Постанова № 72993274, 22.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 0828/4297/2012 Головуючий у 1 інстанції: Федорець С.В.

Провадження №22-ц/778/1192/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого: Маловічко С.В., суддів: Кочеткової І.В., Гончар М.С.

при секретарі: Остащенко О.В.

за участі:

скаржниці ОСОБА_2

старшого державного виконавця - Попової Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на рішення та дії старшого державного виконавця Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Бабіч В.Г.,

В С Т А Н О В И В:

08.12.2017р. до Якимівського районного суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_3 на рішення та дії старшого державного виконавця Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Бабіч В.Г.

У скарзі зазначено, що рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 24.12.2012р. у справі № 2/0828/648/2012 з неї на користь ПАТ «ТАСкомбанк» було стягнуто 205 644,22 гривень заборгованості за кредитним договором. Вона добровільно виконувала рішення суду, тому виконавчі дії не проводилися. 30.11.2017р. їй було повідомлено про проведення оцінки належної їй квартири, після чого вона звернулася до Якимівського ВДВС, де дізналася, що 10.03.2016р. ПАТ «ТАСкомбанк» до ВДВС було подано заяву про відкриття виконавчого провадження, за якою 12.03.2016р. постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2/0828/648/2012. Вважає такі дії та постанову старшого державного виконавця Бабіч В.Г. неправомірними, оскільки строк пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання сплив ще 16.01.2014р.

На підставі викладеного, скаржник просила скасувати постанову від 12.03.2016р. старшого державного виконавця Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Бабіч В.Г. про відкриття виконавчого провадження № 50433293 за виконавчим листом Якимівського районного суду від 18.01.2013р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ТАСкомбанк» заборгованості за кредитом у розмірі 205 644,22 гривень.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 на рішення та дії старшого державного виконавця Якимівського районного ВДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу,

в якій, посилаючись на її необґрунтованість, неповне встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення скарги, неналежне і неповне дослідження всіх матеріалів справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити її скаргу на неправомірні дії державного виконавця.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення державного виконавця Попової Х.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги в межах підстав та обставин скарги, поданої до суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За положення ст. 375 ЦПК України залишення судового рішення суду першої інстанції без змін апеляційним судом має місце у тому випадку, якщо воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволені скарги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2/0828/648/2012 дотримано вимоги ЗУ «Про виконавче провадження» щодо строків пред»явлення виконавчого листа до виконання, оскільки виконавчий лист пред»являвся до виконання та останній раз був повернутий стягувачу 29.01.2016р., чим були перервані строки пред»явлення його до виконання.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам норм ЗУ «Про виконавче провадження», який регулює порядок здійснення державними виконавцями виконавчих дій.

Апелянт ОСОБА_3 на стадії апеляційного розгляду справи надала копію свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1, згідно з яким вона змінила прізвище на ОСОБА_2, тому у судовому рішення апеляційного суду зазначається її нове прізвище - ОСОБА_2 та в дужках минуле - ОСОБА_3.

Встановлено, що 24.12.2012р. Якимівським районним судом було ухвалено рішення по цивільній справі про задоволення позову ПАТ «ТАСкомбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ТАСкомбанк» було стягнуто суму у розмірі 205 644,22 гривень.

Рішення набрало законної сили 16.01.2013 року.

18.01.2013р. Якимівським районним судом Запорізької області був виданий виконавчий лист, строк пред»явлення якого до виконання встановлений до 16.01.2014р. ( а.с. 87).

Вище зазначений виконавчий лист повністю відповідає резолютивний частині судового рішення, яке в силу вимог ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню до його фактичного виконання у повному обсязі або визнання відповідного виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в порядку ст. 369 ЦПК України.

У відповідності до матеріалів цивільної справи на підставі заяви стягувача від 31.01.2013р. державним виконавцем 01.02.2013р. вперше було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за даним виконавчим листом.

Згідно записів на звороті виконавчого листа вбачається, що він неодноразово пред»являвся у виконавчу службу для примусового виконання, але повертався стягувачу з різних підстав: 12.05.2014р. на підставі ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», 04.02.2015р. на підставі ч. 4 ст. 47 цього закону та останній раз 29.01.2016р. за ч. 4 ст. 47 Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження» строки пред»явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред»явленням виконавчого документа до виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 23 цього Закону після переривання строку пред»явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, оскільки виконавчий лист тричі пред»являвся до виконання, то кожне наступне пред»явлення його до виконання переривало відповідний строк.

Зважаючи на те, що останній раз виконавчий лист було повернуто стягувачу 29.01.2016р., то саме з цієї дати строк почав відраховуватись заново.

Отже, згідно з проаналізованими судом матеріалами справи, подача 10.03.2016р. до Якимівського ВДВС стягувачем в особі ПАТ «ТАСкомбанк» виконавчого листа відбулась в межах строку пред»явлення його до виконання, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі цього виконавчого листа, яка була винесена 12.03.2016р. державним виконавцем Бабіч В.Г., є такою, що винесена з дотриманням вимогам ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження».

В доповненій апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилалась також на неправомірність дій державного виконавця щодо арешту, оцінки її нерухомого майна, за рахунок якого державний виконавець хоче виконати рішення суду в примусовому порядку.

Проте, такі доводи апеляційної скарги не можуть бути предметом розгляду за положеннями ст. 367 ЦПК України як такі, що виходять за межі заявлених обставин, доводів та підстав скарги боржника на дії державного виконавця, які розглядались судом першої інстанції. В зазначеній скарзі ОСОБА_3 наголошувала на незаконності постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та пропуск строку пред'явлення виконавчого докумена до виконання.

Оскільки інші вимоги в скарзі, поданій 08.12.2017р. до суду першої інстанції ОСОБА_3, не зазначались та судом не досліджувались, то і апеляційний суд позбавлений можливості встановлювати та досліджувати інші доводи і обставини.

Фактично такі обставини є підставами для наступного оскарження дій державного виконавця за новою скаргою.

Беручи до уваги все вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, тому у відповідності до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 березня 2018р.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Гончар М.С.