Постанова № 72987551, 21.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року

м. Харків

Справа № 610/280/16-ц

Провадження № 22-ц/790/868/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

при секретарі - Дашковської Н.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу № 610/280/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 02 березня 2016 року, ухвалене суддею Феленко Ю.А., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначає, що 29 грудня 2005 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DNH4KS99981401, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 6307,88грн. зі сплатою 25,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом строком дії до 29 грудня 2008 року. ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 28 грудня 2015 року утворилась заборгованість.

Просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 84713,33грн., яка складається з: 2807,82грн. - заборгованість за кредитом; 22472,02грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 54923,33грн. - пені; 500грн. - штраф (фіксована частина); 4010,16грн. - штраф (процентна складова). Вирішити питання про судові витрати.

Сторони в судове засідання не з'явилися, відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти задоволення позову.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 02 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приват Банк» просить рішення суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначає, що матеріали справи не містять заяви відповідача про застосування позовної давності.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 29 грудня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DNH4KS99981401, згідно умов якого остання отримала кредит у сумі 6307,88грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 29 грудня 2008 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між ним і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідно до положень ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості (ст.627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст.638 ЦК України).

Банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором кредиту виконував не належним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 84713,33грн., яка складається з: 2807,82грн. - заборгованості за кредитом; 22472,02грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 54923,33грн. - пені, за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина); 4010,16грн. - штраф (процентна складова).

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності (а.с.39).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ч.1 ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу)

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 чт.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) установлено позовну давність тривалістю в п'ять років. Однак, всупереч вимогам ст.259 ЦК України договір не містить підпису відповідача (а.с.7-10).

У заяві позичальника від 29 грудня 2005 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15.

Таким чином, на спірні правовідносини розповсюджується загальний строк позовної давності у три роки.

Згідно наданого банком розрахунку останній платіж відповідачем здійснено 26 лютого 2007 року (а.с.4-5).

З позовом до суду банк звернувся 20 січня 2016 року (а.с.2), тобто після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку щодо пропуску Банком позовної давності.

У письмових поясненнях Банк зазначає, що згідно наданого розрахунку відповідач останній раз здійснювала погашення заборгованості за кредитом 02 липня 2015 року, наслідок чого розмір заборгованості за тілом кредиту зменшився з 3404,20грн. до 2807,82грн.

Як вбачається із виписки по рахунку ОСОБА_1, після 27 лютого 2007 року в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору Банком здійснено зарахування коштів: 30 березня 2010 року в сумі 44,87грн.; 31 березня 2010 року в сумі 1179,16грн.; 02 квітня 2010 року в сумі 0,10грн.; 09 грудня 2011 року в сумі 0,82грн.; 02 липня 2015 року із вкладу «копилка» в сумі 596,38грн.

Відповідно до п.3.2.5 Умов позичальник доручає Банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті Банку та Заявою та цими Умовами, при настанні строків платежів (здійснювати договірне писання). Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавства порядком.

Вказуючи про самостійне списання коштів Банк посилається на підписану ОСОБА_1 заяву про видачу кредиту, чим вона погодила надані Умови надання кредиту.

Колегія суддів не приймає Умови надання кредиту, які містять згоду на договірне списання коштів, оскільки це Умови, які передбачають п'ятирічний строк позовної давності, які ОСОБА_1 не підписувала.

З урахування викладеного, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем пропущено загальний трирічний строк позовної давності.

Що стосується посилання Банку на відсутність заяви ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, то вони є безпідставні та спростовуються матеріалами справи (а.с.39).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для зміни або скасування рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 02 березня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 27 березня 2018 року.

Головуючий А.І. Овсяннікова

Судді І.П. Коваленко

І.С. Сащенко