Рішення № 72986176, 27.03.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5672/17

Провадження 2-а/635/10/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді - Караченцева І.В.,

за участю секретаря - Ус Ю.В.,

представника позивача - Скляр М.І.,

представника відповідача - Крижановського К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Весняне-ВТА» до Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області, третя особа: Міськрайонне управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області, третя особа: Міськрайонне управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень (з урахуванням уточнень).

В обґрунтування уточненого позову представник позивача Скляр М. І. в судовому засіданні зазначила, що 31 травня 2011 року рішенням Відповідача Позивачеві було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1573 га. В подальшому, 06 червня 2013 року Відповідачем внесено доповнення до вказаного рішення - п.1 доповнено словами «… за рахунок земель сільськогосподарського призначення …». Таким чином, рішенням 06 червня 2013 року Відповідач визначив, що земельна ділянка виділяється за рахунок земель із сільськогосподарським цільовим призначенням. Згідно даних ДЗК, земельна ділянка використовується для обслуговування овочевого складу-бази та належить до категорії земель сільськогосподарського призначення. Під час розроблення землевпорядної документації питання використання земель житлової та громадської забудови або зміни цільового призначення землі не підіймалося. Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Управління Держземагентства у Харківському районі Харківської області зроблено при дотриманні умови використання земельної ділянки за цільовим призначенням (землі сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і дворами). Також до проектної документації надано висновок щодо додержання містобудівних вимог проекту землеустрою щодо відведення ТОВ «Весняне-ВТА» земельної ділянки для обслуговування овочевого складу-бази за рахунок земель сільськогосподарського призначення Відділу містобудування та архітектури ХРДА. Єдина діяльність, яку провадить позивач - сільськогосподарська: «вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів». На спірній земельній ділянці знаходяться належні Позивачу об'єкти нерухомості - склад, цехи для вирощування грибів, вагова, заквасочний цех, побутовий будинок з допоміжними будівлями і спорудами, Позивач в ході господарської діяльності перепрофілював частину нежитлових будівель під цехи для вирощування грибів та склад. Відтак, причини, з яких Відповідач 30.03.2017 змінив категорію ділянки на землі комерційного призначення та в подальшому 03.11.2017 встановив аналогічний вид використання спірної ділянки видаються незрозумілими.

Відповідач по справі - Мереф'янська міська рада Харківського району Харківської області надав до суду заперечення, згідно яких не погоджується з викладеними в адміністративному позові вимогами, оскільки цільове призначення спірної земельної ділянки раніше не встановлювалось, хто визначив її категорію як «землі сільськогосподарського призначення» невідомо. В судовому засіданні пред-к відповідача просив в позову відмовити.

Представник третьої особи Міськрайонного управління у Харківському районі та м.Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши зібрані докази по справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо зміни цільового призначення земельної ділянки при затвердженні проекту землеустрою, подальшого редагування відповідного рішення зі встановленням цільового призначення та зміною виду використання ділянки.

Додаток 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 передбачає перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ). Зокрема, підгрупа «Землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами включає землі, зайняті тваринницькими фермами, тракторними станціями, літніми таборами, землі, забудовані іншими будівлями і дворами сільськогосподарського призначення. Група "Землі під житловою забудовою" включає землі під житловими будинками з прибудинковими територіями, господарськими будівлями і спорудами; земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, під гуртожитками. Що стосується групи "Землі під громадською забудовою", то вона включає землі, які використовуються для державного управління (включаючи оборонні потреби), освіти, охорони здоров'я, релігійних організацій, спорту та соціальної допомоги, колективних, громадських та особистих послуг, діяльності екстериторіальних організацій і органів, а також землі, які використовуються головним чином комерційними, торговими і відповідними службами - торговими центрами, банками, ремонтними майстернями, готелями, ресторанами, барами, їдальнями, торговими складами тощо та будівлями органів управління ними.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 N 548 застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів (п.п1.3-1.4). Секція «B» Класифікації тлумачить зміст понять «землі житлової та громадської забудови»: Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва). Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування) .

З аналізу положень наведених Класифікацій випливає, що обслуговування овочевого складу-бази не підпадає під ознаки використання землі для житлової та громадської забудови. Співставлення положень Класифікацій з фактичним використанням землі (розміщенням овочевого складу-бази та вирощуванням грибів) дає можливість зробити висновок, що віднесення спірної ділянки до земель житлової та громадської забудови не відповідає вимогам законодавства. Водночас сільськогосподарське призначення землі з метою обслуговування овочевого складу-бази відповідає як розміщеним на ділянці спорудам, їх фактичному використанню, так і проекту землеустрою зі всіма проведеними погодженнями.

У статті 19 Земельного кодексу України, у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548, у Додатку 3 до Порядку ведення Державного земельного кадастру «Категорії земель» відсутні землі для комерційного використання. Застосування поняття "комерційного використання" земель чинним законодавством не передбачене, отже встановлюючи відповідну категорію та вид використання землі, Мереф'янська міська рада діяла поза межами своїх повноважень.

06.06.2013 відповідач виділив позивачу спірну землю як сільськогосподарську, а за ч.5 ст.20 ЗК України, «земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу».

Що стосується аргументів відповідача, нібито йому невідомо, звідки в ДЗК відомості про цільове призначення спірної ділянки «землі сільськогосподарського призначення», суд зазначає наступне.

Згідно ст.3 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр базується, зокрема, на таких основних принципах: об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру. Стаття 20 цього ж Закону вказує, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Відомості про цільове призначення земельних ділянок щодо категорії земель вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення (п. «а» ч.2 ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 в п. 12 встановлює: «Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом».

Закон України «Про землеустрій» у статті 1 визначає, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку, а документація із землеустрою (землевпорядна документація) - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок (стаття 50).

Формування спірної ділянки в розумінні ст.79-1 ЗК України відбулось 27.01.2017 з присвоєнням кадастрового номеру, про що свідчать вищезгадані витяги з ДЗК. Відтак, для зміни цільового призначення спірної ділянки має складатися окремий проект землеустрою, як того вимагає ст.50 Закону України «Про землеустрій».

Стаття 20 Земельного кодексу України «Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок» визначає, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Стаття 21 ЗК України передбачає наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (ст.22 ЗК України). Стаття 23 Земельного кодексу України визначає пріоритетність земель сільськогосподарського призначення: «Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру» (ч.ч.1-2).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно точки зору Верховного суду України, відображеної в Постанові від 05 березня 2013 року по справі №21-417а12, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню. Обов'язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України по справі №6-32цс15 від 8 квітня 2015 року.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року по справі №391/1053/14-ц зазначено: «реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки має право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку про погодження такої зміни з відповідними органами та після складання проекту відведення». Аналогічна точка зору відображена в Постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України по справі № 6-35цс14 від 14 травня 2014 року, де висловлено наступну правову позицію: у разі передачі в приватну власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності, межі якої не встановлені в натурі або цільове призначення якої змінюється, обов'язковим є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2013 р. по справі №2а/0570/10540/12 вказує: обгрунтованим є твердження про те, що факт затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та факт затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки мають різне призначення, у зв'язку з чим не можуть ототожнюватись.

Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 N781/11/13-10 «Щодо застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ» (п.1.2): Статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина перша). Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частина друга). З огляду на вищенаведене суди повинні надавати правову оцінку оскаржуваним рішенням та перевіряти правомірність дій органу державної влади при прийняті цього рішення відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: з'ясовувати, чи були перевірені суб'єктом владних повноважень, який приймав рішення про зміну цільового призначення земель, в межах його компетенції правова природа правовстановлюючих документів, договорів купівлі-продажу земельних часток (паїв) та їх відповідність земельному законодавству. Ураховуючи вимоги частини першої статті 138 КАС, для встановлення обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судам слід з'ясовувати також до якої категорії земель за основним цільовим призначенням належать спірні земельні ділянки, а також питання належності спірних земельних ділянок до сільськогосподарських угідь.

Рішенням Конституційним Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року по справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зроблено наступні висновки. "В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97- ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України". При цьому в мотивувальній частині рішення №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року наводяться певні випадки, коли конкретна норма законів передбачає можливість внесення змін до рішень органів місцевого самоврядування. Зокрема містяться посилання на Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" тощо. Отже, за висновками Конституційного Суду України, внесення змін та/чи скасування рішень органів місцевого самоврядування можливе, але виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуване рішення від 03.11.2017 не містить посилань на норми Конституції або закону, які б передбачали відповідне повноваження відповідача змінювати прийняте рішення.

Відповідно до ч.10 ст. 59 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Весняне-ВТА» до Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області, третя особа: Міськрайонне управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте 30.03.2017 року VIII сесією Мереф'янської міської ради VIII скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за адресою: м. Мерефа, вул. Дачна, 18 ТОВ «Весняне-ВТА» в частині зміни цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі комерційного призначення.

Визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте 03.11.2017 XIV сесією Мереф'янської міської ради VIII скликання «Про внесення змін до рішення VIII сесії Мереф'янської міської ради VIII скликання від 30 березня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за адресою: м. Мерефа, вул. Дачна, 18 ТОВ «Весняне-ВТА» в частині встановлення категорії земельної ділянки за рахунок земель житлової та громадської забудови для комерційного використання (обслуговування нежитлових будівель).

Стягнути з Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Весняне-ВТА» судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп. (однієї тисячі шістсот гривень нуль копійок)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В.Караченцев