Постанова № 72993469, 21.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 332/4598/13 Головуючий у 1-й інстанції: Федоренко О.І.

Провадження № 22-ц/778/909/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Воробйової І.А.

Крилової О.В.

При секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «Надра», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договорів поруки такими, що є припиненими,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.10.2005 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 7680 доларів США, зі сплатою процентів 10% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27.10.2005 року, банк уклав з ОСОБА_3 договір застави, предметом якого виступив належний позичальникові автомобіль «DAEWOO SENS» державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Крім того, в забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору того ж дня уклав з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договори поруки, за умовами яких вони взяли на себе зобов'язання, солідарно відповідати перед позивачем за порушення позичальником умов кредитного договору.

ОСОБА_3 не виконував належним чином умови кредитного договору, в зв'язку з чим станом на 12.08.2013 року, загальний борг за кредитом становить 20683,55 доларів США, що за курсом НБУ становить 165323,61 грн.,

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Надра» суму боргу в розмірі 165323,61 грн.

У травні 2017 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 подали до суду зустрічний позов до ПАТ КБ «Надра» про третя особа: ОСОБА_3 про визнання договорів поруки такими, що є припиненими, в якому просили суд визнати договори поруки від 27.10.2005 року №22/2005/0713/Фка та №22/2005/0713/Фка/1 припиненими.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2017 року первісний позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 51594,22 грн. та судовий збір в сумі 16,53 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ПАТ КБ «Надра», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договорів поруки припиненими задоволено.

Визнано договір поруки №22/2005/0713/Фка від 27.10.2005 року укладений між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6, та договір поруки №22/2005/0713/Фка/1 від 27.10.2005 року укладений між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 припиненими

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог Пат КБ «Надра» до нього про стягнення заборгованості, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2005 року між ПАТ КБ «Надра» в особі відділення Запорізького РУ ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, за умовами якого, Банк надав позичальникові кредит в розмірі 7680 доларів США під 10% річних на умовах, визначених договором (а.с. 9-10).

В забезпечення виконання умов кредитного договору Банк уклав з ОСОБА_3 договір застави, предметом якого виступив належний позичальникові автомобіль «DAEWOO SENS» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.11).

Крім того, в забезпечення виконання умов кредитного договору Банк того ж дня уклав з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договори поруки, за умовами яких вони взяли на себе зобов'язання, солідарно відповідати перед позивачем за порушення позичальником умов кредитного договору (а.с. 12-13).

Позичальник не виконував належним чином умов погашення кредиту, своєчасно не проводив, визначених договором платежів, що й призвело до утворення заборгованості. В погашення заборгованості позичальником був переданий ПАТ КБ «Надра» автомобіль «DAEWOO SENS» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, як заставне майно за договором застави, однак, незважаючи на передачу позивачеві заставного майна, повне погашення кредиту не відбулося, в зв'язку з чим позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 165323,61 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ "Надра" в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3, суд першої інстанції, виходив з того, що боржник допустився порушень умов кредитного договору, має заборгованість за кредитним договором., яка підлягає стягненню на користь Банку. На думку суду першої інстанції, позов Банком пред'явлено з дотриманням строків позовної давності.

Проте колегія не погоджується з таким висновком суду.

Відповідач відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України до ухвалення рішення звернувся до суду першої інстанції з письмовою заявою про застосування строку позовної давності (а.с.123), яке було залишено судом без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки умовами кредитного договору строк виконання визначений до 20.10.2010 року, то перебіг позовної давності починається від дня коли у позивача виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, тобто з 20.10.2010 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що останній платіж ОСОБА_3 здійснив 20.11.2008 року (а.с. 4), а черговий платіж він повинен був здійснити 20 грудня 2008 року. Дана обставина не заперечується і позивачем.

Отже, станом на 20.12.2008 року позивачу вже було відомо про порушення відповідачем виконання умов кредитного договору, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 261 ЦПК України саме з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності.

До суду Банк звернувся лише 06.09.2013 року (а.с. 1), тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Стосовно здійснення ОСОБА_3 платежу в червні 2013 року слід зазначити, що відповідно до п.3.6. він був спрямований на погашення вже простроченої заборгованості за кредитним договором, а не на погашення чергового платежу.

У зв'язку з наведеним висновок суду про відсутність підстав для застосування строку позовної давності до вимог Банку ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не в повній мірі відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором в розмірі 21906,57 грн. з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог ПАТ КБ «Надра».

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.

В силу вимог ч.1,13ст.141 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, має право на компенсацію за рахунок відповідача судових витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме документально підтверджених витрат понесених нею на сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 374,476,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 в особі представника ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2017 року у цій справі - скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 «Надра» заборгованості за кредитним договором 22/2005/0713/Фка від 27.10.2005 року в розмірі 21906 (двадцять одна тисяча дев'ятсот шість) гривень 57 (п'ятдесят сім) копійок, прийняти в цій частині нову постанову за якою:

«У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 «Надра» до ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.»

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 «Надра» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2522 (дві тисячі п'ятсот двадцять дві) гривні 56 (п'ятдесят шість копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 27.03.2018 року.

Головуючий:

Судді: