Рішення № 72995625, 15.03.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/21776/17

Провадження №2-а/521/124/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» березня 2018 року м.Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Целуха А.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанов в справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до Одеської митниці ДФС про скасування постанов Одеської митниці ДФСв справі про порушення митних правил № 1041/50000/17, № 1042/50000/17 від 02 серпня 2017 р., посилаючись на те, що 19 грудня 2017року представником позивача (адвокатом), що діяв в інтересах ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), отримано копії постанови Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1041/50000/17 від 02 серпня 2017 року, якою громадянина ОСОБА_1, станом на 2015рік директора ТОВ «Текстиль-Про» визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 875 468,79 грн.; та постанови Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1042/50000/17 від 02 серпня 2017 року, якою громадянина ОСОБА_1, станом на 2015року директора ТОВ «Текстиль-Про» визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 426 487,17 грн.

Позивач вважає вказані постанови Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1041/50000/17, № 1042/50000/17 від 02 серпня 2017 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню

Не погоджуючись з постановами про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом та просить суд скасувати зазначені постанови, посилаючись на те, що вони була винесена з порушенням норм Митного кодексу України, а саме справи про порушення митних правил було розглянуто без належного повідомлення про її розгляд та без участі позивача; в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Представником позивача була подана заява про підтримання позовних вимог свого довірителя і розгляд справи в порядку письмового провадження, просить задовольнити позов.

Представник відповідача - Одеської митниці ДФС, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнаються і зазначається, що заперечує проти задоволення позову з підстав, які викладені у запереченнях на позов. Представник відповідача також розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі матеріалів, наявних в справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 грудня 2017 р. представником позивача (адвокатом), що діяв в інтересах ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), отримано копії: постанови Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1041/50000/17 від 02 серпня 2017 року, якою громадянина ОСОБА_1, станом на 2015рік директора ТОВ «Текстиль-Про», визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 875 468,79 грн; постанови Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1042/50000/17 від 02 серпня 2017 року, якою громадянина ОСОБА_1, станом на 2015рік директора ТОВ «Текстиль-Про» визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 426 487,17 грн.

З постанови Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1041/50000/17 від 02 серпня 2017 р. вбачається, що 04 вересня 2015року до Одеської митниці ДФС від фірми-відправника «DSD DERI SAN.DIS.TIC.A.S.» (Туреччина) на а/м СЕ5071ВА/СЕ2877ХХ надійшов товар «тканина».

05 вересня 2015року вказаний товар було оформлено та випущено на митну територію України за митною декларацією типу «ІМ40ТН» № 500040001/2015/010212 від 05 вересня 2015року. До митної декларації, зокрема, були надані наступні документи: контракт від 25 червня 2015року № 2506/2015, СMR від 01 вересня 2015року, № 1011, інвойси № 575852 від 01 вересня 2015року, № 575852/1 від 02 вересня 2015року, пакувальний лист від 02 вересня 2015року № б/н.

Також згідно вказаної постанови вбачається, що 10 лютого 2017року до Одеської митниці ДФС листом Державної фіскальної служби України від 10 лютого 2017року № 2573/7/99-99-20-02-01-17 надійшла відповідь митних органів Турецької Республіки із наданням митних декларацій та інвойсів, які були підставою для відправки товарів в Україну.

На підставі даної відповіді відповідачем було зроблено висновок про те, що при декларуванні товарів в режимі «імпорт» за МД типу «ІМ40ТН» від 05 вересня 2015 року № 500040001/2015/010212 директором ТОВ «Текстиль Про» ОСОБА_1 заявлено неправдиві відомості про вартість переміщуваного товару, надавши інвойси, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару.

Так, за твердженням відповідача, згідно документів, наданих митними органами Туреччини, вартість експортованого товару становила 97 456,00 доларів США, а митна вартість товару, заявлена до митного оформлення згідно МД від 05 вересня 2015року № 500040001/2015/010212 – 66 997,00 долара США.

У зв’язку з цим відповідачем зроблено висновок щодо неправомірного зменшення директором ТОВ «Тектиль Про» митних платежів на суму 291 822,93 грн., чим вчинене порушення митних правил, передбачене ст. 485 Митного кодексу України.

З постанови Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1042/50000/17 від 02 серпня 2017 р. вбачається, що 21 серпня 2015р. до Одеської митниці ДФС від фірми-відправника «DOGAN TEXTIL LIMITED SIRKETI» (Туреччина) на а/м СЕ1278ВВ/СЕ31880ХТ надійшов товар «тканина».

22 серпня 2015року вказаний товар було оформлено та випущено на митну територію України за митною декларацією типу «ІМ40ТН» № 500040001/2015/009476 від 22 серпня 2015року. До митної декларації, зокрема, були надані наступні документи: контракт від 05 серпня 2015року № DT-TP/2015, СMR від 15 серпня 2015року № 0000678, інвойси № 11083 від 15 серпня 2015року, № 11083/1 від 16 серпня 2015року, пакувальний лист від 16 серпня 2015року № б/н.

Також згідно вказаної постанови вбачається, що 10 лютого 2017року до Одеської митниці ДФС листом Державної фіскальної служби України від 10 лютого 2017року № 2573/7/99-99-20-02-01-17 надійшла відповідь митних органів Турецької Республіки із наданням митних декларацій та інвойсів, які були підставою для відправки товарів в Україну.

На підставі даної відповіді відповідачем було зроблено висновок про те, що при декларуванні товарів в режимі «імпорт» за МД типу «ІМ40ТН» від 22 серпня 2015 року № 500040001/2015/009476 директором ТОВ «Текстиль Про» ОСОБА_1 заявлено неправдиві відомості про вартість переміщуваного товару, надавши інвойси, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару.

Так, за твердженням відповідача, згідно документів, наданих митними органами Туреччини, вартість експортованого товару становила 84 182,40 доларів США, а митна вартість товару, заявлена до митного оформлення згідно МД від 22 серпня 2015року № 500040001/2015/009476 – 73 487,60 долара США.

У зв’язку з цим відповідачем зроблено висновок щодо неправомірного зменшення директором ТОВ «Тектиль Про» митних платежів на суму 142 163,39 грн, чим вчинене порушення митних правил, передбачене ст. 485 Митного кодексу України.

Згідно положень статті 498 Митного кодексу України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Судом встановлено, що в порушення статті 526 Митного кодексу України, Одеською митницею ДФС не було повідомлено ОСОБА_1 про розгляд справ про порушення митних правил, чим порушено права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 498 Митного кодексу України.

Частиною 4 статті 526 Митного кодексу України передбачено, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Враховуючи відсутність належного сповіщення про місце і час розгляду справи ОСОБА_1, вказані справи про порушення митних правил не мали право розглядати за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 Митного кодексу України, однією з підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Отже, при вирішенні питання про накладення на правопорушника адміністративного стягнення за порушення митних правил, згідно чинного законодавства також обов'язковим є врахування строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи Одеської митниці ДФС, відкритої у відношенні гр. України ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, лист від Міністерства митної справи та торгівлі Республіки Туреччини від 07 жовтня 2016 року надійшов до Державної фіскальної служби України 17. листопада 2016 року та зареєстрований за № 37294/5.

З оскаржуваних постанов в справі про порушення митних правил вбачається, що саме на підставі відповіді митних органів Турецької Республіки, орган доходів і зборів дійшов до висновку про порушення митних правил позивачем. Отже, враховуючи, що днем виявлення правопорушення є надходження до органу доходів і зборів відповіді митного органу іноземної держави, а саме 17 листопада 2016 року, то строк на накладення митницею адміністративного стягнення сплинув 17 травня 2016 року.

Таким чином, до правопорушень, які на думку відповідача були вчинені позивачем, строк накладення адміністративного стягнення закінчився ще до складання протоколів про порушення митних правил 20 липня 2017 р. та розгляду митним органом 02 серпня 2017 р. справ про порушення митних правил № 1041/50000/17, № 1042/50000/17, що не було враховано митницею при прийнятті рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу.

Враховуючи, що постанови в справі про порушення митних правил № 1041/50000/17, № 1042/50000/17 складені 02 серпня 2017 р., строк на адміністративне стягнення за порушення митних правил сплинув, що призвело до прийняття відповідачем рішень, які не відповідають вимогам закону.

У відповідності до п.7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки накладення адміністративного стягнення.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011р. у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Тобто несвоєчасне направлення відповіді митних органів Турецької Республіки з центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (Державної фіскальної служби України) до його територіального органу (Одеської митниці ДФС) не є підставою для збільшення передбачених законодавством строків накладення адміністративного стягнення.

Отже з огляду на сплив строку накладення адміністративного стягнення, провадження у справах про порушення митних правил № 1041/50000/17, № 1042/50000/17 підлягають закриттю.

Згідно статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Положеннями статті 486 Митного кодексу України визначено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до ст. 485 Митного кодексу Українизаявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Що стосується статті 485 МК України, то це правопорушення за конструкцією диспозиції статті є правопорушеннями з формальним складом, оскільки не передбачає обов’язкового настання будь-яких наслідків протиправних дій.

Проаналізувавши положення статей 10 та 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, можна зробити однозначний висновок, що адміністративні правопорушення з формальним складом можуть вчинятися тільки з умисною формою вини. Оскільки лише умисна форма вини передбачає ставлення особи до своїх дій, а необережна форма вини характеризує ставлення особи тільки до наслідків своїх протиправних дій.

Тим більше, що стосується статті 485 МК України, то диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Відповідно до ст.489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із п.1 ч.1 ст.50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Частинами 1, 2 ст.51 МК України, встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Частиною 4 ст.58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно із ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 ст.53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; та інші, при наявності відповідних умов (п.п.1,4,5,8) - не відносяться до правовідносин, що розглядаються.

Таким чином, при здійсненні ОСОБА_1І, у якості уповноваженої особи – декларанта - ТОВ «Текстиль Про», митного оформлення в режимі «імпорт» товару, який надійшов на його адресу, в повній відповідності було дотримано вимоги МК України, щодо визначення митної вартості товару.

А саме, як вірно зазначено самим відповідачем, в Постановах, що оскаржуються, до митного оформленні були надані:

-до митної декларації № 500040001/2015/010212 від 05.09.2015, зокрема, були надані: контракт від 25.06.2015 № 2506/2015, СMR від 01.09.2015 № 1011, інвойси № 575852 від 01.09.2015, № 575852/1 від 02.09.2015, пакувальний лист від 02.09.2015 № б/н;

-до митної декларації № 500040001/2015/009476 від 22.08.2015, зокрема, були надані наступні документи: контракт від 05.08.2015 № DT-TP/2015, СMR від 15.08.2015 № 0000678, інвойси № 11083 від 15.08.2015, № 11083/1 від 16.08.2015, пакувальний лист від 16.08.2015 № б/н.

Вищезазначені документи не містили між собою розбіжностей, ознак підробки та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Крім того, експортні декларації, на підставі яких відповідачем було визначено митну вартість згідно з вимогами МК України є додатковим документом, а законом не передбачено обов'язку декларанта визначати митну вартість на підставі додаткового документу за відсутності розбіжностей або ознак підробки в основних документах.

Таким чином, висновок про виявлення факту правопорушення митних правил, що є підставою для порушення справи про порушення митних правил, повинен робитись виключно за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення, обов’язковим елементом якого є винні дії суб'єкта правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як визначено ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України до таких додаткових документів віднесено копію митної декларації країни відправлення.

Отже згідно з положеннями ч. ч. 2, 3 ст.53 МК України визначення митної вартості на підставі додаткових документів здійснюється у випадках наявності в основних документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, розбіжностей або ознак підробки в поданих до митного оформлення документах не було.

Більш того, жодної письмової вимоги щодо надання додаткових документів, передбачених п.7 ч.3 ст.53 МК України, з боку відповідача декларант не отримував.

Враховуючи відсутність розбіжностей між основними документами у декларанта були відсутні підстави, передбачені ч.3 ст.53 МК України для визначення митної вартості на підставі додаткових документів, до яких належить копія експортної декларації.

Згідно листа Європейської Комісії до Держмитслужби щодо експортних декларацій країни відправлення 27 березня 2008 року, відповідно до міжнародних митних стандартів, транспортні документи та/або інвойси, але не експортна декларація, мають бути представлені імпортером для підтвердження та перевірки митної декларації. Ці документи містять достатню інформацію, наприклад країна відправлення/призначення, вартість, тощо.

Крім того, матеріали адміністративної справи №1042/50000/17, з’ясовано, що не містять документів (експортних декларацій) на підставі яких митниця дійшла до висновку про невідповідність заявленої за МД № 500040001/2015/9476 від 22 серпня 2015року митної вартості товару.

Наявність спеціальної протиправної мети в ст.485 МК України вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини.

ОСОБА_1І, як уповноваженою особою ТОВ «Текстиль Про», було виконано вимоги ст.52, 53, 57 МК України, визначено митну вартість на підставі основних документів, розбіжності між якими були відсутні, мети та умислу зменшувати митні платежі у нього не було, а отже, в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ст.485 МК України.

Матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України.

Під час митного оформлення товарів в режимі «імпорт» за МД від 05 вересня 2015 року № 500040001/2015/010212, від 22 серпня 2015 року № 500040001/2015/009476 декларантом було надано органу доходів і зборів усі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару і обраний метод її визначення.

Жоден з документів, що подавалися митному органу при митному оформлені товару, як підстави для переміщення товарів, підробленими або одержаними незаконним шляхом, або такими, що містять неправдиві відомості, не визнавалися.

Декларантом до митного оформлення були подані ті інвойси, що були надані контрагентом, та підстав для сумніву щодо достовірності інформації, яку він подає у ОСОБА_1 не було.

Тобто у декларанта був відсутній умисел на внесення неправдивих відомостей про вартість товару, зазначеного в інвойсах, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 485 Митного кодексу України.

Відповідачем у спірній постанові не наведено належних доказів на підтвердження того, що директору ТОВ «Текстиль Про» ОСОБА_1 могло бути відомо про відмінність вартості товарів та наявність у нього прямого умислу на вчинення дій, відповідальність за які, передбачена ст. 485 Митного кодексу України.

Статтею 487 Митного кодексу України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Обставини щодо можливого надання митному органу неправдивих відомостей під час митного оформлення імпортованого товару, які стали підставою для недорахування відповідних податків і зборів, не могли і не залежали від волі позивача, та не можуть свідчити про умисел ОСОБА_1 на ухилення від сплати митних платежів, а отже в діях ОСОБА_1 відсутня суб'єктивна сторона в складі адміністративного правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням вищевикладених аргументів, наявні документи не містять підтвердження очевидності вини керівника ТОВ «Текстиль Про», отже висновки, зроблені у постанові про порушення митних правил, є припущеннями.

Враховуючи невідповідність винесеної постанови положенням Митного кодексу України, недоведеність умислу ОСОБА_1 на вчинення дій, передбачених диспозицією статті 485 Митного кодексу України, не підтвердження висновків органу доходів і зборів достовірними даними, постанови Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1041/50000/17, № 1042/50000/17 від 02 серпня 2017 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.3 МК України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Відповідно до положень, визначених ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; укладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Таким чином, оскільки винесені постанови не відповідають положенням Митного кодексу України, відповідачем не доведено умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією статті 485 Митного кодексу України, висновки органу доходів і зборів не підтвердженні достовірними доказами, постанови Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1041/50000/17, № 1042/50000/17 від 02 серпня 2017 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 255, 286, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанов в справі про порушення митних правил - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Одеської митниці Державної фіскальної службив справі про порушення митних правил №1041/50000/17, №1042/50000/17 від 02 серпня 2017року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 485 Митного кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 15 березня 2018року.

СУДДЯ А.П. ЦЕЛУХ