Постанова № 73002774, 26.03.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2018 справа № 905/2748/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Чернота Л. Ф. (доповідач) Будко Н.В., Попков Д.О.При секретарі судового засідання: Телеснюк І. В.за участю представників сторін: від позивача:не з'явились від відповідача:не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком-Сервіс», м. Курахове, Донецька область на рішення господарського суду Донецької областіухвалене14.12.2017р. в місті Харковіпо справі№905/2748/17 (суддя Левшина Я.О.)за позовом до відповідача проФізичної особи-підприємця Чаплигіної Тетяни Миколаївни, м. Курахове, Донецька область Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком-Сервіс», м. Курахове, Донецька область стягнення заборгованості в сумі 107000,00 грн., неустойки в сумі 17752,68 грн.

В С Т А Н О В И В

У листопаді 2017 р. Фізична особа - підприємець Чаплигіна Тетяна Миколаївна, м. Курахове, Донецька область звернулась до господарського суду Донецької області з позовом б/н від 27.11.2017 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком-Сервіс», м. Курахове, Донецька область про стягнення суми основного боргу за договором поставки від 06.03.2017 р. №09-17/Ж-С в розмірі 107 000,00 грн. та неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 17752,68 грн., що разом складає 124752,68 грн. та судовий збір 1871,29 грн. Вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти відповідача ТОВ «Жилком-Сервіс» 85612, Донецька область, Марїнський район, м. Курахове, пр.. Запорізький, 37, що знаходяться на розрахунковому рахунку 26002051829357 в ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 335496, код ЄДРПУ 38588651, ІПН 385886505382 (а.с.4-9).

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №240915БР від 24.09.2015р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2017 р. позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Чаплигіної Тетяни Миколаївни, м.Курахове, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилком-Сервіс", м.Курахове, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 107000,00грн., неустойки в сумі 17752,68 грн. задоволено частково.

Припинено провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилком-Сервіс", м.Курахове, Донецька область суми основного боргу у розмірі 10000,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилком-Сервіс" на користь Фізичної особи-підприємця Чаплигіної Тетяни Миколаївни заборгованість у розмірі 97000,00грн., пеню в розмірі 8876,34грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1721,29 грн.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Чаплигіної Тетяни Миколаївни на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 800 грн. за подання заяви про забезпечення позову (а.с.100-104).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилком-Сервіс», м. Курахове, Донецька область звернулось з апеляційною скаргою №772 від 22.11.2017 р., в якій останній просить рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2017 р. по справі №905/2748/17 скасувати та постановити нове рішення про стягнення з ТОВ «Жилком - Сервіс» суми боргу у розмірі 97 000,00 грн. Звільнити ТОВ «Жилком-Сервіс» від сплати пені у розмірі 17 752,68 грн. Розстрочити виконання рішення по справі на один рік, на умовах поетапної щомісячної оплати у розмірі 8083,34 грн. на місяць (а.с.103-112).

В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач посилається на на те, що на сьогоднішній день перебуває в скрутному фінансовому стані. Контрагенти ТОВ «Жилком-Сервіс» належним чином не виконують перед відповідачем грошові зобов'язання, що в свою чергу зумовило виникнення заборгованості перед постачальниками, у тому числі перед ФОП Чаплигіной Т.М.

Зазначає, що ТОВ «Жилком-Сервіс» є підрядною організацією, яка надає жилого-комунальні послуги у житловому фонді міста Курахове, балансоутримувачем якого є Комунальне підприємство «Міська служба єдиного замовника» Курахівської міської ради». У зв'язку з великою заборгованістю населення з оплати спожитих послуг, виникла заборгованість перед підрядником, у розмірі, що 01.12.2017 р. разом складає 953 921,41 грн.

У зв'язку з виниклою дебіторською заборгованістю ТОВ «Жилком-Сервіс» не вистачає коштів на виплату заробітної плати робітникам.

Також апелянт посилається на ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю України та ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Таким чином, керуючись вищенаведеними нормами, ТОВ «Жилком-Сервіс» не має змоги оплатити виниклу заборгованість в повному обсязі, до того часу працівники підприємства не будуть забезпечені своєчасною і повною виплатою заробітної плати гарантованої їм законодавством України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 10.01.2018 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., Будко Н.В., Попков Д.О. (а.с.106).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2018 р., керуючись ст. ст.258,259,260 Господарського процесуального кодексу України було залишено без руху апеляційну скаргу - Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком-Сервіс», м. Курахове, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2017 р. у справі №905/2748/17 (а.с.107-108).

25.01.2018 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком-Сервіс», м. Курахове, Донецька область надійшов лист, яким на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2018 р. надають доказ надсилання позивачу апеляційної скарги та доданих до неї документів, а саме оригіналу касового чеку від 23.12.2017 р. (а.с. 140-141).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018 р., керуючись ст.ст.256,258,262 Господарського процесуального кодексу України було відкрито апеляційне провадження у справі №905/2748/17. Зобов'язано відповідача до 16.02.2018 р. включно надати до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України (а.с.143).

19.02.2018 р. на електронну адресу, 20.02.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від ФОП Чаплигіної Т.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Жилком-Сервіс», в якому позивач зазначає, що з доводами апеляційної скарги не згоден, вважає скаргу безпідставною.

Вважає, що не підлягають задоволенню також і вимоги ТОВ «Жилком - Сервіс» про розстрочення виконання рішення (а.с.145-148). Судова колегія розглянула вищенаведений відзив та долучила його до матеріалів справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2018 р., керуючись ст.ст.234,267,268,270 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком-Сервіс», м. Курахове, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2017 р. по справі №905/2748/17 призначено на 26.03.2018 р. на 14:40 год. (а.с.149).

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017р.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Учасники справи (представники сторін) в судове засідання 26.03.2018 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної з 15.12.2017 р.) не скористалися. В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення які повернулися до Донецького апеляційного господарського суду з відмітками: «-вручено за довіреністю повноважному представнику» та - «вручено особисто» (а.с.144,150).

Пункт 2 ч.3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) зобов'язує сторони з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Пунктом 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) врегульовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов'язковою судова колегія вважає можливим розглянути справу №905/2748/17 без участі учасників справи.

Відповідно до п.3 ст. 222, ст. 223 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №905/2748/17.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.03.2017 між Фізичної особою-підприємцем Чаплигіною Тетяною Миколаївної (постачальник) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жилком-Сервіс (покупець) з другої сторони було укладено договір поставки №19-17/Ж-С, згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах цього договору передати у власність покупця товар для використання його у господарській діяльності , а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму.

Пунктом 3.1 договору врегульовано, що ціна на товар, переданий за цим договором у власність покупця, визначаються у специфікації та вказується за одиницю товару без ПДВ та без урахування вартості доставки.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом внесення на розрахунковий рахунок постачальника 100% передоплати, протягом 2 робочих днів після виставлення постачальником рахунку на оплату, згідно п. 4.1 договору.

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що товар за цим договором поставляється окремими партіями відповідно до накладних на підставі заявок покупця, протягом 2-х робочих днів за наявності продукції на складі заводу-виробника. Перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі партії товару покупцю. Обов'язок постачальника передати товар покупцеві вважається виконаним у момент фактичного надання товару в розпорядження покупця.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі порушення строків оплати покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.1 договору унормовано, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017 р.

В матеріалах справи містяться підписані сторонами без зауважень копії специфікації до договору №1 від 24.04.2017 р. (а.с.18) та №2 від 10.05.2017 р. (а.с.19), в яких сторони узгодили найменування, кількість, ціну, загальну вартість продукції.

У даному випадку, на виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу на суму 269713,38грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №007 від 24.04.2017р. (а.с.22), №009 від 10.05.2017 р. (а.с.23). Дані накладні були підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач направив відповідачу претензію №1 від 11.09.2017р. про сплату заборгованості та неустойки, яку останній залишив без задоволення (а.с.37).

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом.

Кожна сторона повинна ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються, згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №09-17/Ж-С від 06.03.2017, та стягненні неустойки.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.

За правовою природою укладений договір є договором поставки.

Відповідно до вимог ст. 265 Господарського кодексу України та ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму та застосовуються норми щодо договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 вищенаведеного Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Отже, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлений товар відповідно до умов договору поставки №09-17/Ж-С від 06.03.2017р. за вищезазначеними видатковими накладними за рахунками №005 від 04.04.2017 р.та №010 від 10.05.2017р.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України врегульовано, за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути заборгованість за договором та стягнення неустойки.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не спростовано та визнано у відзиві на позовну заяву (а.с.80-83).

Однак, відповідач своє зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково.

У даному випадку, сторони змінили порядок розрахунків. Позивачем було пред'явлено претензію. Під час листування між сторонами відповідач частково сплачував кошти за поставлений товар без попередньої оплати.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути заборгованість в сумі 107000,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач 30.11.2017 р. та 07.12.2017р. частково сплатив суму основного боргу, що підтверджується копіями платіжних доручень №1504, №1550 на суму 10000,00 грн., які містяться в матеріалах справи (а.с.89-90).

Пунктом 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинної на момент прийняття рішення) передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки часткова сплата суми основного боргу в розмірі 10000,00грн. була сплачена після звернення з позовом до суду першої інстанції, яке відбулося 27.11.2017р. (згідно експрес-накладної), таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовило припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинної на момент прийняття рішення).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10000,00 грн.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 97000,00 грн.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення неустойку у вигляді пені в розмірі 17752,68 грн. за період з 12.05.2017 по 27.11.2017.

Приписами статтей 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України врегульовано, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У разі порушення строків оплати покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, згідно п. 7.2 договору.

Місцевий суд обґрунтовано застосував положення ст. 692 Цивільного кодексу України та дійшов вірного висновку, що право вимоги за видатковими накладними №007 від 24.04.2017 р., №009 від 10.05.2017 р. виникло 25.04.2017 р. та 11.05.2017 р.

Перевіривши розрахунок пені, період, правові підстави та порядок їх нарахування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно заявлені дані позовні вимоги.

ТОВ «Жилком-Сервіс» в своїй апеляційній скарзі та у відзиві на позов просив звільнити його від сплати неустойки у розмірі 17752,68грн., у зв'язку, зі скрутним фінансовим становищем, наявністю дебіторської заборгованості. (а.с.109-112, 80-83).

Частиною 1 ст.233 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника, згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

На момент прийняття рішення, згідно п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017 р.) стосовно права господарського суду щодо прийняття рішення, врегульовано, що приймаючи рішення суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд з'ясував наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінив, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У даній справі, позивачем всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017 р.) не доведено жодними доказами факту виникнення в нього збитків внаслідок допущення прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №09-17/Ж-С від 06.03.2017 р.

Однак, як вже зазначалось, відповідач здійснив часткову оплату заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги часткові оплати заборгованості, а також відсутність відомостей щодо понесення позивачем у зв'язку з цим збитків, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність виняткових підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем розміру пені на 50%.

У зв'язку із чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 8876,34 грн.

Судова колегія погоджуєтьсяз висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені в розмірі 8876,34грн.

Стосовно розстрочки виконання судового рішення на один рік, на умовах поетапної щомісячної оплати у розмірі 8083,34 грн. на місяць судова колегія зазначає наступне.

Обставини, якими відповідач обґрунтовує вимогу про розстрочку виконання судового рішення, є майже тотожними обставинам, які вже були враховані судом першої інстанції при зменшенні заявленого позивачем до стягнення розміру пені.

Таким чином, відсутність у відповідача необхідних грошових коштів не може бути підставою для відстрочки виконання судового рішення.

Наведений у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідачем строк розстрочки на 1 рік не обґрунтований.

За таких обставин, приймаючи до уваги матеріальні інтереси сторін, вимога відповідача про розстрочку виконання судового рішення на 1 рік підлягає залишенню без задоволення.

Стосовно вжиття заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти відповідача судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що задоволення заяви про забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

У зв'язку із тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження імовірності невиконання рішення суду відповідачем у майбутньому чи здійснення останнім будь-яких дій, спрямованих на ухилення від такого виконання, судом було обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову та правомірно стягнуто з позивача судовий збір в розмірі 800 грн. в дохід Державного бюджету України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.) рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2017 року у справі №905/2748/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), Положеннями п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) встановлено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком-Сервіс», м. Курахове, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2017 р. у справі №905/2748/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2017 р. у справі №905/2748/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у встановленому законом порядку протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 26.03.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 28.03.2018р.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Н.В.Будко

Д.О.Попков

Надруковано примірників 4:

1 - позивачу;

1 - відповідачу ;

1 - у справу;

1 - ГСДО;