови Косівської райдержадміністрації, директора Національного природного парку "Гуцульщина", директора Кутського держлісгоспу та директора Косовського районного підприємства "Райагроліс" проведено приймання-передачу матеріальних цінностей, лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства "Райагроліс" до сфери управління Мінекоресурсів України.

Передано директору Національного природного парку "Гуцульщина" від директорів Кутського держлісгоспу ОСОБА_6 та Косівського районного підприємства "Райагроліс" ОСОБА_7, по Кутському ДЛГ: 1.1.) лісовий фонд площею 21562 га; 1.2.) документацію з обліку лісового фонду, таксаційні описи, книги лісових культур, тощо; 1.3.) лісову продукцію, що є в залишку в лісі; 1.4.) лісосічний фонд на який виписані лісорубні квитки і сплачена попенна плата. По Косівському районному підприємству "Райагроліс": 2.1.) лісовий фонд площею 10709 га; 2.2.) документацію з обліку лісового фонду, таксаційні описи, книги лісових культур, тощо.

На переданій території Національного природного папку "Гуцульщина" з вилученням земель охорону здійснює служба державної охорони Національного природного парку "Гуцульщина" з часу підписання акту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження відповідача, що він нібито не є постійним лісокористувачем на спірних виділах, базуються виключно на відсутності в нього державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, оскільки скаржником не спростувано висновків місцевого господарського суду, які ґрунтуються на п. 5 розділу VIII “Прикінцеві положення” Лісового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 цього Кодексу, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно ст. 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1 Положення про НПП “Гуцульщина” охорона території парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Пунктом 5.2. Положення визначено, що службу державної охорони парку очолює директор парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Управління службою держохорони здійснює Мінприроди.

Згідно пункту 5.4 Положення, основними завданнями служби держохорони є: забезпеченням додержання режиму охорони території та природних об'єктів; попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства. Зважаючи на наведене, служба охорони є відділом НПП “Гуцульщина”, на який покладено обов’язок здійснення охорони природно-заповідного фонду з моменту передачі вилучених земель. Вказане також вбачається і з Положення про відділ державної охорони природно-заповідного фонду, затвердженого директором НПП “Гуцульщина” .

Вищенаведеним спростовуються твердження НПП “Гуцульщина” про те, що служба охорони парку не є структурним підрозділом парку.

Як вже було зазначено, матеріалами справи підтверджується факт незаконної вирубки, а саме актом №80 від 22.05.2015 року зафіксовано фактичні дані про порушення природоохоронного законодавства (які полягають в незаконному вирубуванні дерев), зокрема, ст.105 Лісового кодексу України та ст. 64 Закону України "Про природно-заповідний фонд". Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неналежності акта перевірки від 22.05.2015, у зв’язку з тим, що такий було отримано як доказ в кримінальному провадженні.

Відповідно до п.1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 року за №181/16034 акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Частиною 6 ст.7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) протягом п’яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Колегія суддів відхиляє покликання скаржника на постанову Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №2а/1270/8688/12, оскільки правова позиція, викладена у цій постанові стосується відносин у сфері справляння податків та зборів, а саме застосування положень п.86.9 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на 19.10.2012), відповідно до якої встановлено особливі правила прийняття органом державної податкової служби податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність. Вказані відносини у сфері справляння податків та зборів не можуть бути застосовані до інших видів здійснення в державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та, зокрема, до відносин з приводу порушення вимог природоохоронного законодавства.

Таким чином, при проведенні перевірки та складенні акта перевірки від 22.05.2015р., позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства, у зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що в акті перевірки належним чином зафіксовано фактичні дані про порушення природоохоронного законодавства, а саме про незаконну рубку дерев на території природно-заповідного фонду НПП “Гуцульщина”, тобто вказаний акт є носієм доказової інформації та належним доказом у справі.

Отже, допустивши незаконну рубку дерев на території Шешорського ПНДВ НПП "Гуцульщина", відповідач порушив вимоги пункту 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, оскільки не виконав свого обов’язку здійснювати охорону лісів від незаконних рубок.

Відповідно до п. 6.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”, у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

В розрахунку, складеному за результатами перевірки, посадовими особами позивача було встановлено розмір заподіяної шкоди внаслідок незаконної рубки лісу, а саме – 263 043,50 грн.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Обов’язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що: 1) законодавством на відповідача покладено обов’язок охорони лісів від незаконних рубок; 2) з наявних в матеріалах справи доказів вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів та підтверджується розмір заподіяної шкоди; 3) на виконання положень ст.ст. 74 ГПК України та ч.2 ст.1166 ЦК України відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу.

Наведеним підтверджується, що внаслідок бездіяльності відповідача було заподіяно шкоди лісовим ресурсам, вбачається причинний зв’язок між вчиненим порушенням та заподіяною шкодою і наявність вини відповідача.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд-

п о с т а н о в и в:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017р. в справі за номером 909/1018/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Національного природного парку “Гуцульщина”, м. Косів Івано-Франківської області, б/н від 27.12.2017р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст.287,288 ГПК України.

3. Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 27.03.2018р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.