Вирок № 72992003, 27.03.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 1-КП/303/148/18

303/5115/15-к

Ряд стат звіту 3

Іменем України

В И Р О К

27 березня 2018 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Морозової Н. Л.

секретар судового засідання Галас Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачеві, кримінальне провадження № 12015070040001544 внесене до ЄРДР від 05.05.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Копинівці, Мукачівського району Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні та вихованні двох неповнолітніх дітей, пенсіонера за станом здоров'я, інваліда ІІІ групи, раніше не судимого, який має рад державних нарогод,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.125, ст. 128 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення - прокурора Запотічного А. І., Кравчук Ю.

сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_1

- захисника (адвоката) Гаврилець Т. І.

потерпілих: - ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_5

в с т а н о в и в:

Згідно формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, обвинувачений ОСОБА_1, 04 травня 2015 року, близько 20:15 год., перебуваючи на межі присадибної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2 на грунті раніше виниклих, особистих неприязних відносних, затіяв сварку із потерпілою ОСОБА_3. В ході сварки, ОСОБА_1 Діючи необережно, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг це передбачити це будучи обуреним на бійку між його дружиною та донькою потерпілої, наніс їй удар дерев'яною палицею по кисті лівої руки, намагаючись відвести держак мотики, внаслідок чого, згідно висновку експерта № 335/15 від 18.05.2015 року, додаткового висновку експерта № 5/15 від 05.06.2015 р., потерпілій ОСОБА_3, спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому головки 4-ї п'ястної кістки лівої кисті та проксимального кінця основної фаланги 3-го пальця лівої кисті зі зміщенням, що підтверджено даними рентгенографії. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих, тупих предметів по механізму удару, чим могла бути дерев'яна палиця, за можливого виникнення при обставинах на які вказує потерпіла під час слідчого експерименту і не є характерними для виникнення при падінні тіла з висоти власного зросту з послідуючим ударом об тверду площину. Вказані тілесні ушкодження відносяться до групи тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, які згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день.

Крім того, Згідно формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, обвинувачений ОСОБА_1, 04 травня 2015 року, близько 20:15 год., на межі присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, на грунті раніше виниклих, неприязних відносних, в ходя словесної сварки, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно-небезпечних наслідків, тримаючи у руці дерев'яну палицю, наніс один удар зправа по тулубі ОСОБА_4, внаслідок чого, спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження, які згідно Висновку експерта № 336/15 від 18.05.2015 року, додаткового висновку експерта № 6/15 від 05.06.2015 р., впричинені у виді: синця в ділянці право-бокової поверхні нижньої третини черева, виникли від дії твердих, тупих предметів по механізму удару, чим могла бути дерев'яна палиця і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, які згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», як такі, що не потягли за собою розлад здоров'я.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст 128 КК України (необережному середньої тяжкості тілесному ушкодженні) та у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України (умисному легкому тілесному ушкодженні).

Обвинувачений ОСОБА_1, свою вину у вчиненні інкимінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів) за ст. 128 КК України та ч.1 ст.125 КК України не визнав та показав, що проживає разом зі своєю сім'єю в АДРЕСА_2. У понеділок 04.05.2015 року був вдома, порався по господарству. Близько 18:30 - 18:45 год до нього прийшов його знайомий ОСОБА_6, розпиляти доски на рейки. У цей момент, до нього прибігли діти і повідомили, що бють їх маму. Він почувши від дітей, що б'ють його дружину побіг на город, на виході зі двору на город, побачив ОСОБА_3, яка бігла у його бік розмахуючи мотикою. Знаючи агресивний норов ОСОБА_3, він автоматично взяв рукою дві палиці, які знаходилися у купі та побіг в напрямку свого участка. Біжучи побачив, як вкінці його участка, на траві вовтузяться його дружина ОСОБА_7 та донька ОСОБА_3 - ОСОБА_4, а між ними знаходиться зажатою ОСОБА_7 мотика. Недобігаючи до місця де лежали дівчата близько 6-7 м. його перестріла ОСОБА_3 тримаючи в руках мотику та замахуючись на нього. Він, намагаючись відбити зазахи мотикою, тримаючи в одній руці дві палиці відбив два замахи, а третій зупинив палицями і вирвав мотику з рук ОСОБА_3, взявши рукою за держано. Після чого, відійшов віг ОСОБА_3 на метр поставив копачку на землю та переломив її ногою. На що остання, відійшовши на свою частину городу та почала викрикувати «Ламай, ламай у меше щеє». Потім, він стоячи на місці розвернувся у бік, де хвилину тому лежали дівчата та побачив, що дівчата вже піднятися з землі, стоять, а до них підходить сусідка (свідок) ОСОБА_8 Після чого, його дружина підійшла до нього, а донька ОСОБА_3 - ОСОБА_4 пішла до своєї матері. Після чого, всі вони, розвирнулися та мовчки пішли коден у напрямку свого будинку. ОСОБА_8 також йшла з усіма до будинків. Підходячи до дворів, побачив, що вийщов син ОСОБА_3 та почав на нього кричати та погрожувати фізичною розправою, але ОСОБА_9 та ОСОБА_4 міцно тримали його руками за руки. Він чув, як ОСОБА_3 питала у ОСОБА_8 куди їй краще зветратися у міліцію чи лікарню.Через деякий час всі розійшлися. Жодних ударів ні намірених ні випадкових він потерпілій ОСОБА_3 не наносив і не міг нанести, бо коли відбивав замах мотикою то стояв на відстані щоб його не зацепило по голові обухом мотики. А для того, щоб ударити потерпілу по лівій кисті руки та середньому пальцеві, якою остання тримала держано знизу, йому треба булови підійти на небезпечну для нього відстань. Крім того, твердження потерпілої ОСОБА_3 про те, що їй спричинено було три удари, а четвертий вибив з рук мотику - є хибними, бо якщо людину вдарити, то вона автоматично розжимає і висмикує руку після одного удару. Більше того, спричинити чотири удари в одне й те саме місце - кисть руки, коли людина рухається, практично неможливо. Щодо потерпілої ОСОБА_4 - доньки ОСОБА_3, то до останньої він навіть не наблизився, бо ОСОБА_3 його перестріла з мотикою лицьом до лиця за 6-7 м. до лежачих на землі ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_7. Вважає, що сусідки - потерпілі його оговорюють з метою, щоб він ходив по судах, а не займався вирішенням земельного спору щодо межі між ними. Крім того, жодний зі свідків, допитаних в судовому засіданні не підтвердив, що бачив, як він спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Просить суд, оцінюючи докази зважити на належність та допустимість доказів, на яких базується обвинувачення. Наголошує, що інкримінованого йому органом досудового рослідування не визнає, заперечує проти застосування до нього положень ст 49 КК України про що просить прокурор.

Потерпіла ОСОБА_11, у судовому засіданні показала, що 04 травня 2015 р., близько 20:20 год., знаходячись на городі свого будинку АДРЕСА_3, побачила суперечку соєї доньки ОСОБА_4 з дружиною ОСОБА_1 - ОСОБА_7, яка переросла у бійку між дівчатами, які вже вовтузилися на землі. Та направилася до них, аби зупинити бійку. У цей момент побачила, що в бік дівчат біжить чоловік ОСОБА_7 - ОСОБА_1 з двома дерев'яними палицями у руках. У цей час, до місця події наближалася інша сусідка - ОСОБА_8, яка зробила зауваження дівчатам. ОСОБА_1 у цей час підійшов до дівчат, зокрема до її доньки ОСОБА_4, яка стояла навколішках та вдарив її один раз палицею по тулубі зправа, а потім почав розмахувати палицями у її - ОСОБА_3 бік. Вона на нього наставила мотику, а він вдарив її дерев'яною палицею 2-3 рази про кісті лівої руки, вона відчула біль, опустила мотику та відбігла. ОСОБА_1 розламав її мотику поплам і уламки кину на їх половину земельної ділянки і пішов у свій двір. Після чого, всі учасники події пішли з городу у двір. У цей час її син - ОСОБА_13, вийшов у двір і вона розповіла йому про події, що мали місце на городі кілька хвилин тому. Побачивши, що рука спухла та посиніла, вона вирішила поїхати у лікарню. Син її відвіз на машині, вони приїхали у лікарню близько 21:00 години вечора, лікар дізнавшись про обставини отримання тілесного ушкодження, повідомив поліцію. Заявлений нею цивільний позов у кримінальному провадженні просить задовоти повністю та стягнути з ОСОБА_14 в її користь суму 399,99 грн. на відшкодування витрат на лікування (матеріальної шкоди) та 30000,00 грн. морального відшкодування, - завданих злочином.

Потерпіла ОСОБА_4, в судовому засіданні показала, що 04 травня 2015 р., близько 20:00 год., вечора вони з матір'ю вийшли на город власного будинку. Працюючи на городі побачила, як ОСОБА_7 - дружина обвинуваченого, демонстративно пішла у кінець городу, та почала викопувати їх картоплю. Її це обурило і вона пішла до ОСОБА_7 та зробила їй зауваження та почала відбирати від ОСОБА_7 мотику, у цей час підскользнулася ті втратила рівновагу. ОСОБА_7 цим скористалася та вдарила її держаном мотики по голові, а потім схопила за волосся і вони сціпившись між собою впали на землю та почали перекочуватися. До них підбігла її мати - ОСОБА_3 та сусідка ОСОБА_8, яка зробила їм зауваження. Потім, вона побачила ОСОБА_15 і відчула сильний удар у правий бік тулуба ( у цей момент вона стояла навколішках, бо якраз піднімалася із землі. Її мати кричала ОСОБА_1 «не чіпай» і останній перекинувся на її матір - ОСОБА_3. Потім побачила, що матір тримається за руку. Після цього, всі учасники події пішли у напрямку кожен свого подвір'я. Коли прийшли ближче до двору, вийшов її брат та запитав, що сталося. Після чого, він відвіз їх з мамою у лікарню. Просить задоволити цивільний позов у кримінальному провадженні та стягнути з ОСОБА_1 На її користь 48,18 гривень витрат на лікування та 15000,00 грн. - морального відшкодування, завданих злочином.

Свідок сторонни обвинувачення, ОСОБА_13, в судовому засіданні показав, що він доводиться сином і братом потерпілим. У той день, 04 травня 2015 р. ввечері близько 20:30 год. він вийшов з будинку у двір покурити та побачив, що з городу йде мати тримаючись за руку, яка посиніла і спухла, сестра та сусідка ОСОБА_8. він запитав, що сталося, мати сказала, що її вдарив сусід ОСОБА_1 палицею. Йому відомо про давній конфлікт з родиною ОСОБА_1 з приводу межі суміжних земельних ділянок. Після чого, відвіз маму і сестру у лікарню, де їй три рази робили рентгенівські знімки руки та три рази перенакладували гіпс. Після того, як наклали гіпс, вони повернулися додому близько 01:00 години ночі. Він знав, що наступного дня мати мала прибути до лікарні.

ОСОБА_17, - малолітній свідок сторонни захисту, була дипитана судом в порядку, передбаченому ст. 226 КПК України у присутності педагога та психолога. Повідомила, що вона є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_7. День, місяць і рік, коли відбувалась подія вона не може згадати, але саму подію добре пам'ятає. У той день, після обіду, вони із старшим братиком були у дворі та побачили, що сусідка ОСОБА_3 скопує межу і покликали маму. Мама - ОСОБА_7 прийшла і зробила зауваження сусідці, що та не копала на межі поки землемір не встановить межі. На що, сусідка маму облаяла і продовжувала копати. Потім вона побачила, як її маму б'є донька сусідки, вони лежали на землі на їх половині ділянки, а тото з дерев'яними палицями у руках пішов захищати маму. Там, ще підійшла сусідка ОСОБА_8, яка все бачила, у дворі був ОСОБА_6, який прийшов до їх тата і також це все бачив. Старша сусідка хотіла їх тата вдарити мотикую, але тато відбив та поламав мотику сусідки. Потім вони всі пішли, кожен до свого двору. Біля двору, син сусідки ОСОБА_13 став їм усім погрожувати що поб'є їх, а стара сусідка та її донька його тримали за руки, щоб той не побив їх тата. Потім все закінчелося і всі розійшлися.

ОСОБА_1, - неповнолітній свідок сторонни захисту, був дипитаний судом в порядку, передбаченому ст. 226 КПК України у присутності педагога та психолога. Повідомив, що він є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_7. День, місяць і рік, коли відбувалась подія він не може згадати, але саму подію добре пам'ятає. У той день, після обіду, вони із меншою сестрою були у дворі та побачили, що сусідка ОСОБА_3 скопує межу і покликали маму. Мама - ОСОБА_7 прийшла і зробила зауваження сусідці, що та не копала на межі поки землемір не встановить межі. На що, сусідка маму облаяла і продовжувала копати. Потім він побачив, як її маму б'є донька сусідки, вони лежали на землі на їх половині ділянки, а тото з дерев'яними палицями у руках пішов захищати маму. Там, ще підійшла сусідка ОСОБА_8, яка все бачила, у дворі був ОСОБА_6, який прийшов до їх тата і також це все бачив. Старша сусідка хотіла їх тата вдарити мотикую, але тато відбив та поламав мотику сусідки. Потім вони всі пішли, кожен до свого двору. Біля двору, син сусідки ОСОБА_13 став їм усім погрожувати що поб'є їх, а стара сусідка та її донька його тримали за руки, щоб той не побив їх тата. Потім все закінчелося і всі розійшлися.

Свідок сторони захисту ОСОБА_7, у судовому засіданні показала, що вона доводиться друдиною ОСОБА_1. У той день, 04.05.2017 року, понеділок, близько 18:30 год. вона була вдома, у літній кухні будинку АДРЕСА_2, займалася хатніми справами. Діти покликали її, бо сусідка підкопує їх межу, вона пішла на город, побачила, як ОСОБА_3 копає на межі, вона закричала, щоб та нічого не копала, поки землемір не виставить межові знаки. Зрозумівши, що сусідка ОСОБА_3 не реагує, а продовжує копати, вона також взяла мотику і «на зло» теж пішла копати межу сусідки вкінці земельної ділянки. У цей час, дочка сусідки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, підбігла до неї, збила її з ніг внаслідок чого, вони впали на траву на її половину земельної ділянки та билися, вона лежала на спині, а ОСОБА_4 була зверху. Мати ОСОБА_4 - сусідка ОСОБА_3 підійшла до них та вдарила її держаном мотики по плечу. Коли вони піднялися із землі, вона побачила, як її чоловік ОСОБА_1 ламає мотику ОСОБА_3. На те, підійшла сусідка ОСОБА_8 та сказала, «…що хочите, щоб вас повбивали, у вас є діти». Потім всі пішли з земельної ділянки ближче до двору. У цей час, з хати вийшов син сусідки ОСОБА_13 та почав голосно їм погродувати, а ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_4 його стримували тримаючи руками. У дворі вона побачила ОСОБА_6, вже після події.

Свідок сторони захисту ОСОБА_6, у судовому засіданні показав, що одного дня на весні 2015 року, близько 17:45 год., він прийшов до свого знайомого ОСОБА_1 додому, у справах. ОСОБА_1 лагодив мотор, а він стояв біля нього і курив. У цей час, прибігли діти ОСОБА_1 та повідомили, що маму б'ють. ОСОБА_1 подивився у бік городу, взяв у руки дві дерев'яні палиці та пішов на город. Він став на бетонний паркан та добре бачив усе, що відбувалося на городі на відстані близько 55 м. від нього. Бачив, як дві особи, жіночої статі, одна висока інша нижча метушилися на траві, а одна старша жінка бігала навколо них з мотикою. Він бачив, як та, що бігала з мотикою. Почала махати у бік ОСОБА_1, а той відбив мотику, кинув її на землю та переломив. Ті дві жінки, що билися, встали із землі. До місця події підійшла збоку ще одна жінка, то була сусідка. Потім всі пішли у напрямку своїх дворів, а та інша сусідка йшла позаду сім'ї ОСОБА_1

Свідок сторонни обвинувачення ОСОБА_8, у судовому засіданні показала, що вона є секретарем сільської ради села Іванівці Мукачівського району та односельчанкою потерпілих ОСОБА_3 та її доньки ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_1. 04 травня 2015 року, біля 19:00 год. вечора, вона поралася у себе на городі, який знаходиться через дві земельні ділянки від ОСОБА_1. Та мимоволі стала свідком того, як ОСОБА_1 ОСОБА_7- дружина обвинуваченого, перейшла на город ОСОБА_3 і почала там щось копати. Дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 пішла її виганяти з їх городу. Дівчата почали сперичатися між собою, схопили одна-одну за волосся, повалили одна -одну на землю та почали битися. Бійка відбувалася на половині городу ОСОБА_3. Побачила, як ОСОБА_3 направилася у бік дівчат. Вона, як депутат села, так само, залишила свою роботу та направила у бік дівчат, які вовтузилися на землі, щоб зробити їм зауваження та зупинити сварку. Коли йшла у напрямку дівчат, побачила ОСОБА_1, який також йшов у бік дівчат, тримаючи у руках дерев'яні палиці - колики. Побачивши колики у руках ОСОБА_1, вона застерегла його від неправильних дій. Поки вона прийшла до дівчат - ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ті вже перестали битися. Чи підходив ОСОБА_1 до дівчат - ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які вовтузилися на землі вона не пам'ятає. Однак,звернула увагу, що ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3 і між ними двома почалася сварка. ОСОБА_9 тримала у руках мотику, тримаючи за держано двома руками захищалася, від палиць-коликів, якими розмахував ОСОБА_1. Вона не бачила самого удару по руці ОСОБА_3, а тільки побачила поломану мотику на землі. Після того, як сварка стихла, всі почали іди у бік своїх дворів. Вона йшла між ОСОБА_13 та ОСОБА_1, чи буди діти не пам'ятає, однак поряд з городом ОСОБА_3, бачила свідка ОСОБА_19 Коли йшли, ОСОБА_3 підійшла до неї та показала руку на якій була ссадина та гулька від удару. У цей час, вийшов син ОСОБА_3 - ОСОБА_13 та почав словесну сварку з ОСОБА_1. Чим все закінчилося вона не знає, бо пішла додому. Наступного дня, бачила як ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_4 поралися на городі. До обвинуваченого ОСОБА_1 вона відноситься з осторогою, оскільки останній конфліктна людина.

Свідок сторонни обвинувачення ОСОБА_19. у судовому засіданні показала, що вона є односельчанкою потерпілих та обвинуваченого. Їй відомо про давній конфлікт між сім'ями ОСОБА_13 та ОСОБА_1, які завжди сваряться. Вона ніколи не втручається у їх конфлікти, бо її таке не цікавить. Того дня, 04.05.2015 року під вечір, близько 19:00 год. вона пішла на свій город, який межує з городом ОСОБА_3 та почала полоти свої грядки. Дуже поспішала, бо на 20:00 годину повинна була йти до свого онука. Коли вона полола, до неї підійшла ОСОБА_3 і почала вчерговий раз скаржитися, що ОСОБА_1 перекопали її городину (диню чи буряки). Вона слухала ОСОБА_3 та продовжувала копати, а коли обернулася то побачила, що ОСОБА_7 пішла копати щось на ділянку ОСОБА_13. Продовжуючи далі копати, вчерговий раз подивила у той бік та побачила як ОСОБА_4 та ОСОБА_7 б'ються. Вона не бачила хто почав бійку, тільки бачила, як дівчата валяючися по груддю (ораній землі). Потім побачила, як ОСОБА_1 біг з двома коликами у калапі (капелюсі) до дівчат, які билися. Бачила, як ОСОБА_1 кинув поламану мотику ОСОБА_3 на землю. ОСОБА_3 підійшла до неї та показала побиту руку на якій був синяк. Потім вона бачила, як син ОСОБА_3 вийшов на город і хотів «дати» ОСОБА_1, але мати та донька тримали його за руки. «Мала ОСОБА_4» їй показала синяки на поперекові і сказала, що він її побив. Вона зрозуміла, що мова йде про ОСОБА_1. Через два дні бачила, як ОСОБА_3 сиділа на грядці з рукою у гіпсі.

Обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.125 КК України та 128 КК України, грунтується на письмових доказах, наданих стороною обвинувачення, а саме:

Висновку експерта № 335/15 від 18.05.2015 року, згідно якого, у потерпілої ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому головки 4-ї п'ястної кістки лівої кисті та проксимального кінця основної фаланги 3-го пальця лівої кисті зі зміщення, які виникли від дії твердих, тупих предметів по механізму удару, чим могла бути дерев'яна палиця і не є характерними для виникнення при падінні тіла з висоти власного зросту з послідуючим ударом об тверду площину. Вказані тілесні ушкодження відносяться до групи тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, які згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день.

Висновку експерта (додаткова) № 5/15 від 05.06.2015 р., згідно якого, у потерпілої ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому головки 4-ї п'ястної кістки лівої кисті та проксимального кінця основної фаланги 3-го пальця лівої кисті зі зміщення, що підтверджено даними рентгенографії від 04.05.2015 р. № 4853. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих, тупих предметів по механізму удару, чим могла бути дерев'яна палиця. Можливе їх винекнення за обставин, на які вказувала громадянка ОСОБА_3 під час слідчого експерименту, і не є характерними для виникнення при падінні тіла з висоти власного зросту з послідуючим ударом об тверду площину. Громадянці ОСОБА_3 було спричинено не менше, як два удари, а саме на рівні лівого колінного суглобу та лівої кисті. Вказані тілесні ушкодженняможуть вкладатися в дату події, що мала місце 04.05.2015 р. та відносяться до групи тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, які згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день.

Висновку експерта (додаткова) № 9/15 від 05.08.2015 р., згідно якого, - ознаки того, що тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому головки 4-ї п'ястної кістки лівої кисті та проксимального кінця основної фаланги 3-го пальця лівої кисті зі зміщення у гр. ОСОБА_3. І. могли виникнути раніше 04.05.2015 р. відсутні.

Даними висновками експертиз встановлено, що в потерпілої ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості, які можуть вкладатися в дату події 04.05.2015 року та виникнення яких можливе за обставин, вказаних ОСОБА_3 під час слідчого експерименту.

Висновку експерта № 336/15 від 18.05.2015 року, згідно якого, у потерпілої ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці право-бокової поверхні нижньої третини черева, які виникли від дії твердих, тупих предметів по механізму удару, чим могла бути дерев'яна палиця і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, які згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 6, але не більше 21 дня.

Додатковому висновку експерта № 6/15 від 05.06.2015 р., відповідно до якого, у потерпілої ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці право-бокової поверхні нижньої третини черева, які виникли від дії твердих, тупих предметів по механізму удару, чим може бути дерев'яний держак мотики, не менше 3-х ударів, при обставинах вказаних у слідчому експерименті потерпілою ОСОБА_4, по давності виникнення можуть вкладатися вдату, що мала місце 04.05.2015 року, не є характерними для падіння з висоти власного зросту і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, які згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень». При цьому, у висновку експерта не зазначено чи потягли такі за собою розлад здоров'я?

Згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень». Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, - це ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів.

Даними висновками експертиз встановлено, що в потерпілої ОСОБА_4 виявлені легкі тілесні ушкодження, які можуть вкладатися в дату події 04.05.2015 року та виникнення яких можливе за обставин, вказаних ОСОБА_4 під час слідчого експерименту.

Суд бере до уваги, позицію сторони захисту, яка вважає, що вказані висновки експертів, є неналежними доказами бо проводилися на вихідних даних, достовірність та допустимість яких викликає сумніви. Зокрема з посиланнями на обставини отримані при слідчих експерименах з потерпілою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а протоколи слідчих експериментів, не відповідають вимогам ст. 240, 86 КПК України.

За ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні є висновки експертів. Під висновком експерта законодавець розуміє докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обгрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 1 ст. 101 КПК). Для висновку експерта як виду доказів істотним є те, що він: а) є результатом дослідження; б) виходить від особи, яка володіє певними спеціальними знаннями, без використання яких є неможливим таке дослідження; в) складається з додержанням встановленого процесуального порядку; г) спирається на зібрані у справі докази.

Особливість оцінки висновку експерта полягає в тому, що він для слідчого, прокурора, слідчого судді, суду не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку (ч. 10 ст. 101 КПК України).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.05.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_3, згідно якого слідчий експеримент проводиться в дворогосподарстві АДРЕСА_3, де потерпіла ОСОБА_3 вказує, що 04.05 2015 року, близько 20:00 год. на городі, виникла сварка та бійка між її донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_7, дружиною ОСОБА_1. В цей час, ОСОБА_1 вибіг з свого господарства з дерев'яною палицею у руках та наніс удар в область тулуба її доньці. Та намагався вданити її -ОСОБА_3 дерев'яною палкою, на що вона захищелася мотикою в ході чого ОСОБА_1 наніс їй удар в область лівої руки, після чого від болю вона послабила руку та ОСОБА_1 вирвав у неї мотику, кинів на землю та розламав її ногою. Слідчий експеримент проводився в дворогосподарстві, так як йшов дощь.

Даний протокол слідчого експерименту, суд визнає таким, що здобутий з порушенням вимог ст. 240 КПК України, оскільки в ньому не відтворені обстановка, обставини та дії, з метою перевірки яких він проводився, тому у відповідності до положннь ст. 86 КПК України суд визнає такий доказ недопустимим. Та погоджується з запереченнями сторони захисту в цій частині.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.05.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_4, який проводиться в дворогосподарстві АДРЕСА_3, при якому остання показала, що 04.05 2015 року, близько 20:00 год. на городі, виникла сварка та бійка між нею та ОСОБА_7, дружиною ОСОБА_1. Під час бійки вони вхопилися за волосся та впали на зелю. В цей час ОСОБА_1 підбіг до неї заду та наніс удар в область тулуба, після чого, почав нападати на її матір та полав їй руку.

Вказаний протокол слідчого експерименту, суд визнає таким, що здобутий з порушенням вимог ст. 240 КПК України, оскільки в ньому не відтворені обстановка, обставини та дії, з метою перевірки яких він проводився, тому у відповідності до положннь ст. 86 КПК України суд визнає такий доказ недопустимим. Та погоджується з запереченнями сторони захисту в цій частині.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.07.2015 року, з підозрюваним ОСОБА_1, під час якого підозрюваний розповідає та показує на місці про обставини, що мали місце 04.05 2015 року. він порався по господарству, почувши від дітей, що їх маму б'ють на городі, взяв дві дерев'яні палиці, розміром 85 см. Прибіг на місце події та побачив, як ОСОБА_3 стоїть над головою його дружини ОСОБА_7 та махає мотикою, а її донька ОСОБА_4 на ній, смикаються за волосся. ОСОБА_3 замахнулася на нього мотикою, він палицями відбив замах мотикою ОСОБА_3, а лівою рукою взяв за держак мотики та кинув на землю і переломив її ногою.

Вказаний протокол, містить підписи, однак, встановити осіб відображених на фототаблицях до вказаного протоколу, які були присутні під час слідчого експерименту та чи підписали вони протокол слідчого експерименту вцілому без заувадень, не виявляється можливим, бо відсутня остання сторінка протоколу, із зазначенням всіх учасників, їх підписами про ознайомлення з вказаним протоколом. Крім того, як наголощує сторона захисту, слідчий експеримент за участю підозрюваного ОСОБА_1 проводився без участі захистника підозрюваного, що є грубим порушення прав обвинуваченого на захист. Таким чином, вказаний письмовий доказ, у відповідності до ст. 86 КПК України, суд визнає недопустимим, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 104 КПК України.

Протоколом огляду предмета від 06.07.2015 року, встановлено дві дерев'яні палиці циліндричної форми, довжиною 85 см. Палиці мають потертості та пошкодження, що вказують на їх використання. Вказані палиці визнані речовим доказом у кримінальному провадженні.

При дослідженні судом, наданих стороною обвинувачення вказаних речових доказів, встановлено, що потерпілі категорично заперечили, що саме ці матеріальні об'єкти, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Тому, такі, у відповідності до ст.ст.84, 85, 98 КПК України не можуть бути визнані належними доказами у данному кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_1, раніше не судимий, на обліку в центрі зайнятості не значиться, на обліку у психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває, одружений, на утриманні та вихованні має двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується, як емоційний, нестриманий, конфліктний, авторитетом серед жителів села не користується, за місцем реєстрації в с. Копинівці, Мукачівського району характеризується з позитивної сторонни, згідно характеристики Мукачівського районного товариства воїнів-ветеранів Афганської війни «ШУРАВІ» характеризується, як дисциплінований, доброзичливий, товариський, принциповий, чесний та справедливий, користується повагою членів товариства, керівництва району та області, його робота у спілці відзначена медалями, грамотами. Під час проходження служби в Афганіста був нагороджений медаллю «За бойові заслуги», медаллю «от благородарного афганского народа», Грамотою Президента Верховної Ради та іншими медалями, є інвалідом війни 3-ї групи безстроково, згідно довідки МСЕК йому протипоказана робота з вираженим психо-емоційними навантаженнями. Відповідно до досудової дововіді ОСОБА_1 має низький ризик небезпеки для суспільства та середній ризик вчинення повторного правопрушення.

Об'єктивно з'ясувавши обставини та дослідивши під час судового розгляду докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та ч. 1 ст. 125 КК України, не знайшло свого підтвердження з таких підстав:

Так, обвинувачений ОСОБА_1 під час дачі показів у судовому засіданні, послідовно, обґрунтовано, наполягав на тому, що він не був ні ініціатором, а ні учасником конфлікту між жінками ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_7, що підтверджується показами свідків, допитаних в судовому засіданні. Мотивовано і достовірно обґрунтовував послідовність, напрямок свої дій з метою уникнути удару мотикою ОСОБА_3, та ту обставину, що він взагалі підходивдо до ОСОБА_4 та своєї дружини, які билися лежачи на землі, що також підтверджується показами допитаних свідків сторони обвинувачення.

Покази потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дані ними в судовому засіданні заслуговують на увагу, однак підлягають оцінці в сокупності з іншими належними та допустими доказами. Так сам факт (події) спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3, ніхто з учасників та свідків події не бачив. Всі свідки стверджують, що бачили тільки, як ОСОБА_1 кинув мотику на землю та розламав її ногою. Не бачила такого удару по кисті матері і донька потерпілої - ОСОБА_4. Жоден з допитаних свідків не підтвердив, факт (подію) того, що ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_4 та наніс їй удар палицею по тулубу в поперекову частину. А свідок ОСОБА_8 у своїх показах вказує, що бачила … коли ОСОБА_3 стала махати мотикою на ОСОБА_1, дівчата встали з землі, як вони билися вона не бачила (протокол а.с.214 т.1). При цьому свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_19 у своїх показах стверджували, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 показували їм свої синяки і зі злів потерпілих, вони дізналися, що такі спричинені ОСОБА_1, однак жодна зі свідків не бачили самого факту, що саме ОСОБА_1 спричинив потерпілим тілесні ушкодження.

Для чистоти оцінки доказів, судом в цій частині не буруться до уваги покази свідків сторони захисту: дружини обвинуваченого, дітей та побратима обвинуваченого свідка ОСОБА_6, оскільки перші є близькими родичами обвинуваченого, а останній є свідком, який не давав показів під час досудового розслідуванні і такі не вплинули на обставини, викладені у формулюванні обвинувачення ОСОБА_1

Обвинувачення ОСОБА_1, ґрунтується виключно на показах потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_24, у яких як встановлено судом мають місце тривалі неприязні стосунки з обвинуваченим ОСОБА_1 та його дружиною на грунті земельного спору.

Крім цього, стороною обвинувачення не надано, а судом не здобуто жодних доказів на спростування тверджень обвинуваченого та свідків про те, що ОСОБА_3 маючи тілесні ушкодження, у вигляді «закритого перелому головки 4-ї п'ястної кістки лівої кисті та проксимального кінця основної фаланги 3-го пальця лівої кисті зі зміщенням» працювала на городі з мотикою - тобто виконувала важку роботу, наступного дня після події. Натомість, свідок ОСОБА_8 на запитання обвинуваченого чи бачила вона, як наступного дня сусіди копали? Відповіла: «так копали».

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки такі самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті та свідчили б про вину обвинувачено ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 128 КК України та ч.1 ст.125 КК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, тобто недоведено сам факт (події) вчинення кримінального правопорушення, а сторона обвинувачення вичерпала можливість надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли.

У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).

Такий же принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

У відповідності до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі об'єктивних та суб'єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 9 ч. 5 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерела права.

Відповідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, Messegu and Jabarbo v. Spain» від 6 грудня 1998 року п. 146 Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обовязки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обовязок доказування лежить на обвинуваченні, і будь який сумнів має тлумачитись на користь підсудного.

Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Стаття 8 Коституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 373 ч. 1 п.1 КПК України, якщо не доведено що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Сторона обвинувачення не зуміла, переконливо для суду, всебічно, повно й неупереджено доказати факт (подію) вчиненого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 128 КК України та ч.1 ст.125 КК України.

Всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого, тому в цьому випадку він визнається невинуватим з огляду на принцип презумпції невинуватості в доказовому плані - недоведеність вини означає доведеність невинуватості.

Оцінюючи докази, суд за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1, доказів його вини не було здобуто, а тому ОСОБА_1 слід визнати невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 та ч.1 ст.125 КК України та виправдати.

Потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, заявлені цивільні позови до обвинуваченого ОСОБА_1 які підлягають вирішенню, відповідно до положень ч.2 ст. 129 КПК України.

Речові доказ суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись: Конституцією України, Конвенцією Ради Європи від 04.11.1950 року Про захист прав людини і основоположних свобод, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», ст.ст. 373, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 128, ч.1 ст. 125 КК України та виправдати на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України, - через недоведеність що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Вдповідно до ч.4 ст. 374 КПК України, у зв'язку з реабілітацією, ОСОБА_1 поновити в правах, обмежених під час кримінального провадження.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення в її користь суми 399,99 грн. на відшкодування витрат на лікування (матеріальної шкоди) та 30000,00 грн. морального відшкодування, завданих злочином -відмовити.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення в її користь 48,18 гривень витрат на лікування та 15000,00 грн. - морального відшкодування, завданих злочином- відмовити.

Речові докази: дві дерев'яні палиці циліндричної форми, довжиною 85 см., - знищити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий Морозова Н. Л.