Постанова № 72991216, 14.12.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/2103/17

Справа №760/15881/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, суддя,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить:

- визнати протиправним пункт 33 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України від 07.07.2017 № 73 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1;

- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Посилається в позові на те, що з 01 грудня 1985 року по 19 травня 1987 року проходив військову службу в Прикордонних військах СРСР, та в цей час приймав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан.

З 24 травня 2016 року йому повторно було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії.

У зв'язку з цим у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, та інших нормативно-правових актів у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

03.10.2016 позивач звернувся до Новоукраїнського районного військового комісаріату з заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

04.10.2016 Новоукраїнським районним військовим комісаріатом формально розглянуто його заяву та матеріали справи повернуто, як зазначено, ним не дотримано п.11 Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975, зокрема ч.2, до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності не додано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Не погоджуючись з такими діями позивач оскаржив відмову в судовому порядку. Постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24.04.2017 адміністративний позов ОСОБА_1, від імені якого діє предстанвник ОСОБА_2 до Новоукраїнського районного військогового комісаріату Міністерства оборони України, Міністерства оборони України та Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій і рішення субєкта власдних повноважень та зобовязання вчинити певні дії, було задоволено в повному обсязі.

Після цього позивач повторно звернувся до відповідача через Новоукраїнський районний військовий комісаріат з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до вищезазначеного закону та постанови КМУ, надавши всі необхідні документи.

Зазначає, що протоколом №73 від 07.07.2017 позивачу було відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що на день звільнення він проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР. Витрати пов'язані з виплатою одноразової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватись Державною прикордонною службою України.

Позивач вважає протиправним пункт 33 Протоколу №73 від 07.07.2017 Комісії Міністерства оборони України, оскільки Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ пр. Раді Міністрів СРСР).

Прикордонні війська КДБ СРС відповідно до ст. 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик «О всеобщей воинской обязанности» від 12.10.1967, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01.09.1939 по 21.03.1989 р.р.

Згідно з п. 1 Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 №1464-ХІІ всі дислоковані на території республіки (УРСР) військові частини прикордонних військ У СРС та їх органи управління з озброєнням і матеріально-технічною базою переведені у відання України.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 02.01.1992 №3 «Питання Державного комітету у справах схорони державного кордону України» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України (на сьогодні - Адміністрація Держприкордонслужби) є правонаступником лише колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР, тобто правонаступником не правоохоронного органу, а лише органу його управління.

При цьому, до складу Західного прикордонного округу входять також і військові частини прикордонних військ ПВ КДБ СРСР, розташовані на території Білоруської СРС та Молдавської СРС. Проте, сказані військові частини відійшли до відання Білорусі та Молдови, та жодного відношення до Державної прикордонної служби не мають.

Також позивач вважає, що Міністерством оборони України було ворушено вимоги закону щодо повідомлення заявника про результати розгляду документів щодо призначення одноразової грошової виплати, оскільки лише із власної ініціативи представником позивача було отримано протокол Комісії Міністерства оборони України.

Вважаючи дії відповідача протиправними, просить задовольнити позов.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04.08.2017 у справі було відкрито скорочене провадження.

Відповідачу у передбаченому законом порядку було направлено позовну заяву та надано строк для подачі письмових заперечень проти позову.

З письмових заперечень відповідача, направлених на адресу суду вбачається, що проти задоволення позову він заперечує. Вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не додано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Таким чином, Міністерство оборони України ніяких протиправних дій щодо позивача не вчиняло, тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу немає. Крім того, просить в якості співвідповідача залучити до участі у справі Адміністрацію Державної прикордонної служби України, оскільки прийняття рішень про призначення одноразової допомоги належить саме Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно із п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, подані відповідачем заперечення на позов, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази, а також повідомлені відповідачем обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІI групу інвалідності - 24 травня 2016 року.

Судом встановлено, що відповідно до військового квитка НОМЕР_1, довідки Новоукраїнського районного військового комісаріату № 2487 від 02.10.2015 - з 01.12.1985 року по 19.05.1987 року ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах, у тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістану.

Згідно витягу з протоколу № 61 від 28.01.2010 засідання Центральної військово- лікарської комісії встановлено причинний зв'язок мінно-вибухової травми, поранення, ЗЧМТ-контузією головного мозку і захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК серія 10ААА №867834 від 14.05.2012 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, під час перебування в країнах, де велися бойові дії, позивачу встановлена третя група інвалідності на термін до травня 2014 року.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК серія 10ААА №171605 від 24.05.2016, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, під час перебування в країнах, де велися бойові дії, позивачу встановлена третя група інвалідності «безстроково».

03.10.2016 ОСОБА_1 звернувся до Новоукраїнського районного військового комісаріату з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

04.10.2016 Новоукраїнським районним військовим комісаріатом формально розглянуто його заяву та матеріали справи повернуто, як зазначено, ним не дотримано п.11 Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975, зокрема ч.2, до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності не додано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду і постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24.04.2017 його позов було задоволено.

Визнано протиправною відмову Новоукраїнського районного військового комісаріату Міністерства оборони України у оформленні документів на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності ОСОБА_1, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 499.

Зобов'язано Новоукраїнський районний військовий комісаріат Міністерства оборони України прийняти документи ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 499 та направити їх до комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби.

Зобов'язати Новоукраїнський районний військовий комісаріат Міністерства оборони України подати у 10-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про його виконання.

23.05.2017 ОСОБА_1 повторно звернувся до Новоукраїнського районного військового комісаріату з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Як вбачається з витягу з протоколу №73 від 07.07.2017 позивачу було відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що на день звільнення з військової служби ОСОБА_1 проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, тому витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги, на думку Комісії, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Військовослужбовцям у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закону), згідно ч.1 ст.16 якого в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим законом мають право на її отримання.

Згідно п.4 ч.2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно ч.9 ст.16-3 Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається КМУ.

Так, постановою КМУ від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975)

Зазначений Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, згідно якому днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є в разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена в довідці МСЕК.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 "Про судове рішення" (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції в адміністративній справі, якими встановлено поширення дії Постанови КМ України від 25 грудня 2013 року №975 на ОСОБА_1, є обов'язковою для суду, що розглядає справу.

Таким чином, поширення дії Постанови КМ України від 25 грудня 2013 року №975 на ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням йому ІІI групи інвалідності з 24.05.2016 та в порядку ст.72 КАС України доказуванню не підлягає.

Згідно ч.1 ст.16-2 Закону та п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається та виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - в разі встановлення інвалідності ІІI групи.

Таким чином, змістовний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває прав на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.

Так, оскільки позивачу встановлено інвалідність ІІI групи після звільнення з військової служби та набранням законної сили Закону та Порядку №975, то розмір і порядок виплати одноразової грошової допомоги, якщо інвалідність настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, визначається з урахуванням положень вищезазначених нормативно-правових актів, і буде складати для позивача - 150 - кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Такого самого висновку дійшов і Новоукраїнський районний суду Кіровоградської області на підставі рішення якого відповідач здійснював повторний розгляд документів позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги останньому.

Таким чином, фактично висновок відповідача, який міститься у Витягу з Протоколу №73 від 07.07.2017 засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, за своєю суттю є незгодою з прийнятим судовим рішенням та запереченням обставин встановлених в ньому.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності прийнятого відповідачем - Міністерством оборони України, рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІI групи з 26.05.2016.

За таких обставин, враховуючи відсутність рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги про відмову або про виплату допомоги позивачу є порушеним право позивача на розгляд його заяви і прийняття рішення компетентним органом, що є складовою права особи на соціальний захист, а вимоги даного адміністративного позову про зобов'язання призначення та виплати такої допомоги є передчасними.

Щодо твердження відповідача про залучення до участі в справі в якості відповідача (третьої особи без самостійних вимог) Адміністрацію Державної прикордонної служби України та звільнення позивача з Прикордонних військ КДБ СРСР, то суд зазначає наступне.

Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська,інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п. п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні», Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року №1431-XII всі військові формування, дислоковані на території республіки були підпорядковані Верховній Раді України та було утворено Міністерство оборони України.

Таким чином, всі військові комісаріати дислоковані на території України були підпорядковані Верховній Раді України, а згодом Міністерство оборони України. Тобто обовязок виплати покладений на Міністерство Оборони України.

Крім того, законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України, та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконання обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

Такого висновку дійшла і колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у постановах від 18.11.2014 та 21.04.2015 (справи №21-446а14, 21-135а15).

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст.17, 19 Конституції України, ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.1, 3, 16, 16-2,16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 9,11, 69-72, 86, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправним пункт 33 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України від 07.07.2017 № 73 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: О.М.Букіна