Ухвала суду № 72987477, 19.03.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/2880/15-к

Провадження №11-кп/772/104/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Спринчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді Спринчука В.В.,

суддів Кривошеї А.І., Бурденюка С.І.,

із секретарем Табачук В.О.,

за участю прокурора Тучика А.А.,

адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою (із доповненнями) прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_4 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого маючого на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше судимого вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2015 року за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

визнано не винуватим та виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342 КК України, ч.2 ст.345 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 17.08.2015 року близько 11 год. дня, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, рухаючись автомобілем ВАЗ 2106 з державним номером АВ 8933 ВС що зареєстрований за дружиною ОСОБА_5, яка знаходилася в салоні автомобіля, по вул. Леніна смт. Брацлав,22 Немирівського району Вінницької області, помітивши на узбіччі дороги припаркований службовий автомобіль ВАЗ-2199 державний номер 0254 біля якого знаходилися працівники міліції – інспектори ОДР В ОДАІ капітан міліції ОСОБА_6 та ДПС сержант міліції ОСОБА_7 які одягнуті були у формений одяг та відповідно до ст. ст. 2, 11 ЗУ «Про міліцію» та постової розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби від 17.08.2015 року забезпечували безпеку дорожнього руху, почав маневрувати автомобілем по дорозі, чим створив аварійну ситуацію та порушив ПДР України, що було помічено інспектором ОДР В ОДАІ капітаном міліції ОСОБА_6

З метою припинення адміністративного правопорушення інспектором Гудзенком П.А. автомобіль був зупинений.

Інспектор ОДР В ОДАІ капітан ОСОБА_6 підійшов до зупиненого автомобіля, назвався по прізвищу і за посадою, повідомив причину зупинки автомобіля та суть правопорушення і запропонував виконати його вимогу – пред’явити для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом і реєстраційні документи.

Однак, ОСОБА_3, не бажаючи виконувати законну вимогу працівника міліції, вийшов з салона автомобіля, сказавши дружині ОСОБА_5 надати реєстраційні документи на автомобіль, а сам пішов до приміщення магазину «Автозапчастин» та через кілька хвилин повернувся до автомобіля, наказавши дружині сісти на сидіння водія, а сам сів на сидіння пасажира і відмовлявся виконувати законну вимогу працівника міліції. Потім правою рукою схопив інспектора ОДР В ОДАІ капітана ОСОБА_6 за формений одяг та почав тягнути в салон автомобіля внаслідок чого пошкодив формений одяг, а лівою рукою вихопив із рук інспектора Гудзенка П.А. реєстраційні документи на автомобіль.

Крім того, у подальшому інспектор сержант міліції ОСОБА_7 разом з інспектором капітаном міліції ОСОБА_6 шляхом висловлення законних вимог намагалися припинити незаконні дії ОСОБА_3 і запропонувати йому пройти освідування на стан алкогольного сп’яніння. Але ОСОБА_3 на їх вимоги не реагував і відмовився від проходження освідування.

А тоді вийшов з автомобіля і, маючи умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронних органів під час виконання обов’язків по забезпеченню дорожнього руху з метою уникнення освідування на стан алкогольного сп’яніння, шляхом втечі із місця події, усвідомлюючи що інспектор Гудзенко П.А., знаходячись на асфальтобетонному покритті дороги у разі падіння може отримати тілесні ушкодження, умисно штовхнув ОСОБА_6 двома руками в область тулуба від чого той упав на покриття тротуару та отримав тілесні ушкодження у вигляді саден в області правого ліктьового та лівого променево-запясткового суглобів, які згідно висновку судово-медичного експерта № 91 від 18.08.2015 року відносяться до легких тілесних ушкоджень які не спричинили короткочасного розладу здоров’я.

Згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_3 визнано не винуватим та виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням прокурор, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу (із доповненнями) в якій просив оскаржуваний вирок скасувати через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог КПК України, ухвалити новий вирок, яким засудити обвинуваченого мотивуючи вимоги тим, що 04.09.2017 прокурором в судовому засідання було повідомлено про те, що потерпілий ОСОБА_6 помер, проте суд першої інстанції в порушення вимог ст.55 КПК України не здійснив виклик близьких родичів потерпілого, та не з’ясував їхню думку про бажання бути визнаними потерпілими по вказаному кримінальному провадженню, чим грубо порушив право потерпілого на захист.

Всупереч вимог ст.374 КПК України в мотивувальній частині оскаржуваного вироку суд першої інстанції не вказав чим спростовано докази обвинувачення, які вказують на вину обвинуваченого, зокрема, покази потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, письмові докази по провадженню.

Суд першої інстанції лише частково вказав, які письмові докази надано стороною обвинувачення, які із них досліджувались під час судового розгляду, не надав оцінку кожному із них, що є істотним порушенням вимог ч.ч.2,3 ст.370 КК України, зокрема, судом першої інстанції не надано оцінку: протоколу огляду місця події; слідчим експериментам із потерпілим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_7; висновку судово-медичного експерта №91 від 18.08.2015 року.

У оскаржуваному вироку суд першої інстанції взагалі не вказав, що стороною обвинувачення долучено до матеріалів справи: слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_7, висновок судово-медичного експерта №91 від 18.08.2015 року, постову розстановку нарядів дорожньо-патрульної служби від 17.08.2015 року, копії службових посвідчень ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посадові обов’язки інспектора ОДР В ОДАІ ОСОБА_6

Також судом першої інстанції не досліджено обстановку вчинення злочину, а також документи, що характеризують особу обвинуваченого та особу потерпілого.

Заслухавши прокурора Тучика А.А., який підтримав та просив задовольнити вимоги викладені в апеляційній скарзі (із доповненнями) прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_2, які заперечили проти апеляційної скарги (із доповненнями) прокурора, просили залишити її без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу (із доповненнями) слід задовольнити частково.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Під час судового розгляду 04.09.2017 року (згідно технічного запису) прокурором повідомлено суд про те, що потерпілий ОСОБА_6 помер, однак суд першої інстанції дану обставину не перевірив, належні та допустимі докази про вибуття з кримінального процесу сторони провадження відсутні, що вказує на недотримання судом повноти та об’єктивності розгляду справи, що ставить під сумнів справедливість такого розгляду, та прийнятого в ході нього рішення.

Положеннями КПК України передбачено права учасників судового провадження, в тому числі, потерпілого, який, відповідно до п.19 ч.1 ст. 3 КПК України, є стороною провадження, однак судом навіть не з’ясовувалась причина неявки потерпілого до суду, при чому останній систематично приймав участь в судових засіданнях, клопотань про розгляд провадження без нього до суду не подавав, тому не встановлення зазначеної обставини вказує на упередженість суду, і підтверджує доводи прокурора про порушення прав потерпілого.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів погоджується із твердженням прокурора про невідповідність оскаржуваного вироку за змістом положенням ст.ст. 370, 374 КПК України, оскільки суд дослідивши докази, надані сторонами, лише їх перерахував, при чому будь-якої оцінки їм не надав, належних і достатніх мотивів та підстав ухвалення оскаржуваний вирок не містить. Ряд доказів наданих стороною обвинувачення (слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_7, висновок судово-медичного експерта №91 від 18.08.2015 року, постову розстановку нарядів дорожньо-патрульної служби від 17.08.2015 року, копії службових посвідчень ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посадові обов’язки інспектора ОДР В ОДАІ ОСОБА_6А.), судом взагалі не досліджено, залишено поза його увагою.

Відповідно до ст. 374 КПК України, мотивувальна частина вироку, у разі визнання особи виправданою, має містити підстави виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, однак оскаржуваний вирок цього не містить.

Допущені вище істотні порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тому колегія суддів вважає за необхідне оскаржуваний вирок скасувати, а справу повернути в суд першої інстанції для призначення нового розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, з огляду на що в цій частині апеляційна скарга прокурора, враховуючи істотні порушення КПК України, апеляційним судом оцінці не підлягає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу (із доповненнями) прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року стосовно ОСОБА_3 – скасувати, а матеріали кримінального провадження повернути в той же суд для призначення нового розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : (підпис)

Згідно з оригіналом