Рішення № 72993904, 21.03.2018, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

21 березня 2018 рокуСправа №451/1675/17Провадження № 2/451/286/18

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Мулявка О.В.

з участю: секретаря судового засідання Кормилюк Т.С.

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Радехів справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2017 року до суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_2, відповідно до вимог якої, просить визнати за ним право власності на нежитлове приміщення магазин-бар, що розташований по вулиці Підлісна,43а у с.Середпільці Радехівського району Львівської області, загальною площею 102,94 м.кв..

В обґрунтування позову посилається на обставини, що 21.02.2004 року помер його тесть – ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії I-СГ №329039, виданим ОСОБА_5 сільською радою Радехівського району Львівської області 21.02.2004 року.

За життя спадкодавець, склавши заповіт, що посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_5 сільської ради, зробив розпорядження належним йому майном, зокрема магазином, що розташований по вулиці Підлісній,43а у с.Середпільці Радехівського району, заповівши такий йому (позивачу).

Зазначає, що спадкодавець за життя нерухомістю не опікувався, а тому він, для підтримання належного стану будівлі, здійснив її перебудову та в подальшому проводив поточні ремонти.

Із-за незнання вимог закону, перебудову приміщення магазину позивач здійснив без належної на те документації, а від так оформити належним чином правовстановлюючі документи на даний час в позасудовому порядку на нерухоме майно не має можливості.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві (а.с.2). Позов просить задоволити.

Відповідач – ОСОБА_3 надіславши до суду заяву просила розгляд справи проводити за її відсутності. Позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить такі задоволити (а.с.41).

Відповідач ОСОБА_7, згідно представленого Свідоцтва про смерть серії І-СГ №268062, померла 20.02.2012 року (а.с.43).

Також, в судове засідання не з’явився представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради Радехівського району та надіславши до суду заяву просив розгляд справи здійснити за його відсутності. Позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить такі задоволити (а.с.42).

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_6, зробивши заповідальне розпорядження на випадок своєї смерті та, заповівши приміщення магазину ОСОБА_2 (а.с.3), який на день смерті спадкодавця був зареєстрований і проживав із спадкодавцем (а.с.6), помер 21 лютого 2004 року (а.с.7).

Також судом встановлено та визнано відповідачами, що ОСОБА_2 – позивач у справі, з підстав наявності у нього відповідного матеріального забезпечення, а також із дозволу спадкодавця - власника нерухомого майна, як повноправний член сім’ї останнього (а.с.6), здійснюючи опіку та догляд за приміщенням магазину, у 2001 році здійснив його перебудову, що посвідчується даними технічного паспорту на нежитлове приміщення №43а по вулиці Львівська у с.Середпільці Радехівського району (а.с.11-15).

За змістом статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об’єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів; 6) реєстрація права власності на об’єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову (зміну існуючої будови) конкретної земельної ділянки особа зобов’язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 був користувачем земельної ділянки площею 0,0168 га, що розташована по вулиці Підлісна,43 у с.Середпільці Радехівського району та, яка передана йому для здійснення підприємницької діяльності, що посвідчено Договором оренди земельної ділянки від 25.09.2001 року (а.с.9-10).

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об’єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об’єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об’єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об’єкт нерухомості є самочинним.

Як зазначив Верховний Суд України у своєму рішенні, слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об’єкті нерухомості.

У даному випадку, судом констатовано, що самочинна реконструкція нежитлової будівлі по вулиці Підлісна,43а у с.Середпільці Радехівського району, хоча і проведена без належних на це дозволів, однак будинок відповідає вимогам надійності і безпечності експлуатації і такий можливо безпечно експлуатувати (а.с.16-24), тобто суд вважає, що конструктивні елементи в цілому придатні до експлуатації, відповідно порушень державних будівельних норм, стандартів і правил не виявлено.

Згідно вимог статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а при здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків – зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Даних, що реконструйована позивачем будівля без належних на те документів, порушує права та інтереси суміжних землекористувачів, судом не здобуто.

Під час вирішення позовних вимог, судом, окрім іншого, приймаються до уваги обставини визнання вимог представником відповідача (а.с.42) і така позиція сторони, із врахуванням обставин констатованих судом, жодним чином не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, із врахуванням вищенаведеного та рекомендацій, викладених у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України» №6 від 30.03.2012 року, на підставі аналізу представлених суду доказів щодо розташування будівлі (а.с.11-15), та позиції органу місцевого самоврядування, викладеної у листі за №02-06/112 (а.с.42), суд приходить до висновку, що самовільно реконструйована нежитлова будівля не порушує прав суміжних землекористувачів чи прав інших осіб, в тому числі і сільської ради, а тому суд у відповідності до п.5 ст.376 ЦК України вважає вимогу ОСОБА_2 правомірною, відтак наявні підстави для задоволення обґрунтованого позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне із відповідачів на користь позивача стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.10,12,13,81,89,200,258-259,263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення магазин-бар, що розташований по вулиці Підлісна,43а у с.Середпільці Радехівського району Львівської області.

Стягнути солідарно із ОСОБА_3, жительки с.Середрільці Радехівського району Львівської області та із ОСОБА_5 сільської ради Радехівського району (с.Середпільці Радехівського району) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 640 гривень понесених ним судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийОСОБА_8