Рішення № 72988204, 15.03.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2184/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретаря Кюсєвої Т.О.,

представників відповідачів Дікалова А.В., Кисіль Д.В.,

Кириченко Р.О., Ролінського О.В.,

третіх осіб -

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до військової частини А2120, військової частини А1126, військової частини А0284, Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої скоєним злочином, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до відповідачів, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої скоєним злочином, у якому вказала з врахуванням уточнень, що 16 березня 2015 р. близько 14-45 год. в м. Костянтинівка Донецької області на проспекті Ломоносова поблизу міської лікарні № 5 за участю багатофункціонального тягача легкого броньованого (БТЛБ) під керуванням військовослужбовців військової частини А2120 (В4745) сержанта ОСОБА_7 та військової частини А0284 старшого лейтенанта ОСОБА_8, через порушення правил безпеки дорожнього руху останніми трапилась ДТП, внаслідок якої загинула донька позивачки - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивачкою було отримано тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що встановлено висновком експертизи. У зв'язку з вказаними обставинами було порушене кримінальне провадження та вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року у справі № 233/1488/15-к військовослужбовця військової частини А2120 (В4745) сержанта ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, військовослужбовця військової частини А0284 старшого лейтенанта ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 березня 2017 р. вищевказаний вирок суду залишено без змін. Внаслідок вказаного кримінального правопорушення, в якому позивачка ОСОБА_5 визнана потерпілою особою, їй спричинено моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, які зазнала внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8, через загибель рідної доньки, ушкодження здоров*я, у зв'язку з чим просила стягнути з відповідачів 500 000,00 грн. у рахунок завданої їй моральної (немайнової) шкоди.

Ухвалами суду від 21 вересня 2017 року, 04 жовтня 2017 року, 16 січня 2018 року, 16 лютого 2018 року, відповідно, за клопотанням позивачки до участі у судовому розгляді справи в якості відповідачів залучено військову частину А1126, військову частину А0284, Міністерство оборони України, Державну казначейську службу України (т.1 а.с. 130, 143; т. 2 а.с. 26, 69), а також ухвалою суду від 27 грудня 2017 року в якості третіх осіб на боці відповідачів - ОСОБА_7, ОСОБА_8 (т.2 а.с. 4).

У судове засідання позивачка ОСОБА_5 не з*явилась, надала заяви про розгляд справи за її відсутності у зв'язку із поганим самопочуттям, підтримала позов (т.1 а.с. 52, 82, 99).

Представники відповідача військової частини А2120 - Дікалов А.В., Кисіль Д.В., в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог до даного відповідача, підтримуючи доводи письмових заперечень (т. 1 а.с. 57-58), вважаючи, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин зазначених у позові щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Крім того, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління. Багатофункціональний тягач легкий броньований (номер машини НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_1) згідно наряду № 41 від 09 вересня 2015 р. підлягав передачі військовій частині А1126 (для 81 оаембр) смт. Гвардійське. Згідно наказу командира військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) від 03 грудня 2014 р. № 71 старший лейтенант ОСОБА_8 призначений на посаду командира гаубичної артилерійської батареї 3 аеромобільно-десантного батальону 80 окремої аеромобільної бригади (військова частина - польова пошта В3720), а сержант ОСОБА_7 призначений на посаду номера обслуги 1 гаубичного артилерійського взводу гаубичної артилерійської батареї 3 аеромобільно-десантного батальону 80 окремої аеромобільної бригади відповідно до наказу командира військової частини А0284 від 06 серпня 2014 р. № 189 (військова частина - польова пошта В3720) мобілізованого на підставі Указу Президента України від 21 липня 2014 р. № 607/2014 «Про часткову мобілізацію» та мобілізаційної директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 26 липня 2014 р. № 00748. Таким чином багатофункціональний тягач легкий броньований (номер машини НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_1) дійсно належить військовій частині - польова пошта В4745, проте колишні військовослужбовці сержант ОСОБА_7, старший сержант ОСОБА_8 на час вчинення кримінального правопорушення проходили військову службу у військовій частині А0284 (військова частина - польова пошта В3720).

Представник відповідача військової частини А 1126 - Кириченко Р.О., в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог до даного відповідача, підтримавши письмові заперечення (т.1 а.с. 192-193), вважав позовні вимоги необґрунтованими, а відповідача військову частину А 1126 - неналежним відповідачем, оскільки багатофункціональний тягач легкий броньований, за участю якого сталося ДТП 16 березня 2015 року, був отриманий даною військовою частиною для військової частини А 2120, яка в подальшому і здійснювала експлуатацію даного транспортного засобу на правах оперативного управління. Крім того, враховуючи матеріали справи військослужбовці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на момент заподіяння ними шкоди перебували у трудових відносинах з військовою частиною А 0284.

Представник відповідача військової частини А 0284 - Ролінський О.В., у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви ОСОБА_5 до даного відповідача, підтримав доводи письмових заперечень (т.1 а.с.177, 195-196), вважав відповідача військову частину А 0284 неналежним відповідачем, оскільки як встановлено вироком суду, рядовий ОСОБА_7 перебував в оперативному підпорядкуванні командира військової частини А 4745, будучи прикомандированим до військової частини А 4745, та командування військової частини А 0284 не мало правових підстав віддівати розпорядження військовослужбовцю ОСОБА_7 Останній використовував спеціальну машину - гусеничний тягач МТ-ЛБ-АТ шасі № НОМЕР_5, який належить військовій частині А 4745. Даний транспортний засіб на обліку у військовій частині А 0284 не перебував та не перебуває.

Представник відповідача - Міністерства оборони України, в судове засідання не з*явився, надавши письмовий відзив по суті позову (т.2 а.с.101-106), просив провести судове засідання у відстність представника, вважає, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління, та відповідати за завдану шкоду має відповідна військова частина, за якою станом на 16 березня 2015 року рахувався гусеничний тягач МТ-ЛБ-АГ шасі № НОМЕР_5 - військова частина А 1126. Крім того, військовослужбовці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проходили військову службу та перебували у списках особового складу військової частини А 0284, що має статус юридичної особи. Також, враховуючи, що військова частина, в оперативному управління якої перебував вказаний вище гусеничний тягач, не зобов*язана страхувати свою цивільно-правову відповідальність, заподіяна шкода має відшкодовуватися Моторно транспортним страховим бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог стосовно Міністерства оборони України.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України, в судове засідання не з*явився, причину неявки суду не повідомив, відзиву по суті заявленого позову не надав, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в т.ч. числі засобами електронного та телефонного зв*язку (т.2 а.с. 76, 94, 97, 98, 119).

Треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, в судове засідання не з*явилися, причину неявки суду не повідомили, пояснень по суті позову не надали, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

З'ясувавши позицію позивача, представників відповідачів, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що згідно вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № 233/1488/15-к, що набрав законної сили 14 березня 2017 року(т.1 а.с.14-36, т. 2 а.с. 113-118), ОСОБА_7 16 березня 2015 р. близько 14 год. 30 хв. - 14 год. 45 хв., рухаючись по проспекту Ломоносова у м. Костянтинівка Донецької області на МТЛБ позаду автомобіля ЗиЛ-131 згідно заданого ОСОБА_8 маршруту, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, у порушення п.п. 2.9а, 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не переконався перед зміною напрямку руху, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху та під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, здійснив зїзд із автомобільної дороги на обочину та продовжуючи рух поза межами проїзної частини дороги біля знаку «Пішохідний перехід» через вул. Калініна в районі її перехрестя з проспектом Ломоносова, спричинив дорожньо-транспортну пригоду, здійснивши наїзд на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_9

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди малолітня дитина ОСОБА_9, від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди, а громадянці ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вказаним вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № 233/1488/15-к, що набрав законної сили 14 березня 2017 року (т.1 а.с.14-36, т. 2 а.с. 113-118), - ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. До набрання вироком законної сили застосований відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без зміни. Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня фактичного затримання - 16.03.2015 року. Зараховано ОСОБА_7 у строк покарання відповідно до вимог ч. 5 ст 72 КК України попереднє ув'язнення, починаючи з 16.03.2015 року по 27.12.2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі;

- ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі. Відповідно до ст. 62 КК України замінити ОСОБА_8 призначене цим вироком покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі на тримання в дисциплінарному батальйоні на той самий строк.На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_8 військового звання «старший лейтенант». Зараховано ОСОБА_8 у строк покарання відповідно до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення, починаючи з 16.03.2015 року по 08.04.2015 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні тримання в дисциплінарному батальйоні.

В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 відмовлено, як пред*явленого не до тієї особи, яка має за ним відповідати (т.1 а.с. 35-36, т. 2 а.с. 117 зворот-118).

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 березня 2017 р. апеляційні скарги прокурора, потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_5, захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2016 р. відносно ОСОБА_8 залишено без змін (т.1 а.с. 37-41).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК Укнраїни вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14 відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Позивачка ОСОБА_5 (т.1 а.с. 202-203) народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Костянтинівка Донецької області, відповідно до копії сторінки паспорту з відміткою про місце проживання зареєстрована у АДРЕСА_1; є матір*ю малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, загиблої ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Костянтинівка Донецької області; визнана потерпілою у кримінальному провадженні за № 42015000000000409 від 16 березня 2015 року, що встановлено з вироку Костянтинівського міськрайонного суду від 27 грудня 2016 року, що набрав законної сили 14 березня 2017 року(т. 2 а.с. 113-118), визнано та не оспорюється відповідачами у справі.

Відповідно до висновку есперта (експертиза за матеріалами справи) КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» № 105, яку закінчено 01 червня 2016 р. (т.1 а.с.5-13) у ОСОБА_5, 1976 р.н., встановлені ушкодження: закриті переломи лівого стегна в середній третини зі зміщенням уламків; лонної і сідничої кісток ліворуч, лонної кістки праворуч, лівої здухвинної кістки ліворуч, крижі праворуч, поперекового відростку L5 хребця праворуч, численні забої та садна м*яких тканин правового плеча, лівого стегна, лівої гомілки. Вказані тілесні ушкодження під час травматичного процесу призвели до зростання переломів кісток: обох лонних та сідничої кістки ліворуч, лівого стегна після накістногометалоостеосинтезу в середній третині, переломів кісток крижі праворуч та здухвинної кістки ліворуч, крайового перелому поперекового відростку L5 хребця праворуч, наслідки хребтової травми з незначним больовим синдромом (люмбалгія). Всі встановлені тілесні ушкодження знаходяться у прямому причинному зв'язку з травмою, отриманою 16 березня 2015 р. за умов ДТП, під час травматичного процесу призвели до втрати 25% професійної працездатності гр. ОСОБА_5 та на момент проведення комісійної судово-медичної експертизи, по критерію втрати працездатності (менше 33% визначено 25%) відповідають середньому ступеню тяжкості, згідно до п. 2.2.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р. № 6 (т.1 а.с.12-13).

Згідно медичної карти амбулаторного хворого КУ «ЦРЛ» № 01-35315 (т.1 а.с. 206-213) ОСОБА_5 перебувала на лікуванні, у зв'язку з чим їй були видані листки непрацездатності з 16 березня 2015 р. по 25 березня 2015 р.; з 26 травня 2015 р. по 30 травня 2015 р.; з 30 травня 2015 р. по 04 вересня 2015 р.; 13 жовтня 2015 р. по 16 листопада 2015 р.; з 17 листопада 2015 р. по 19 грудня 2015 р.; з 20 грудня 2015 р. по 28 січня 2016 р.; з 29 січня 2016 р. по 08 березня 2016 р.; з 09 березня 2016 р. по 22 березня 2016 р.; з 13 липня 2016 р. по 22 липня 2016 р.; з 25 липня 2016р. по 12 серпня 2016 р.; з 13 лютого 2017 р. по 01 березня 2017 р. із діагнозом тілесні ушкодження внаслідок ДТП (16 березня 2015р.).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0597444 від 04 квітня 2017 р. (т.1 а.с. 205) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, визнана інвалідом третьої групи від загального захворювання при ДТП, дата чергового переогляду - 04 квітня 2018 року; їй протипоказана важка фізична праця та тривала хода, може працювати маркувальником, сторожем, вахтером (т.1 а.с. 205 зворот), що також вбачається з повідомлення підприємству, установі організації про результати огляду МСЕК від 04 квітня 2017 р. (т.1 а.с. 205).

На підтвердження витрат, понесених у зв*язку із продовженням курсу лікування, позивачкою ОСОБА_5 надано оригінали чеків аптек про придбання лікарських засобів (т.1 а.с. 214-216) за лютий, липень-вересень 2017 року.

Відповідно до акту технічного стану гусеничного тягача МТ-ЛБ-АТ шасі № НОМЕР_5 затвердженого 19 січня 2015 р. ТВО командира військової частини А 0598 майором ОСОБА_12 (т.1 а.с. 42-44), гусеничний тягач МТ-Лб-АТ шасі № НОМЕР_5 технічно справний, відноситься до 2-ї категорії. В зв'язку з жорсткими умовами зберігання понад 20 років ПЖД не запускається. Гумотехнічні вироби потребують заміни. Згідно наряду командира військової частини А0119 № 41 від 09 січня 2015 р. (т.1 а.с.45, 84), підлягає передачі у військову частину А1126 (для 81 оаембр) смт. Гвардійське.

Як вбачається з наданої інформації Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України за вих. № 342/4/3/227 від 27 липня 2017 р. (т.1 а.с.105, 113, 114, 120) гусеничний тягач МТ-ЛБ-АТ шасі № НОМЕР_5 був отриманий військовою частиною А1126 (смт. Гвардійське) для військової частини А2120 (смт. Костянтинівка) за нарядом військової частини А0119 № 41 від 09 січня 2015 р. з військової частини А 1587 (м. Старокостянтинів). Станом на 16 березня 2015 р. зазначений гусеничний тягач рахувався на обліку за військовою частиною А1126 (смт. Гвардійське).

Відповідно до довідки військової частини А 0284 за вих. № 1578 від 31 жовтня 2017 р. (т.1 а.с.178) гусеничний автомобіль МТ-ЛБ-АТ шасі № НОМЕР_5 станом на 25 жовтня 2017 р. згідно облікових даних автомобільної служби форми № 27 на обліку у в/ч А0284 не перебував.

Згідно витягу з наказу Міністерства оборони України командира військової частини-польова пошта В3720 (по стройовій частині) № 80 від 15 грудня 2014 р. (т.1 а.с.138) старший лейтенант ОСОБА_8, командир гаубичної артилерійської батерії у відрядження у військову частину А0501 м. Чугуїв Харківської області з подальшим вибуттям в район проведення АТО для виконання завдань за призначенням в складі сил, які беруть участь в АТО на території Луганської та Донецької областей.

Відповідно до витягу з послужного списку на старшого лейтенанта ОСОБА_8, командира гаубичної артилерійської батареї аеромобільно-десантного батальйону частини - польова пошта В3720, щодо проходження останнім служби: - з травня 2012 р. по жовтень 2013 р., з жовтня 2013 р. по листопад 2014 р у м. Львів на посаді командира гаубичного артилерійського взводу гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону А0284; - з листопада 2014р. по т.ч. у м. Львові на посаді командира гаубичної артилерійської батареї аеромобільно-десантного батальону в/ч п.п. В3720 (т.1 а.с.139).

Згідно обліково-послужної картки до військового квитка серії МО № 442675 (т.1 а.с.140) ОСОБА_13 прийняв військову присягу 26 листопада 2000 р. в/ч А0284 з 25 жовтня 2000 р. проходив строкову військову службу з 25 жовтня 2000 р. у в/ч А0284. На підставі наказу МОУ № 75 від 18 лютого 2002 р. звільнений (демобілізований). 05 серпня 2014 р. призначений на посаду командира обслуги в/ч А0284; з 01 жовтня 2014 р. номер обслуги у в/ч В3720 (т.1 а.с.140 зворот).

Згідно витягу з наказу Міністерства оборони України командира військової частини-польова пошта В3720 (по стройовій частині) № 47 від 02 березня 2015 р. (т.1 а.с.141) рядовий ОСОБА_7, призваного під час мобілізації, номера обслуги гаубичної артилерійської батареї 3 аеромобільно-десантного батальону у відрядження у військову частину А4745 м. Костянтинівка Донецької області для виконання завдань за призначенням в складі сил, які беруть участь в АТО на території Донецької області.

Таким чином, військовослужбовці ОСОБА_8, ОСОБА_7 наказами по Міністерству оборони України, зазначеними вище, були відряджені для виконання завдань за призначенням в складі сил, які беруть участь в АТО на території Луганської та Донецької областей.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належить відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Ця стаття визначає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також критерії визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди який залежить від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування,а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби(стаття 2 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу).

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-росвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З огляду на цю норму суд в кожному конкретному випадку повинен з'ясувати, який саме державний орган є уповноваженим органом.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

На Міністерство оборони України як на центральний орган управління Збройними силами України покладено обов*язок здійснювати від імені держави управління військовим майном, зокрема військовою технікою, що є джерелом підвищеної небезпеки, та здійснювати контроль за використанням цієї техніки, у тому числі у разі закріплення військового майна за військовими частинами, а також забезпечувати комплектування Збройних Сил України особовим складом та його підготовку.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

За приписами ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка.

Згідно ст. 2 вказаного Закону до компетенції Міністерства оборони України як центрального органу управління Збройними Силами України належить управління військовим майном, у тому числі закріплення військове майна за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі, у разі їх розформування.

Виходячи з Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №406/2011 (із змінами та доповненнями), 1. Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України; є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до підпунктів 29, 32, 110 пункту 4 вказаного Положення, Міноборони України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує прийняття на озброєння (постачання, експлуатацію) Збройних Сил озброєння, військової та спеціальної техніки; розробляє технічні регламенти та здійснює функції з технічного регулювання щодо безпеки, допуску до експлуатації та використання озброєння і військової техніки; здійснює у Збройних Силах державний нагляд за безпекою експлуатації машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, тощо.

Міноборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, а також у формуванні державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, гідрометеорологічної діяльності. (Абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 468/2013 від 02.09.2013)

Отже, обов*язок держави відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб, що заподіяно внаслідок незаконних дій військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Саме така правова позиція висловлена ВСУ в постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 922/95/13-г/3-86 гс на спільному засіданні Судових палат у господарських справах, у цивільних справах і у кримінальних справах.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень,відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Тобто, відповідальність органу державної влади за завдану моральну шкоду регулюється спеціальною нормою закону і покладається на державу Україна у спосіб, передбачений законами України.

При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування (пункт 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N4 від 31 березня 1995 року).

Таким чином, суд вважає доведеним факт завдання позивачці ОСОБА_5, особі, потерпілій внаслідок кримінального правопорушення, моральної шкоди, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, й доходить висновку, що така шкода повинна бути відшкодована позивачу за рахунок відповідача Міністерства оборони України та у задоволенні позовних вимог стосовно відповідачів у справі слід відмовити.

Щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує роз*яснення п.п. 9, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 43 Бюджетного Кодексу України безпосереднє обслуговування державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України і саме тому відповідачем у суді від імені держави у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави повинні виступати і представники Державної казначейської служби України. Саме така правова позиція викладена у п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державних виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», що роз*яснює подібні за змістом відносини.

Відповідно до пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення, тощо.

Враховуючи характер та обсяг душевних та фізичних страждань, переживань позивачки, яка визнана потерпілою у кримінальному провадженні, у зв*язку із загибеллю малолітньої дитини, неможливістю відновлення такої втрати, ушкодженням здоров*я позивачки, що призвело до встановлення групи інвалідності, необхідності тривалого лікування та тяжкості вимушених змін у її житті, враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд вважає що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 500 000 грн. в даному випадку є достатнім та справедливим, та має бути відшкодований на користь позивачки по справі за рахунок відповідача Міністерства оборони Українишляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України. З врахуванням викладеного вище, суд відхиляє доводи представників відповідачів у судовому засіданні про те, що заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди не доведено в даному випадку.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України витрати, пов*язані із сплатою судового збору, слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_5 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до військової частини А2120 (адреса місцезнаходження: 84000, Донецька область, м. Краматорськ, вуд. Дмитра Мазура, 18, код ЄДРПОУ 26614998), військової частини А1126 (адреса місцезнаходження: 51270, Дніпропетроська область, смт. Гвардійське, вул.. Гагаріна, 14, код ЄДРПОУ 22994874), військової частини А0284 (адреса місцезнаходження: 79026, м. Львів, вуд. Стрийська, 88, код ЄДРПОУ 08474967), Міністерства оборони України (адреса місцезнаходження: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022), Державної казначейської служби України (адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул.. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646), треті особи - ОСОБА_7 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3), ОСОБА_8 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_4), про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої скоєним злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 (п*ятсот тисяч гривень) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 березня 2018 року. Складання повного рішення суду згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України слід відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повне рішення складене 26 березня 2018 року.

Суддя