Ухвала суду № 72999611, 20.03.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/1941/17 Головуючий у І інстанції Парфененко О. Я. Провадження № 11-кп/795/339/2018 Категорія - Доповідач Шахова О. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів: Акуленко С.О., Заболотного В.М.,

при секретарі Оскірко Ю.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017270170000617, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2018 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого пресувальником виробів з деревини (фанери) в ТОВ «Фанера Чернігів», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

- 13.04.2011 року Менським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі, ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 13.04.2016 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк – 2 роки 2 місяці 29 днів,

обвинувачуваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,

з участю прокурора Мозгового С.К.,

В С Т А Н О В И В:

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити та призначити йому більш м’яке покарання.

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2011 року, і призначено остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 визначено обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу застосований домашній арешт.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що суд, в порушення вимог ст. 66 КК України, врахував лише одну обставину, яка пом’якшує покарання, - щире каяття. Проте, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що він добровільно зізнався у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдані збитки та потерпіла претензій до нього не має. Крім того, судом не в повній мірі враховано те, що він одружений, має постійну роботу, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. На думку апелянта, призначене судом покарання може негативно вплинути на становище його сім’ї.

При розгляді провадження судом І інстанції встановлено, що 11 листопада 2017 року, близько 11-00 год., ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні магазину «Господарчі Товари», що знаходиться по вулиці Шевченка, 3-а в місті Мена Чернігівської області, умисно, таємно вчинив крадіжку машинки для стрижки «AURORA AU 3298», вартістю 265,00 грн., яка належала ТОВ «Юджер», чим заподіяв матеріального збитку на вказану суму.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, за зазначених у вироку обставин, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності та взаємозв’язку. Кваліфікація його дій встановлена правильно, як таємне викрадення чужого майна.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, у відповідності до вимог ст. ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставину, що пом’якшує покарання – щире каяття, обставину, що його обтяжує - рецидив злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, скоїв злочин в період невідбутої частини покарання, характеризується позитивно, одружений, працевлаштований, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває і обґрунтовано дійшов висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах строку, передбаченого санкцією інкримінованої статті, із застосуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд визнав обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_2, - щире каяття у вчиненому. З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Активне сприяння розкриттю злочину - це надання особою органам досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи. Вчинення вказаних дій зі сторони обвинуваченого матеріалами провадження не підтверджується.

Шкода потерпілому у добровільному порядку обвинуваченим відшкодована не була, а викрадене майно було повернуто працівниками поліції, що не можна визнати добровільним відшкодуванням шкоди, як вказує апелянт.

Вищезазначені обставини, колегія суддів не може визнати такими, що пом’якшують покарання обвинуваченого, так як відсутні на те підстави.

Перебування у шлюбі, позитивна характеристика за місцем проживання та роботи враховані судом при призначенні йому міри покарання.

При всіх обставинах, що відносяться до кримінального правопорушення та особи обвинуваченого і, на які посилається апелянт в своїх скаргах, міра покарання, визначена обвинуваченому судом, не підлягає пом’якшенню.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2– залишити без задоволення.

Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2018 року відносно ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_4