Ухвала суду № 72998334, 26.03.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 653/2830/15-к Головуючий в 1-й інстанції: Крапівіна О.П.

Номер провадження № 11-кп/791/313/18 Доповідач: Гемма Ю.М.

Категорія: ч.1 ст.121 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в склад:

головуючого Гемми Ю.М.,

суддів Калініної О.В., Красновського І.В.,

секретаря Ткаченко А.К.,

за участю прокурора Безушко Т.Г.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12014230140000843 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 29 грудня 2017 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, що зареєстрований та мешкаєза адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Привільне, вул. Насакіральська, 3, такого, що не має судимості;

засудженоза ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов’язків, передбачених п.п.2, 3 4 ч.1 ст.76 КК України.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.

в с т а н о в и л а:

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 13.06.2014 року близько о 02:00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у приміщенні домоволодіння №16 по вул. Гагаріна в с. Привільне Генічеського району Херсонської області, попереджуючи опір ОСОБА_1, умисно наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя та голови потерпілого, після чого, взявши поруч розташовану дерев'яну табуретку у праву руку, наніс нею два удари вправу частину голови ОСОБА_1, від чого той впав на підлогу. Надалі, побачивши, що ОСОБА_1 намагався підійнятися з підлоги, ОСОБА_3 знову наніс вказаною табуреткою два удари по голові потерпілого, від чого той втратив свідомість, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодженняза критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчиненого злочину та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3, порушує питання про скасування вироку щодо нього у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості. Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував ст. 75 КК України та не мотивував своє рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що суд не врахував, щообвинувачений фактично не визнав себе винним у вчиненні злочину та не розкаявся, матеріальну шкоду відшкодував частково, показав, що перебував у стані алкогольного сп’яніння та не пам’ятає подій. Згідно характеристики, наявної в матеріалах кримінального провадження, зловживає спиртними напоями, має агресивні риси характеру, тобто характеризується негативно,раніше притягався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 246 КК України. Також суд не врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення та поведінку обвинуваченого, який втік з місця події, не надавши потерпілому медичної допомоги. Тому вважає, що обрана ОСОБА_3 міра покарання із застосуванням ст. 75 КК України є надто м’якою та не свідчить про достатність призначеного покарання для його виправлення. Просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

У запереченнях захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення. В обґрунтування доводів зазначає, що в судовому засіданні державний обвинувач просив призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства. Також потерпілий ОСОБА_1 претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, матеріальну шкоду йому відшкодовано в повному обсязі, просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання з застосуванням ст. 75 КК України, що підтверджено його заявою, яка наявна в матеріалах кримінального провадження. Крім того, наголошує, що з дня вчинення злочину минуло 4 роки і за цей час ОСОБА_3 не вчиняв інших правопорушень, дотримується належної поведінки.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання та просила ухвалити новий вирок в цій частині, доводи захисника та обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_1, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни, у дебатах сторони залишилися на своїх попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла до наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1,за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 121 КК України, обґрунтовані дослідженими під час судового розгляду доказами, яким дано належну оцінку, і відповідають фактичним обставинам провадження, і ці висновки суду в апеляційній скарзі прокурором не оскаржуються.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, доведеності вини, правильності кваліфікації дій, які ніким не оспорюються.

Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення щодо винності обвинуваченого та правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність під час апеляційного розгляду кримінального провадження, не виявлено.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м’якості, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційні злочини, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

На думку колегії суддів, доводи прокурора про можливість виправлення ОСОБА_3 лише в умовах реального відбування покарання у виді позбавлення волі, є непереконливими.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому дотримався вимог ст.ст.50,65, 75 КК України щодо його необхідності, достатності і справедливості. Підстав вважати, що призначене покарання є м’яким, як про це стверджує апелянт, немає.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину та не заперечував фактичні обставини вчиненого ним злочину, показав, що перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння та детально не пам’ятає обставин вчинення злочину. У скоєному щиро розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засідання, яке відбулось 13.10.2016 року показав, що він перебував у стані алкогольного сп’яніння, коли йому були заподіянні тілесні ушкодження обвинуваченим, претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_3 не має, просив призначити обвинуваченому покарання, не пов’язане з позбавленням волі, що підтверджено записом судового засідання.

Також в матеріалах кримінального провадження наявні заяви потерпілого ОСОБА_1 про те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю відшкодував йому матеріальну шкоду, проситьсуд призначити обвинуваченому покарання, не пов’язане з позбавленням волі. (т.1 а.п. 141, 210, 224, т.2 а.п. 51)

У зв’язку з чим, доводи прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_3 фактично не визнав себе винним у вчиненні злочину, не розкаявся, частково відшкодував завдану матеріальну шкоду потерпілому, не знайшли свого підтвердження.

Крім того, в судовому засіданні, яке відбулось 08.12.2017 року, прокурор, який підтримував обвинувачення, у судових дебатах просив призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, і ця думка прокурора була врахована судом при призначенні покарання.

(т.2 а.п. 136-139).

Призначаючи ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, що віну силу ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем навчання характеризується позитивно, мешкає з батьками, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, та правильно визнав обставиною, що пом’якшує покарання, щире каяття, обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, а також думку потерпілого про призначення обвинуваченому покарання, не пов’язаного з реальним позбавленням волі. (т. 2 а.п.121- 132)

Врахувавши ці конкретні обставини провадження та дані про особу винного, обставини, що пом’якшують покарання, думки потерпілого про призначення обвинуваченому покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, а також думки прокурора, який у судових дебатах, посилаючись на наведені вище обставини, просив призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, що підтверджено звукозаписом судового засідання, наявним на технічному носії інформації, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, іна думку колегії є правильним.

Таке покарання є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Обставини, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, зокрема, обставини вчинення ОСОБА_3 злочину та його подальшу поведінку, його негативну характеристику, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 246 КК України, якому вироком від 29.11.2012 року було призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850грн., не можуть бути визнані підставами для призначення йому більш суворого покарання, враховуючи наступне.

З матеріалів кримінального провадження випливає, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується посередньо, а за місцем навчання позитивно, є таким, що не має судимості, визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину в обсязі висунутого обвинувачення, щиро розкаявся, повністю відшкодував завдану матеріальну шкоду потерпілому, вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти здоров’я особи, з дня вчинення злочину минуло майже 4 роки, протягом яких він не вчиняв інших кримінальних правопорушень. У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 - сільський голова, який надав первинну характеристику на обвинуваченого ОСОБА_3, показав, що той критично оцінив свою минули поведінку, зробив відповідні висновки, спиртні напої не вживає, займається господарством, приймає участь у громадському житті села.

Наведені обставини не підтверджують факт суспільної небезпечності особи обвинуваченого ОСОБА_3 і жодним чином не свідчать про неможливість його виправлення без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Даних про те, що у кримінальному провадженні неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для зміни чи скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

З огляду на це, підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 29 грудня 2017 рокущодо ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підпис) (підпис)

Згідно з оригіналом

Ухвала набрала законної сили 26 березня 2018 року

Копія ухвали оформлена 27 березня 2018 року

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області ОСОБА_5