Ухвала суду № 72994362, 22.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/4089/17 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 11-кп/783/113/18 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Маліновської-Микич О.В.,

суддів Гончарук Л.Я., Партики І.В.,

з участю секретаря Проворної Н.І.,

розглянувши у кримінальному проваджені №12017140060003373 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

з участю прокурора Яворського С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 18 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

вироком ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 30.128,08 грн. матеріальної шкоди, 25.000 грн. моральної шкоди та 660,56 грн. понесених потерпілим витрат на лікування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в розмірі 5194,05 грн.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком 14 серпня 2017 року о 17 годині 11 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, та рухаючись ним у місті Львові, по вулиці Широка в напрямку виїзду за межі міста, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: Розділу 1 пунктів 1.5, 1.10; Розділу 2 пункту 2.3 (підпунктів «б»; «д») та Розділу 10 пункту 10.1, які виразились в тому, що він, керуючи автомобілем був не уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, перед початком здійснення поворотного маневру ліворуч на територію ТЦ «ВАМ», що по вулиці Широка, 87, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій в цей час наближався мотоцикл марки «ДЖЕОН», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, що і призвело до подальшого зіткнення вказаних транспортних засобів.

В результаті порушення вимог правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1, водій ОСОБА_3, отримав наступні тілесні ушкодження: закритий перелом нігтьової фаланги першого пальця правої стопи, садна передньої поверхні правої та лівої гомілок, задньої поверхні лівого плеча, та лівого надпліччя, що відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я.

На даний вирок обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати даний вирок в частині стягнення 30.128,08 грн. матеріальної шкоди, 25.000 грн. моральної шкоди та 660,56 грн. понесених потерпілим витрат на лікування та направити справу на новий судовий розгляд.

В обґрунтування покликається на те, що даний вирок в частині задоволення цивільного позову ухвалено з недотриманням норм матеріального та процесуального права та в цій частині є необґрунтованим, так як у резолютивній частині вироку вказано, що уся відповідальність щодо відшкодування шкоди покладена на обвинуваченого, а страховик не несе жодної відповідальності, що вважає прямим порушенням його права. Звертає увагу, що у суді першої інстанції наголошував про те, що суд має залучити у дану справу цивільного відповідача АТ «Страхова компанія» «AXA страхування», однак головуючий у даній справі сказав, що зараз не розглядає даного питання. Крім цього, у вироку суду вказано, що обвинувачений позов визнав частково, у тому числі відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 гривень, чого насправді не було.

14 лютого 2018 року до суду апеляційної інстанції надійшло заперечення потерпілого ОСОБА_3 на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1, в якій просить дану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Залізничного районного суду від 18 грудня 2017 року без змін, мотивуючи свою позицію тим, що в апеляційній скарзі не було наведено достатніх підстав для скасування вироку, так як законодавцем передбачено абсолютне право саме потерпілої сторони змінювати первісного відповідача на належного. У зв’язку з тим, що потерпіла сторона такої згоди суду першої інстанції не надавала, тому суд в супереч потерпілої сторони не має права це зробити самостійно.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, виступ прокурора про її безпідставність та залишення вироку без змін, думку представника потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, правильність його кваліфікації в апеляційній скарзі не оспорюється та на думку колегії суддів є вірною.

Стосовно вирішення питання в частині відшкодування моральної та моральної шкоди, то на думку колегії суддів суд першої інстанції в повній мірі врахував вимоги кримінального процесуального законодавства та обставини кримінального провадження з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2017 року потерпілим ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про стягнення 660,56 грн. понесених витрат на придбання потерпілим лікарських засобів, матеріальної шкоди на суму 30 128,08 грн. та моральної шкоди на суму 50 000 грн., при цьому зазначив, що таке стягнення має бути відшкодоване обвинуваченим ОСОБА_1

Водночас з полісу № АК/6850802 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого Акціонерним товариством «СК» «AXA Страхування» вбачається, що таким страхуванням було забезпечено транспортний засіб марки «Kia Ceed», номерний знак НОМЕР_3 та страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю встановлено у розмірі 200 000 гривень (т.1 а.с.50).

Відповідно до п.2 цього полісу страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Відповідно до ст. 6 Закону Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Страхове відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права, у тому числі і шляхом звернення вимоги до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Проте, заявляючи цивільний позов про стягнення понесених витрат на придбання потерпілим лікарських засобів, матеріальної шкоди та моральної шкоди потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що таке стягнення має бути відшкодоване обвинуваченим ОСОБА_1, тобто обрав первісного відповідача.

Таким чином доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв’язку з чим такі до задоволення не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 необґрунтованою й доходить до висновку, що судом вірно вирішено питання в частині відшкодування моральної та моральної шкоди.

При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Вирок Залізничного районного суду м.Львова від 18 грудня 2017 року– залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6