Постанова № 72990157, 21.03.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року м. Чернівці

справа № 725/4680/16-ц

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Литвинюк І.М., Одинака О. О.

секретар Тодоряк Г.Д.

з участю представника позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм», третя особа - Чернівецька обласна рада, про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги за апеляційною скаргою Обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2017 року (головуючий у суді першої інстанції - суддя Стоцька Л. А.),

встановив:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм» (далі - ОКП «Буковина-Фарм») про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги.

У подальшому позовні вимоги було уточнено.

Зазначала, що 04 жовтня 2012 року між нею та КП «Буковина-Фарм» було укладено договір поворотної фінансової допомоги на суму 150 000 грн на строк до 05 жовтня 2013 року.

Відповідно до умов договору вона 05 жовтня 2012 року як позикодавець передала у строкове користування ОКП «Буковина-Фарм» 147 550 грн.

Умови договору відповідачем виконано частково та повернуто лише частину коштів, залишок заборгованості становить 72 350 грн.

Посилаючись на указані обставини та обов'язок повернути залишок боргу з урахуванням сум, передбачених ст. 625 ЦК України, просила стягнути з відповідача на її користь суму основного боргу у розмірі 72 350 грн, три проценти річних у розмірі 8 932 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 91 706 грн 74 коп. за період з 06 жовтня 2013 року по 30 вересня 2016 року (за 1090 днів).

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОКП «Буковина-Фарм» на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором від 04 жовтня 2012 року у розмірі 72 350 грн, інфляційні втрати у розмірі 76 351 грн 96 коп., а також три проценти річних у розмірі 8 932 грн, всього 157 633 грн 96 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній ОКП «Буковина-Фарм» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 18 912 грн 07 коп.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи уточнені позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з доведеності неповернення ОКП «Буковина-Фарм» позивачці суми основного боргу у розмірі 72 350 грн, права позивачки на отримання інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У справі встановлено, що 04 жовтня 2012 року між позивачкою та ОКП «Буковина-Фарм» було укладено договір поворотної фінансової допомоги на суму 150 000 грн.

05 жовтня 2012 року позикодавець ОСОБА_2 передала підприємству у строкове користування 147 550 грн, що визнається сторонами та стверджується копією квитанції № 62674 (а.с.7).

Також згідно прибуткового касового ордеру № 16 від 11 січня 2013 року позивачкою у вигляді поворотної фінансової допомоги передано ОКП «Буковина-Фарм» 10 000 грн (а.с. 62).

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням указаних норм матеріального права.

На підставі наявних у справі доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, у справі встановлено, що сума неповернутої відповідачем позивачці позики складає 72 350 грн.

Тому стягнення указаної суми з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних відповідає нормі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Апеляційна скарга не містить доводів неправильності розрахунку суми інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Щодо доводів заявника про те, що сума неповернутої позики складає не 72 350 грн, а 18 912 грн 07 коп., то вони є необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України у редакції 2004 року, яка була чинною на час предявлення позову, розгляду справи до 15 грудня 2017 року, ухвалення рішення, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (на даний час - ст. 81 ЦПК).

Згідно зі ст. 212 ЦПК України у редакції, яка була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного рішення, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Практично аналогічною за змістом є нині діюча норма ст. 89 ЦПК України у редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, що була чинною на час ухвалення оскаржуваного рішення.

Заявник стверджує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано суми у 46 207 грн 93 коп. та 7 230 грн, які ОКП «Буковина-Фарм» платіжними дорученнями перераховувало позивачці.

Аналізуючи суми та призначення перерахованих коштів, суд першої інстанції дав належну оцінку наявним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку, що указані суми перераховувалися не на повернення позивачці поворотної фінансової допомоги, а на інші цілі - на сплату підприємством як поручителем за кредитним договором процентів за користування кредитом.

Про це свідчить зазначення у платіжних дорученнях призначення платежів.

Це ж стверджується висновками судово-економічної експертизи №2277 від 18 липня 2017 року, який уточнено в судовому засіданні і якому суд дав належну оцінку.

У справі встановлено, що 05 жовтня 2012 року між ПАТ «Терра Банк» та позивачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір про встановлення овердрафту №КК-14/4П, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит на умовах овердрафту. Ліміт овердрафту було встановлено в межах 150 000 грн (т. 1, а.с. 55-58).

Того ж дня між ПАТ «Терра Банк» та ОКП «Буковина-Фарм» було укладено договір поруки №КК-14/4П, згідно умов якого ОКП «Буковина-Фарм» як поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №КК-14/4П від 05 жовтня 2012 року.

Встановлено, що ОКП «Буковина-Фарм» в рахунок погашення процентів за кредитним договором згідно договору поруки №КК-14/4П перерахувало кошти у розмірі 46 207 грн 93 коп.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що указані суми ні за найменуванням, ні за призначенням не були спрямовані на повернення поворотної фінансової допомоги є правильним.

Це ж стосується і платежів за платіжними дорученнями №6 від 12 листопада 2012 року, №1008 від 17 грудня 2012 року та №1022 від 18 грудня 2012 року на загальну суму 7 230 грн (т. 1, а.с. 67-69), метою яких було поповнення карткового рахунку НОМЕР_1, а не повернення поворотної фінансової допомоги.

У зв'язку з цим доводи заявника про зворотне є необґрунтованим.

Не спростовує висновок суду першої інстанції про розмір неповернутої поворотної фінансової допомоги і аудиторський звіт за результатами державного фінансового аудиту діяльності ОКП «Буковина-Фарм» за 2013-2015 роки, І квартал 2016 року, на який посилається заявник.

Указаний звіт містить лише припущення його авторів про розмір такої заборгованості без урахування призначення здійснених підприємством платежів.

Заявник стверджує, що на час перерахування указаних сум у 46 207 грн 93 коп. та 7 230 грн на картковий рахунок позивачки підстави для погашення ОКП «Буковина-Фарм» як поручителем боргу позивачки за кредитним договором були відсутні.

Проте такі платежі за указаним призначенням фактично були здійснені, а тому ОКП «Буковина-Фарм» не позбавлено права вимагати повернення від позивачки ОСОБА_2 безпідставно отриманих нею на його думку указаних коштів.

Проте сплата цих коштів не є поверненням поворотної фінансової допомоги.

Суд першої інстанції підставно зазначив, що таке повернення мало місце лише за двома платіжними дорученнями №9 від 09 січня 2013 року та №47 від 04 лютого 2013 року на загальну суму 8 400 грн, про що зазначено у самих платіжних дорученнях (т. 1, а.с. 70-71).

Не заслуговують на увагу і доводи заявника про недоведення позивачкою укладення з підприємством договору на передання 10 000 грн як поворотної фінансової допомоги.

Це спростовується змістом прибуткового касового ордеру № 16 від 11 січня 2013 року.

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Буковина-Фарм» залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 26 березня 2018 року.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І. М. Литвинюк

О. О. Одинак