Постанова № 72988773, 21.03.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/369/18Головуючий по 1 інстанції Степаненко О.М. Категорія: 30, 33 Доповідач в апеляційній інстанції Карпенко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

секретаря Анкудінова О.І.

прокурора Олійник І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Степаненка О.М. у залі судових засідань Придніпровського районного суду м. Черкаси о 14 год. 10 хв., повний текст якого складено 02 січня 2018 року, по справі за позовом ОСОБА_3 до Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу; думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах, -:

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказував, що 19 серпня 2006 прокурором Чигиринського району Мироненко В.В. було винесено постанову про порушення кримінальної справи №2210600025 відносно арбітражного керуючого ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Слідство проти ОСОБА_3 тривало 7 років та 6 місяців (90 місяців).

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2013 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 11 березня 2014 року, вказує ОСОБА_3, його було виправдано та визнано невинуватим в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 367, ч.1 ст. 366 КК України.

Позивач зазначає, що на протязі 90 місяців він був змушений доказувати свою невинуватість, що дуже негативно відобразилось на його здоров'ї, професійному та людському іміджі, позбавило його на протязі всього цього проміжку часу вільно пересуватися країною, покидати її межі, отримати статус державного службовця та відповідну пенсію державного службовця, а також слугувало причиною суттєвих моральних страждань.

Крім того, вказує позивач, внаслідок тривалого перебування під підпискою про невиїзд йому було завдано додаткових душевних страждань, які виразилися, зокрема, в руйнуванні життєвих планів та соціальних зв'язках, втраті друзів. За ці майже вісім років, не зважаючи на важку повсякденну працю, його доходи скоротилися майже повністю. Це сталося виключно внаслідок безпідставного звинувачення його у скоєнні злочину та тривалого безперервного кримінального переслідування.

Крім того, вказує ОСОБА_3, рішенням Європейського суду з прав людини від 02 березня 2017 року у справі Ситника та інших проти України (Іn thе саsе оf Sitnik and Others v. Ukraine), за заявою ОСОБА_3 № 4697/13 від 29 грудня 2012 року, було визнано, що в даному випадку тривалість судового розгляду була надмірною і не відповідала вимозі "розумного строку". Скарга ОСОБА_3 була визнана Європейським судом з прав людини прийнятною і такою, що свідчить про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

Моральну шкоду, завдану йому незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури позивач оцінює у 2 880 000,00 грн.

З метою відшкодування спричинених йому збитків немайнового характеру, ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із зазначеним позовом та уточнившись із позовними вимогами остаточно просив суд постановити судове рішення, яким стягнути за рахунок державного бюджету (Державного Казначейства України) шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на його, ОСОБА_3, користь в рахунок відшкодування спричиненої йому моральної (немайнової) шкоди 2 880 000,00 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково.

Стягнуто із Державного Бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 288 000,00 грн.

Вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим та невмотивованим, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати із посиланням на те, що висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з»ясуванні обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті.

Апеляційну скаргу, зокрема, обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, не керувався основними засадами (принципами) цивільного законодавства, а саме верховенства права та диспозитивності.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку наявним у справі доказам, в тому числі і висновку експерта, не навів мотивів, з яких підстав суд відкидає розмір компенсації моральної шкоди, визначений судовим експертом та не наводить жодного доказу, який би суперечив висновку судового експерта, щоб не враховувати його, або зменшити розмір відшкодування, визначений експертом.

Наявні в матеріалах справи докази в сукупності із результатами дослідження судового експерта підтверджують глибину та тривалість моральних страждань ОСОБА_3 та є достатніми для оцінки розміру моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3, в сумі, що відповідає максимальній межі, визначеній висновком судового експерта у 1 800 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2017 року скасувати та прийняти нове, яким стягнути за рахунок державного бюджету шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди 1 800 000,00 грн.

На адресу апеляційного суду Черкаської області від прокуратури Черкаської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в якому прокуратура зазначала, що посилання апелянта є необгрунтованими, а рішення суду першої інстанції є законним, справедливим, а при визначенні розміру заподіяної ОСОБА_3 моральної шкоди, суд першої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, діяв виключно в рамках закону.

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене відповідно до вимог чинного законодавства, прокуратура Черкаської області просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2017 року залишити без змін.

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга, подана представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання на порушення положень цієї статті, має захищене позовом право на відшкодування.

Підстави виникнення права на відшкодування шкоди фізичній особі пов'язуються з незаконними діями посадових осіб незалежно від їх вини. Такими підставами є незаконне засудження, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконне затримання, незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до вимог ч.6 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень ч.1 цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, передбачених ч.1 ст.1 цього Закону завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, прокуратурою Чигиринського району 19 серпня 2006 року було порушено кримінальну справу №2210600025 за фактом службової недбалості ліквідатора ВАТ «Чигиринагропостач» арбітражного керуючого ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. (а.с. 9 том 1)

У кримінальній справі 26 вересня 2006 року ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні вказаного злочину та того ж дня відносно обвинувачено обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

26 вересня 2006 року дана кримінальна справа направлена до Чигиринського районного суду для розгляду по суті, яку суд 17 жовтня 2006 року направив прокурору району на додаткове розслідування.

За результатами додаткового досудового слідства 05 березня 2007 року справу повторно направлено до Чигиринського районного суду Черкаської області для розгляду по суті.

Вироком Чигиринського районного суду від 04 квітня 2007 року ОСОБА_3 визнано винним у пред'явленому йому обвинуваченні та ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2007 року даний вирок скасовано, справу направлено прокурору для проведення додаткового розслідування.

За результатами додаткового досудового слідства справу направлено до Кам'янського районного суду.

Постановою від 14 листопада 2007 року кримінальну справу направлено прокурору Чигиринського району для проведення додаткового розслідування.

За результатами додаткового досудового слідства справу повторно направлено до суду з обвинувальним висновком 11 березня 2008 року.

Постановою Кам'янського районного суду від 26 грудня 2008 року кримінальну справу стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 367 КК України повернуто прокурору для проведення додаткового досудового слідства.

В ході проведення додаткового розслідування, яке тривало з 26 січня 2009 року, слідчим прокуратури Чигиринського району 23 лютого 2009 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та вказані кримінальні справи стосовно ОСОБА_3 об'єднано в одне провадження.

27 лютого 2009 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 направлено до Чигиринського районного суду, з якого 10 березня 2009 року прокурором району справу витребувано для направлення за підсудністю, визначеною апеляційним судом Черкаської області.

Кримінальну справу з обвинувальним висновком 11 березня 2009 року направлено до Кам'янського районного суду для розгляду по суті, а після зміни підсудності кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 передано до Черкаського районного суду.

Вироком Черкаського районного суду від 12 березня 2012 року ОСОБА_3 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 366 КК України.

Прокурором вказаний вирок оскаржено в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 31 липня 2012 року виправдувальний вирок скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2013 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 березня 2014 року (а.с.148-150 том 1), ОСОБА_3 виправдано за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 366 КК України. (а.с. 144-147 том 1)

Таким чином, судом встановлено, що загальний термін перебування ОСОБА_3 під слідством та судом становить 90 місяців (з 19 серпня 2006 року по 11 березня 2014 року)

Звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 посилався на те, що внаслідок тривалого необ'єктивного та упередженого розслідування, безпідставного притягнення його до кримінальної відповідальності, йому було спричинено значної моральної шкоди, яка полягала у приниженні честі, гідності та ділової репутації позивача, порушенні його конституційних прав як громадянина України, нормальних життєвих зв'язків у суспільстві, погіршенні здоров'я, самопочуття та загального психоемоційного стану, що в свою чергу, вимагало від нього значних додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 288 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, суд першої інстанції взяв за основу для визнання такої компенсації положення ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» і виходив із розрахунку відповідно до розміру не менше однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування ОСОБА_3 під слідством чи судом.

При вирішенні питання щодо розміру відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань.

Проте, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в 288 000,00 грн., суд першої інстанції у повній мірі не врахував тих обставин, з яких виходив позивач, оцінюючи завдану йому шкоду, вимог розумності і справедливості та наявних в матеріалах справи доказів, а тому апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування спричиненої ОСОБА_3 моральної шкоди є непропорційним завданим позивачеві збиткам немайнового характеру.

Судом першої інстанції, при визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачу незаконним перебуванням під слідством та судом, не було враховано висновки проведеної у справі судово-психологічної експертизи, згідно яких незаконне притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності та довготривалість кримінального переслідування призвели до суттєвих емоційних страждань позивача, до втрати ним звичних зв'язків та негативних змін у звичайній організації його життя і потребували від нього значних зусиль для відновлення (хоча б часткового) попереднього стану.

Відповідно до висновку експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №583/17-23 від 30 жовтня 2017 року (а.с.2-7 том 2), орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані позивачу моральні страждання може складати від 281,25 до 562,5 мінімальних заробітних плат, розмір якої приймається рівному розміру мінімальної заробітної плати, прийнятий на момент винесення судом рішення.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч наведеним нормам, судом першої інстанції не було наведено мотивів, з яких підстав не взято до уваги розмір компенсації моральної шкоди, визначений у висновку судового експерта, як і не зазначено доводів, яким іншим зібраним по справі доказам він суперечить.

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати приходить до висновку, що при визначенні розміру моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 незаконним перебуванням під слідством та судом, слід врахувати висновки проведеної у справі судово-психологічної експертизи, згідно яких незаконне притягнення позивача до кримінальної відповідальності мало інтенсивний психотравмуючий вплив на його психіку, призвело до моральної та емоційної дестабілізації, сприяло почуттю безпорадності перед обставинами, що склалися і вимагало від нього додаткових значних зусиль для відновлення звичайного ритму своєї життєдіяльності. Даний експертний висновок повністю узгоджується із іншими зібраними по справі доказами і ніяким чином не суперечить ним.

Визначаючи конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, із врахуванням встановлених судом обставин справи, характеру, тривалості психологічних страждань, яких зазнав позивач, а також виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 900 000,00 грн., (виходячи з розрахунку 281 МЗП х 3200,грн.), що буде відповідати тим моральним стражданням, які позивач переживав протягом тривалого часу.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати приходить до висновку про необхідність скасування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2017 року із прийняттям постанови про часткове задоволення заявлених ОСОБА_3 позовних вимог до Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 до Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 900 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуюча Карпенко О.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Нерушак Л.В.

(повний текст постанови виготовлено 26.03.2018 року)