Ухвала суду № 72987893, 27.03.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/3488/18

Провадження № 2/263/1356/2018

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 березня 2018 року місто Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до Державного підприємства Донецькій Експертно-технічний центр Держпраці Кабінету Міністрів України про визнання наказу про звільнення частково недійсним, зобов’язання внести виправлення у трудову книжку та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Державного підприємства Донецькій Експертно-технічний центр Держпраці Кабінету Міністрів України, в якому просить визнати недійсним наказ № 22к від 23.02.2018 року «Про звільнення ОСОБА_2Є.» в частині звільнення 26.03.2012р., змусити (зобов’язати) відповідача виправити у трудовій книжці з 26.03.2012р. на 11.07.2014р. по КЗпП України, підстава заява від 23.02.2018р., змусити відповідача сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.01.2010р. по 11.07.2014р. з урахуванням індексації.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Суддею встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.175 та ст.177 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

В той же час, в порушення наведених процесуальних приписів, позовна заява не містить:

-реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, а також ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України);

-зазначення ціни позову та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються;

-підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також позивачем не коректно викладено другий пункт позовних вимог, оскільки не зрозуміло, що саме та який запис необхідно виправити в трудовій книжці з 26.03.2012р. на 11.07.2014р. по КЗпП України, підстава заява від 23.02.2018р.

Крім того, за вимогами ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати і розмір судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» (у редакції від 15.12.2017).

Приписи ст.5 згаданого Закону, починаючи з 01.09.2015р., закріплює лише дві категорії трудових справ, за позовні вимоги у яких позивачі звільняються від сплати судового збору: - про стягнення заробітної плати; - про поновлення на роботі (п.1 ч.1 ст.5). За іншими вимогами, що випливають із трудових відносин, законодавство не звільняє від обов’язку щодо сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 по справі №226/168/15-ц, а також в ухвалі Верховного Суду від 08.02.2018 по справі №591/3666/17.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Позивачем заявлені 2 вимоги немайнового характеру (визнання недійсним наказу № 22к від 23.02.2018 року «Про звільнення ОСОБА_2Є.» в частині звільнення 26.03.2012р., зобов’язання відповідача виправити у трудовій книжці з 26.03.2012р. на 11.07.2014р. по КЗпП України, підстава заява від 23.02.2018р.) та одну вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» та розроблена відповідно до нього Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 .(далі – Інструкція № 5).

Згідно з нормами Закону №108 та Інструкції № 5 заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції.

Оплата за час вимушеного прогулу згідно з рішенням суду щодо незаконного звільнення не міститься в переліку видів оплати праці, передбаченому Інструкцією № 5.

Статтею 232 Кодексу законів про працю України визначено, що трудові спори щодо працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи тощо, розглядаються виключно у судах.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як компенсація заробітної плати працівнику з вини підприємства не відноситься до виплат, пов’язаних з оплатою праці, перелічених в Інструкції, та при поданні зазначеної позовної вимоги справляється судовий збір.

За приписами ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» (у редакції від 15.12.2017р.) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже позивач, враховуючи приписи пп.2 п.1 ч.2 ст.4 згаданого Закону, має сплатити судовий збір в розмірі 704,80 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у розмірі 1762 грн.) за кожну вимогу немайнового характеру, а всього 1409,6 грн., та, враховуючи приписи пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону, 1 відсоток ціни позову, яку позивачу необхідно вказати, але не менше 704,80 грн. та не більше 8810 грн. за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Документи, що підтверджують сплату судового збору в означених розмірах, позивачем, в порушення ч.4 ст.177 ЦПК України, до позову не додані.

Судовий збір за подання позовної заяви до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області необхідно перерахувати або внести за такими реквізитами: одержувач: Маріуп. УК/Жовтнев. р-н/22030001 (Жовтневий районний суд м. Маріуполя); Код ЄДРПОУ (банку): 37989721; Код ЄДРПОУ (суду): 02895610; Банк одержувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області; р/р: 31211206700052; МФО: 834016.

На підтвердження оплати судового збору до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області необхідно надати оригінал квитанції про оплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України, протягом 5 днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч.2 ст.185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу час для усунення вищенаведених недоліків.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до Державного підприємства Донецькій Експертно-технічний центр Держпраці Кабінету Міністрів України про визнання наказу про звільнення частково недійсним, зобов’язання внести виправлення у трудову книжку та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Надати позивачу термін для усунення вказаних недоліків протягом п’яти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз’яснити позивачу, що в разі невиконання вказівок суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута йому без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.М. Томілін