Ухвала суду № 73002704, 28.03.2018, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

28 березня 2018 року м. ЧернігівСправа № 927/235/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М., перевіривши матеріали позовної заяви №2/539 вих-18 від 07.03.2018

Заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону

вул. Бращайків, 2, м. Ужгород, 88000

В інтересах держави, в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах

Позивач: 18 окремий мостовий загін 1 об?єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0300)

вул. Берег, 146, м. Чоп, Ужгородський район, Закарпатська область, 89500

До відповідача: Дочірнього підприємства «Укрсівербуд» Закритого акціонерного товариства «ДСК»

вул. Попова, 8-А, м. Чернігів, 14001

Про стягнення 4243,00 грн

В С Т А Н О В И В:

Заступником військового прокурора Ужгородського гарнізону подано позов в інтересах держави, в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах, позивач: 18 окремий мостовий загін 1 об?єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0300) до Дочірнього підприємства «Укрсівербуд» Закритого акціонерного товариства «ДСК» про стягнення на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України на користь Військової частини Т0300 безпідставно отриманих коштів у розмірі 4243,00 грн.

Також пунктом 2 прохальної частини позовної заяви №2/539 вих-18 від 07.03.2018 заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону просить відстрочити сплату судового збору за подачу позовної заяви до прийняття місцевим господарським судом рішення по суті спору.

Відповідно до п. 9, 10 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У порушення зазначених вимог, заступником військового прокурора Ужгородського гарнізону до позовної заяви не додано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які прокурор поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи; підтвердження прокурора про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Пунктом 2 частини 1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об?єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати регулюється Законом України "Про судовий збір".

За приписами ст. 1,2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору – громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, виходячи з вимог п.1 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, розмір судового збору за подання до господарського суду даної позовної заяви складає 1762,00 грн.

У порушення вищезазначених вимог, заступником військового прокурора Ужгородського гарнізону не подано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку в розмірі 1762,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву №2/539 вих-18 від 07.03.2018 в частині відстрочення сплати судового збору заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону посилається на довідку Військової частини Т0300 №13/19 від 03.03.2018, згідно з якою станом на 02.03.2017 кошторисні призначення видатків 18 окремого мостового загону 1 об?єднаного загону Держспецтрансслужби Військової частини Т0300 на оплату судового збору в господарських справах не передбачено, реальне фінансування зазначених статей видатків не проводиться.

Слід зазначити, оскільки даний позов подано заступником військового прокурора Ужгородського гарнізону, то відповідно і судовий збір повинен бути сплачений військовим прокурором, а не 18 окремим мостовим загоном 1 об?єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0300), який визначено позивачем у даній справі.

Статтею 8 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача – фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Із аналізу ст.8 Закону України “Про судовий збір” слідує, що вказаною нормою закону визначено умови за яких судом може бути відстрочено або розстрочено сплату судового спору фізичною особою.

При цьому, зазначена стаття Закону не визначає підстав, за наявності яких суд може прийняти рішення про обов’язкове відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк.

Законом України “Про судовий збір” також не передбачено відстрочка або розстрочка сплати судового збору для юридичної особи, в тому числі і прокурора.

При цьому, посилання прокурора на рішення Конституційного Суду України від 28.11.2013 у справі №12-рп/2013 за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень п.7 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та Рекомендації Комітету ОСОБА_1 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № (81) 7, де зазначено, що якщо судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротитим або скасувати, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, і не може бути підставою для відстрочки сплати судового збору, виходячи з наступного:

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що вимога сплатити судовий збір не обмежує заявника на доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини, навіть у справах проти інших держав, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права в Україні.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" №28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду. При цьому, зауважено, що сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" №24402/02 від 20.05.2010 також вказано на те, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено Господарський процесуальним кодексом України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Даної позиції дотримується і Верховний суд у своїй постанові від 22.03.2018 у справі № 920/200/16.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для відстрочення сплати судового збору, а тому заява заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в частині відстрочення сплати судового збору є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та надати заступнику військового прокурора Ужгородського гарнізону строк 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків, шляхом надання: попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які прокурор поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи; підтвердження прокурора про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до Дочірнього підприємства «Укрсівербуд» Закритого акціонерного товариства «ДСК» з тим самим предметом та з тих самих підстав; документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку в розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст. 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити заступнику військового прокурора Ужгородського гарнізону у задоволенні позовної заяви в частині відстрочення сплати судового збору.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Заступнику військового прокурора Ужгородського гарнізону, протягом 7 календарних днів з дня вручення ухвали суду, усунути недоліки позовної заяви №2/539 вих-18 від 07.03.2018.

4. Роз’яснити заступнику військового прокурора Ужгородського гарнізону, що у відповідності до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі не усунення ним недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Л. М. Лавриненко