Рішення № 72995600, 27.03.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2077/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О. А.,

за участю секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

розглянувши цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Кілійської міської ради

про встановлення належності та визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В:

Позивач 09.11.2017 р. звернувся до суду з позовом до Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області про визнання права власності за спадщиною. З уточненої позовної заяви, вбачається, що 5 січня 2015 року померла мати позивача ОСОБА_2. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді земельних ділянок та житлового будинку розташованого: Одеська область, м. Кілія, вул. Тараса Шевченка, 35. Позивач відповідно до ст.1261 ЦК України є спадкоємцем за законом, після смерті ОСОБА_2 Позивач звернулась до нотаріуса, де за її заявою було заведено спадкову справу № 60/2015 та оформлено спадкові права на земельні ділянки. Під час звернення до нотаріуса позивачу було надано роз’яснення щодо того, що з доданих документів до нотаріальної контори право власності на вказаний житловий будинок не зареєстровано, тому неможливо видати свідоцтва про право власності на спадщину та нотаріус радила звернутися до суду.

В зв’язку з зазначеним, позивач просила суд:

- встановити факт належності житлового будинку м. Кілія Кілійського району Одеської області, вул. Тараса Шевченка, 35 – ОСОБА_2, яка померла 5 січня 2015 року.

- визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок розташований в м. Кілія Кілійського району Одеської області, вул. Тараса Шевченка, 35, який відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ.А - житловий будинок, загальною площею 71,7 кв.м., літ. а – прибудова, літ. а1 – навіс, літ. Б – сарай, літ. В – убиральня, літ. Г – баня, літ. г – навіс, літ. Д – сарай, 1-6, І надвірні споруди, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла 5 січня 2015 року.

Позивачем було надано заяву, відповідно до якої вона підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила розглянути справу без її участі. У разі неявки відповідача, просила розглянути справу заочно.

Представник відповідача – Кілійської міської ради, в судове засідання не прибув, надав заяву в якій просив розглянути справу без його участі.

На підставі письмових заяв позивача та відповідача, суд ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження І-ЖД № 423042, виданого повторно 26.02.2015 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кілійського районного управління юстиції в Одеській області, - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як вказано в свідоцтві про смерть серії І-ЖД № 403472, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кілійського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 11, ОСОБА_2, померла 05.01.2015 року.

З витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 40479319 від 25.05.2015 р. вбачається, що після смерті ОСОБА_2, 25.05.2015 р. приватним нотаріусом ОСОБА_4 була заведена спадкова справа з номером у спадковому реєстрі 57487410 та номером у нотаріуса 60/2015.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом серії НВО 975785 та НВО 975786 від 17.03.2017 р., засвідчених приватних нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4, ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка складається з земельних ділянок площею 1,9082 га та 0,9218 га.

Відповідно до довідки виданої Виконавчим комітетом Кілійської міської ради № 24 від 02.11.2017 р., станом на 16.04.1991 р. двір за адресою: вул. Тараса Шевченко, 35 не був колгоспним. До складу двору входила ОСОБА_2.

Зі свідоцтва на право власності на житловий будинок вбачається, що житловий будинок, який розташований в м. Кілія по вул. Шевченко № 35 дійсно належить до колгоспного двору, головою котрого є ОСОБА_2.

Згідно довідки № 257 від 23.05.2017 р. наданої КПКРР «Районне бюро технічної інвентаризації» вбачається, що власником 1/1 частини колгоспного двору, а саме, житлового будинку розташованого по вул. ОСОБА_5, 35 в м. Кілія є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності виданого Кілійським міськкомунгоспом 19.10.1970 р. зареєстрованого Кілійським БТІ в реєстр. кн. 13 стор. 13 реєстр. № 5095.

Відповідно до технічного паспорту, складеного КПКРР «Районне бюро технічної інвентаризації» 27.04.2017 р., житловий будинок по вул. ОСОБА_5, № 35 в м. Кілія Кілійського району Одеської областіскладається з: літ. А - житловий будинок 1962 року забудови, загальною площею 71,7 кв.м., літ. а – прибудова, літ. а1 – навіс, літ. Б – сарай, літ. В – убиральня, літ. Г – баня, літ. г – навіс, літ. Д – сарай, 1-6, І надвірні споруди.

Як вбачається з листа від 17.03.2017 р. № 112/02-14/60/2015, приватний нотаріус Кілійського районного нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі звернення ОСОБА_1 щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 роз’яснив, що оскільки не подано правовстановлюючих документів на спадкове майно, за їх відсутності питання оформлення спадщини вирішується в судовому порядку.

При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до роз’яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об’єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Згідно ст. ст. 293, 315 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення віднесено до компетенції суду.

Виходячи з наведеного суд вважає доведеним факт належності спадкодавцеві ОСОБА_2 житлового будинку, який було збудовано до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Як вказано в ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов’язки,що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом ycієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З досліджених доказів судом встановлено, що спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, є позивач, як спадкоємець першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України, яка прийняли спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Судом також встановлено, що в зв’язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, позбавлена можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, в зв’язку з чим її право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 81, 207, 259, 263-265, 315 ЦПК, ст. ст. 16, 1261 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Встановити факт належності житлового будинку м. Кілія Кілійського району Одеської області, вул. Тараса Шевченка, 35 – ОСОБА_2, яка померла 5 січня 2015 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок розташований в м. Кілія Кілійського району Одеської області, вул. Тараса Шевченка, 35, який відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ.А - житловий будинок, загальною площею 71,7 кв.м., літ. а – прибудова, літ. а1 – навіс, літ. Б – сарай, літ. В – убиральня, літ. Г – баня, літ. г – навіс, літ. Д – сарай, 1-6, І надвірні споруди, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла 5 січня 2015 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_6