Ухвала суду № 73002347, 26.03.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

26 березня 2018 року Справа № 5016/1029/2012(5/35)

м. Миколаїв

Кредитори:

1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс ЛВП", 54036, м.Миколаїв, вул.Кутузова, 48.

2.Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" НАК "Нафтогаз України", 54008, м.Миколаїв, вул.Погранична, 159.

3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології", 03022, м.Київ, вул.Трутенка, 8.

4.Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області (54017, м. Миколаїв, пр.-т Центральний, 93.

5.Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, поштова адреса: 54030, м.Миколаїв, вул. Фалеєвська, б. 9-Б

6.Вознесенське об’єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул.Одеська, 25.

7.Очаківська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області (57508, миколаївська область, м. Очаків, вул. Старофортечна, б. 27, код ЄДРПОУ 39773215).

8.Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12 в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв”, 54013, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 4-А.

9.Публічне акціонерне товариство “Новоград-Волинський м‘ясокомбінат”, 11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинськ, вул. Борисова, 4.

10.Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк”, 01601, м. Київ, вул. Жилянська, 43 (представник кредитора: ОСОБА_1В.).

11.Компанія “Муано Трейдінг Лімітед” (“MUANO TRADING LIMITED”), 03037, АДРЕСА_1.

12.Товариство з обмеженою відповідальністю “Концерн Нафтаенерго”, 20746, Черкаська область, Смілянський район, с. Березняки, вул. Куценка, 91.

13. Публічне акціонерне товариство “Миколаївобленерго” (вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 23399393).

Банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", 56500, Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Жовтневої революції, 283, ідентифікаційний код 24781924.

Ліквідатор: арбітражний керуючий ОСОБА_2 (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 53 (4 поверх).

Суддя Ржепецький В.О.,

за участі представників:

від Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” - ОСОБА_3 довіреність довіреність №01/54-99 від 02.01.2018 року;

ліквідатор- арбітражний керуючий ОСОБА_2

суть справи: про визнання кредиторських вимог,

встановив:

14.02.2018 на адресу Господарського суду Миколаївської області від Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” надійшла заява про визнання поточних кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" у сумі 20750,61 грн. та стягнення з банкрута на користь кредитора судового збору у розмірі 3524,00 грн.

Ухвалою суду від 16.02.2018 заяву кредитора прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.03.2018, встановлено ліквідатору ОСОБА_2 строк до 05.03.2018 для подання до господарського суду письмового відзиву по суті заяви кредитора, доказів направлення кредитору повідомлення про результати розгляду грошових вимог та його отримання кредитором разом з копією повідомлення про вручення поштового відправлення та описом вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредитору.

05.03.2018, безпосередньо перед початком судового засідання, на офіційну електронну адресу суду надійшов супровідний лист ліквідатора ОСОБА_2 №02-20/52 від 28.02.2018, до якого додано письмовий відзив по суті заяви кредитора, копію опису вкладення у цінний лист, докази направлення відзиву на адресу кредитора – ПАТ “Миколаївобленерго”.

Відзивом за вих. №02-20/49 від 27.02.2018 ліквідатор кредиторські вимоги ПАТ «Миколаївобленерго» в сумі 20750,61 грн. не визнає в повному обсязі.

Заперечення обґрунтовано посиланням на норми ст. ст. 38, 39, 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України та мотивовано наступним:

1) з моменту визнання боржника банкрутом щодо нього не нараховується жодних штрафних санкцій та не виникає будь-яких зобов’язань;

2) акти звіряння від 01.08.2015, рахунки №50/40/5/1 від 02.06.2015, №50/40/6/1 від 30.06.2015, №50/40/7/1 від 31.07.2015, а також акти прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2015, від 30.06.2015, від 31.07.2015 було підписано особою на прізвище ОСОБА_4, що суперечить ст. ст. 38, 41 Закону, оскільки керівником банкрута на той момент виступав арбітражний керуючий (ліквідатор) ОСОБА_5 та право підпису належало тільки йому. Тому, на думку ліквідатора ОСОБА_2, посилання заявника на зазначені документи як на докази по справі є безпідставними, оскільки ці докази є недостовірними і внаслідок чого є неналежними та недопустимими та не можуть братись до розгляду судом;

3) заявник посилається на факт часткової сплати, проте сам рахунок, на підставі якого було частково сплачено заборгованість, заявником не надано, що також може бути підтвердженням того, що дані рахунки були сплачені за послуги за період з травня 2015 року по липень 2015 року;

4) заявник, знаючи про порушення його прав, згідно з п. п. 3.1.2., 3.1.3., 3.2.3. Договору про постачання електричної енергії №50/40 від 04.02.2008, мав право припинити постачання послуги. Постачальник припинив постачання послуг з електропостачання, що підтверджується копіями корінців до наряду №116 від 18.06.2015 та №149 від 30.06.2015, однак доказів підключення електричної енергії заявником не надано;

5) вимоги заявника не мають характеру поточних у розумінні законодавства про банкрутство, заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов’язань, що можуть бути заявлені в порядку ч. 1 ст. 23 Закону.

05.03.2018 на адресу господарського суду надійшов супровідний лист ліквідатора ОСОБА_2 №02-20/52 від 28.02.2018 з додатками у паперовому вигляді.

Ухвалою суду від 05.03.2018 розгляд справи в частині заяви Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” про визнання поточних кредиторських вимог відкладено на 19 березня 2018 року о 10.50 год.

19.03.2018 ПАТ «Миколаївобленерго» подано до господарського суду відповідь на відзив за вих. №01/22-2172 від 19.03.2018. Кредитор просить суд: 1) визнати поточні кредиторські вимоги ПАТ «Миколаївобленерго» у розмірі 20750,61 грн., з яких: 7183,68 грн. – за спожиту активну електроенергію у період травень-липень 2015 року; 13566,93 грн. – за надані послуги з перетікання реактивної електроенергії у період травень-червень 2015 року та включити їх до відповідної черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ"; 2) стягнути з ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" на користь ПАТ «Миколаївобленерго» судовий збір у розмірі 3524,00 грн.

Кредитор відхиляє заперечення арбітражного керуючого ОСОБА_2, викладені у відзиві, вважає їх необґрунтованими та незаконними, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідно до умов договору про постачання електричної енергії №50/40 від 04.02.2008 постачальник відпустив споживачу активну електричну енергію в кількості і на умовах, визначених у договору та додатках до нього, що підтверджується актами про використану електричну енергію, актами про прийняття-передавання товарної продукції, виставленими рахунками. Втім, виставлені постачальником рахунки за період з травня 2015 по липень 2015 року споживачем оплачено частково, заборгованість за спожиту активну електроенергію становить 7183,68 грн., за послуги з перетікання реактивної електроенергії – 13566,93 грн.

В обґрунтування своїх вимог та заперечень, в цій частині кредитор посилається на виставлені споживачу рахунки: №50/40/5/1/П1 від 05.05.2015 на суму 5830,54 грн., №50/40/5/1/П2 від 25.05.2015 на суму 999,52 грн., №50/40/5/1 від 02.06.2015 на загальну суму 10853,83 грн., акти про використану електричну енергію від 02.06.2015 та від 30.06.2015, акти про прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2015, від 30.06.2015 та від 31.07.2015; докази часткової оплати на суму 6830,06 грн.

Кредитор не погоджується з твердженням ліквідатора про те, що кредитор не скористався правом обмежити або припинити постачання електричної енергії боржнику, посилаючись на умови, визначені розділом 6 Договору та розділом 7 ПКЕЕ та відсутність у кредитора підстав для здійснення таких дій до червня 2015 року.

Посилання ліквідатора у відзиві на положення ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор вважає некоректним, оскільки її положення стосуються виконання зобов’язань боржника власником майна боржника у ліквідаційній процедурі і не регламентують спірні питання в частині наслідків визнання боржника банкрутом.

Заперечення ліквідатора щодо підписання вищезазначених документів особою на прізвище ОСОБА_6 кредитор також вважає безпідставними, посилаючись на положення ч. 4 ст. 41, ч. 1, 4 ст. 100 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», наказ ліквідатора ОСОБА_5 № 1 від 26.04.2013 та довіреність від 02.01.2015 на підтвердження повноважень ОСОБА_6, а тому кредитор вважає, що акти використання електричної енергії підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою споживача.

Кредитор також заперечує твердження ліквідатора стосовно того, що зазначені вимоги не мають характеру поточних, посилаючись на те, що заборгованість є саме наслідком здійснення боржником діяльності, охопленої змістом абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону.

У судовому засіданні 05.03.2018 представник ТОВ СП «Нібулон» заперечував проти задоволення заяви ПАТ «Миколаївобленерго», посилаючись на те, що ліквідатор ОСОБА_5 оплачував рахунки ПАТ «Миколаївобленерго», зі звітів ліквідатора ОСОБА_5 вбачається, що заборгованість за спожиту електроенергію відсутня.

У судовому засіданні 19.03.2018 судом постановлено задовольнити усне клопотання кредитора - ПАТ “Миколаївобленерго” про відкладення розгляду заяви про визнання кредиторських вимог на іншу дату, судове засідання відкладено на 26 березня 2018 року о 10 год. 50 хв.

Ухвалою суду від 20.03.2018 учасників провадження у справі про банкрутство повідомлено про дату, час та місце судового засідання.

Ухвалою від 20.03.2018 судом доручено Київському апеляційному господарському суду забезпечити участь в судовому засіданні 26.03.2018 ліквідатора ОСОБА_2

Учасники провадження у справі про банкрутство належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

В судовому засіданні представник кредитора заяву №01/22-1228 від 13.02.2018 підтримує в повному обсязі, просить суд її задовольнити, визнати кредиторські вимоги ПАТ «Миколаївобленерго» до банкрута в сумі 20750,61 грн. та включити їх до відповідної четвертої черги реєстру вимог кредиторів банкрута.

Ліквідатор ОСОБА_2 заперечує проти задоволення заяви кредитора, вважає кредиторські вимоги безпідставними та необґрунтованими з мотивів, наведених у відзиві від 27.02.2018 та враховуючи обставини невідповідності дати рахунків за травень 2015 даті, зазначеній в корінці про їх отримання.

Решта учасників провадження у справі про банкрутство правом участи в судовому засіданні не скористались.

На підставі ст. 233 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали заяви, заслухавши пояснення представника кредитора та ліквідатора, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою суду від 26.11.2014 задоволено клопотання комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", визнано боржника банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5

Відповідне повідомлення оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду 01.12.2014 за №11915.

За приписами ч. 1 ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон про банкрутство), вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство, поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред’явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Частиною 3 ст. 23 Закону про банкрутство встановлено, що заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім’я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, які додаються до заяви. До заяви в обов’язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.

Господарський суд зобов’язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.

Згідно приписів ч. 1 ст. 24 Закону про банкрутство, господарський суд не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону.

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов’язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Правовий аналіз положень статей 23-25 Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що розгляд заяв з кредиторськими вимогами у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону, без відкриття нових проваджень.

Кредитор 14.02.2018 звернувся до господарського суду Миколаївської області із заявою №01/22-1228 від 13.02.2018 про визнання кредиторських вимог до банкрута в сумі 20750,61 грн.

З матеріалів заяви кредитора вбачається, що між ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» (правонаступником всіх прав та обов’язків якого є Публічне акціонерне товариство) (далі – кредитор) та ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" (далі – боржник, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №50/40 від 04.02.2008 (далі – Договір).

Відповідно до п. 2.2.2. Договору кредитор зобов’язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару.

Відповідно до п.2.3.1., п.2.3.3. Договору споживач зобов’язався виконувати умови цього договору, зокрема оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №10 «Порядок розрахунків» та №4 «графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п.2.3.4. Договору та п.6.11 ПКЕЕ, споживач зобов’язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Згідно п.2 Додатку №10 до Договору, в редакції від 12.04.2013, споживач до 5 числі здійснює плановий платіж у сумі вартості 100% заявленого обсягу споживання електроенергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Відповідно до п.6.33 ПКЕЕ величина плати на перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

На підставі Договору та додатку №5 до нього постачальник відпустив споживачу реактивну електроенергію в кількості і на умовах, вказаних у Договорі, що підтверджується актами про використану електричну енергію, актами про прийняття-передавання товарної продукції, виставленими рахунками.

Однак, споживачем зобов’язання за Договором виконано частково, заборгованість за спожиту електричну енергію, з урахуванням часткової оплати у квітні 2015 на суму 6830,06 грн. становить 7183,68 грн., а також за послуги з перетікання реактивної електроенергії у сумі 13566,93 грн.

Зазначене витікає з рахунків №50/40/5/1 від 02.06.2015, №50/40/6/1 від 30.06.2015, №50/40/7/1 від 31.07.2015, актів про прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2015, від 30.06.2015, від 31.07.2015, актів по використану електричну енергію за травень 2015 року та за червень 2015 року (т. 1, а.с. 42-53).

Як зазначається ліквідатором ОСОБА_2 у своєму відзиві, наведені вище рахунки отримано неповноважною особою, оскільки у відповідності до положень Закону, арбітражний керуючий може залучати інших осіб (в тому числі помічника) виключно на договірних засадах.

Дійсно, пунктом 4 ч. 1 ст. 98 Закону про банкрутство встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, між іншим, залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 100 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) може мати помічника (помічників) на підставі трудового договору (контракту). Помічник арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надає допомогу арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) під час здійснення ним заходів щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та виконує доручення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для забезпечення реалізації його повноважень.

Як витікає з довіреності від 02.01.2015 та наказу №1 від 26.04.2013 (т.1, а.с.171, 172), арбітражним керуючим ОСОБА_5, який виступав в зазначений період часу як ліквідатор ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", прийнято на роботу гр.-на ОСОБА_6 як помічника та уповноважено, зокрема, надавати звіти про використану електричну енергію до Вознесенської філії РЕМ ПАТ «Миколаївобленерго», для виконання своїх повноважень має право підписувати всі необхідні документи для виконання своїх повноважень та отримувати відповідні довідки, повідомлення, акти та інші документи.

Розглядаючи наведені обставини, господарський суд вважає за необхідне виходити з таких положень Закону та міркувань.

Відповідно до ст. 37 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону про банкрутство, у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 3 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

За приписами ч. 2. ст. 38 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Таким чином, як витікає з наведеного, ліквідатор, є службовою особою боржника, до якого переходять усі повноваження органів управління боржника відповідно до статуту боржника, у тому числі й права з управління оперативно-господарською діяльністю боржника, видачі довіреностей на представництво тощо.

Відповідно до змісту ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 238 ЦК України встановлено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

За змістом норми ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Статтею 244 ЦК України врегульовано питання представництва за довіреністю. Зокрема, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За приписами ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Таким чином, ліквідатор має всі повноваження щодо участі у цивільних правовідносинах представництва від імені ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в якості довірителя.

Якщо проаналізувати подані кредитором документи, а саме довіреність від 02.01.2015, наказ №1 від 26.04.2013 (т.1, а.с.171, 172) та документи, які містяться в матеріалах справи, зокрема, акти про використану електричну енергію за травень – червень 2015 року (т.1, а.с.52-53), підписані ліквідатором ОСОБА_5, то жодних сумнівів щодо того, що уповноважена особа ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в цих правовідносинах - ліквідатор ОСОБА_5 був обізнаний: по-перше, з тим, що між підприємством-банкрутом та кредитором тривають договірні правовідносини; по-друге, з тим, які саме дії вчиняються представником ОСОБА_6, а саме: отримання рахунків №50/40/5/1 від 02.06.2015, №50/40/6/1 від 30.06.2015, №50/40/7/1 від 31.07.2015; підписання актів прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2015, від 30.06.2015, від 31.07.2015 (т.1, а.с.42-51).

При цьому, відсутні будь-які докази, які б свідчили, що ліквідатор як керівник підприємства ці дії не схвалював.

Таким чином, незважаючи на те, що ліквідатором при оформленні прав помічника було допущено порушення вимог ст. 100 Закону про банкрутство, документи, підписані цією особою, є належними доказами в частині фактичних обставин, які вони засвідчують, зокрема, в частині обсягів використаної електроенергії та суми відповідної заборгованості.

Натомість, зазначені порушення ліквідатора у відповідності до положень ч.3 ст. 98 Закону про банкрутство можуть бути підставою для притягнення його до визначеної Законом про банкрутство відповідальності, але не можуть бути підставою для понесення збитків кредитором, який свої зобов’язання за договором виконав добросовісно.

Таким чином, господарський суд вважає кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” підтвердженими належними доказами в розумінні положень ст. 76 ГПК України.

Щодо решти заперечень ліквідатора та інших обставин справи, суд зазначає таке.

В процесі дослідження доказів в судовому засіданні, господарським судом встановлено невідповідність дати рахунків за травень 2015 року даті, зазначеній в корінці про їх отримання. (т.1, а.с.47-48)

Як зазначено кредитором, ці обставини є результатом помилки (описки) в корінцях.

Ці твердження кредитора приймаються господарським судом як обґрунтовані, оскільки в решті даних, зокрема в сумі, яка підлягає сплаті, останні повністю співпадають з відповідними рахунками.

Крім того, на користь такої оцінки цих обставин свідчить і те, що вартість робіт (послуг) за травень 2015 року зазначена у даних рахунках відповідає загальній вартості виконаних робіт (наданих послуг) згідно актів прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2015 та сумам рахунків №50/40/5/1, зазначеним у корінцях (т.1, а.с.47-48).

Також, це повністю відповідає порядку розрахунків між сторонами договору.

Так, відповідно до п. п. 1, 5 Додатку №4 до Договору №50/40 від 04.02.2008 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», сторони домовились, що покази розрахункових засобів обліку для здійснення розрахунків за спожиту електроенергію знімаються споживачем щомісячно 31 числа. Постачальник не пізніше наступного робочого дня, визначеного п.1, надає Споживачу рахунки на оплату електричної енергії (т. 1, а.с.17).

Відповідно до змісту абз. 4 п. 2 Додатку №10 до Договору №50/40 від 04.02.2008 в день надання «Акту про використану електричну енергію» постачальник надає споживачу рахунок на здійснення планового платежу за активну та реактивну електроенергію та рахунки за фактично спожиту активну електроенергію і фактичне перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період (т.1, а.с.30).

Щодо тверджень ліквідатора про те, що заявлені вимоги не є поточними, оскільки у банкрута не могло виникнути нових зобов’язань в ліквідаційній процедурі, господарський суд зазначає, що вони спростовуються тими ж положеннями Закону, на які посилається ліквідатор.

Так, абз. 1, 3 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство встановлено, що господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Таким чином, після винесення постанови не переривається виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження у належному стані, а боржник несе витрати, безпосередньо пов’язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Очевидно, що витрати, пов’язані із забезпеченням об’єктів підприємства-банкрута електроенергією є безумовно необхідними для підтримання їх у належному стані, щонайменше для забезпечення їхньої охорони, а також для здійснення інших дій, визначених Законом як обов’язкові в цій процедурі, зокрема, реалізації майна, проведення зборів кредиторів, комітету кредиторів тощо.

Щодо тверджень ліквідатора, пов’язаних з обставинами припинення постачання електричної енергії банкруту, які витікають з корінців до наряду №116 від 18.06.2015 та №149 від 30.06.2015, господарський суд зазначає, що давати їм оцінку слід в сукупності з аналізом інших доказів, а саме: додатком №2 до Договору №50/40 від 04.02.2008 «Перелік об’єктів споживача», додатком №8 до Договору №50/40 від 04.02.2008 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (визначення точки продажу електричної енергії», Актом технічної перевірки/контрольного огляду №0016574 від 06.07.2015 (т. 1, а.с. 16, 24-29, 61).

Так, у відповідності до Додатку №2 до договору №50/40 від 04.02.2008, постачання електроенергії здійснювалось на декілька об’єктів: Головний ввод, Резервний ввод, Офіс «Зелений Гай», Птахоцех, Кіоск «Купава», причому ці об’єкти мають різні №ТП/ЛЕП та місце установки, що передбачає відповідні особливості (черговість) їх відключення від постачання електроенергії.

Враховуючи ці обставини, можна дійти висновку, що 18.06.2015 відключено об’єкти Головний ввод, Резервний ввод, і тільки 06.07.2015 відключено та опломбовано ТП №9 – об’єкт Птахоцех. Відповідно, зменшуються і обсяги спожитої банкрутом електроенергії, що видно з рахунку №50/40/7/1 від 31.07.2015 на суму 70,21 грн. (т.1, а.с.46).

Таким чином, суперечностей між даними, які витікають з доказів про припинення постачання електроенергії банкруту та доказами, які свідчать про обсяги поставленої електроенергії, господарським судом не виявлено.

Заперечення ліквідатора про необґрунтованість заяви кредитора в частині факту та розміру часткової сплати банкрутом за період, що передує даному, спростовуються матеріалами справи: банківськими виписками від 27.04.2015, від 13.05.2015, від 28.05.2015, рахунками №50/40/4/1/П1 від 31.03.2015 та від 23.04.2015, №50/40/5/1/П1 від 05.05.2015, №50/40/4/1 від 05.05.2015, №50/40/5/1/П2 від 25.05.2015, №50/40/10/1 від 23.10.2017, №50/40/5/1 від 02.06.2015, №50/40/6/1 від 30.06.2015, №50/40/7/1 від 31.07.2015 (т.1, а.с. 36-38, 42-46, 165-170).

Наведене свідчить про відсутність обставин, на підставі яких кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» від 13.02.2018 №01/22-1228 підлягали б відхиленню.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Враховуючи те, що ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" визнано банкрутом 26.11.2014, відповідне повідомлення оприлюднено 01.12.2014, отже кінцевим строком для заявлення вимог за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства є 02.02.2015, а ПАТ «Миколаївобленерго» грошові вимоги до банкрута заявлено 14.02.2018, тобто поза межами строку, визначеного ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, суд вважає необхідним включити їх до шостої черги реєстру вимог кредиторів банкрута.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи;

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом, сплачується судовий збір у двох розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону про банкрутство судові витрати підлягають погашенню у першу чергу.

Таким чином, витрати кредитора по сплаті судового збору за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника у сумі 3524,00 грн. підлягають визнанню та погашенню у першу чергу.

Керуючись ст. ст. 23, 25, 45, 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 12, 233, 234 ГПК України, господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» від 13.02.2018 №01/22-1228 – задовольнити.

2. Визнати поточні грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (код ЄДРПОУ 23399393) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 24781924) в сумі 20750,61 грн., з яких: 7183,68 грн. – заборгованість за спожиту активну електроенергію у період травень-липень 2015 року; 13566,93 грн. – за надані послуги з перетікання реактивної електроенергії у період травень-червень 2015 року та включити їх до шостої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ".

3. Включити до першої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" витрати ПАТ «Миколаївобленерго» по сплаті судового збору в сумі 3524,00 грн. за подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

4. Ухвалу направити учасникам провадження у справі про банкрутство.

Повний текст ухвали складено і підписано 28 березня 2018 року.

Суддя В.О.Ржепецький