Ухвала суду № 73000096, 19.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 233/5288/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 233/5288/15-к Головуючий в 1 інст. Бєлостоцька О.В.

Провадження № 11-кп/778/562/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 115 ч. 2 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м. Запоріжжя

Судова колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

суддів Білоконев В.М., Дадашевої С.В.,

при секретарі Мовчан Д.В.,

за участю прокурора Цукарєвої В.А.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників обвинувачених – адвокатів ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

потерпілого ОСОБА_9,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Запорізької області в місті Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, яка брала участь у розгляді провадження судом першої інстанції

- прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_10, захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_2 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 1 лютого 2017 року, у відношенні ОСОБА_2, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст. 187 ч. 4, ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 9, 12 КК України, ОСОБА_3, у вчиненні злочинів, передбачених ст.187 ч. 3, 4, ст.115 ч. 2, п.п. 1, 9, 12, КК України та ОСОБА_4, у вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

В судовому засіданні апеляційного суду 19 березня 2018 року під час вирішення клопотань учасників судового розгляду про відкладення судового засідання з тих причин, що до апеляційного суду в цей день надійшли письмові доповнення обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до поданих раніше ними апеляційних скарг, які інші учасники не отримали, прокурором Цукаревою В.А. було зроблено заяву про встановлення строку дії запобіжного заходу у відношенні обвинувачених у вигляді тримання під вартою на певний строк.

Свою заяву прокурор мотивувала тим, що згідно наявних в матеріалах провадження процесуальних рішень судів строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання визначений певною подією – набранням вироком суду законної сили, але застосування запобіжного заходу на не невизначений конкретним часом строк суперечить, як вимогам національного кримінального процесуального законодавства, так і усталеній практиці ЄСПЛ.

Заслухавши думку обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення такої заяви прокурора, вважали, що обвинувачені підлягають негайному звільненню з-під варти, перевіривши матеріали провадження в частині, що стосуються вирішення зави прокурора, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного судового рішення, визнавши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винуватими у пред’явленому їм обвинуваченні, суд першої інстанції вироком від 1 лютого 2017 року вирішив продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вказаним вироком законної сили.

У відповідності до приписів частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Положеннями чинного кримінального процесуального кодексу України прямо не передбачено прийняття судом окремого процесуального рішення про встановлення строку дії запобіжного заходу, оскільки запобіжний захід за наявності відповідних підстав скасовується, застосовується, продовжується або змінюється судом.

Разом з тим, оскільки саме так була сформульована вимога прокурора щодо застосованих у відношенні обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжних заходів, колегія суддів, застосовуючи принцип законності, визначений у статті 9 КПК України, зокрема враховуючи положення частини 6 цієї статті, а також враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, зазначені у ст.ст. 22, 26 КПК України, вважає необхідним задовольнити заяву прокурора, оскільки така ініціатива сторони обвинувачення безумовно покращує становище особи і не може бути відхилена судом.

Оскільки в заяві прокурором не вказано, з якого саме часу слід обраховувати строк тримання під вартою, колегія суддів вважає необхідним відраховувати його з дня розгляду заяви прокурора та прийняття цього рішення.

На підставі зазначеного, керуючись ч. 6 ст. 9, ст.ст. 22, 26, 331, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 строк тримання під вартою на 60 днів до 17 травня 2018 року.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

В.Я. ОСОБА_11 ОСОБА_12 Дадашева