Постанова № 72985272, 22.03.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області у складі :

головуючого - Григоренка М.П.,

суддів : Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання Шептицька С.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Білокриницька сільська рада Рівненського району Рівненської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2017 року в справі № 570/2152/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Білокриницька сільська рада Рівненського району Рівненської області про визнання неправомірними дії Управління Держгеокадастру у Рівненській області, ухваленого під головуванням судді Кушнір Н.В. об 13 год. 53 хв. в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області, повний текст якого складено 03 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А :

29 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в Рівненський районний суд Рівненської області з позовною заявою, в якій вказував, що реалізуючи своє право на одноразове безоплатне одержання із земель державної або комунальної власності для ведення особистого сільського господарства у приватну власність земельної ділянки, 28 жовтня 2015 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявою про надання йому дозволу для розроблення проекту землеустрою щодо

______________

Провадження № 22-ц/787/392/2018 Головуючий у 1 інстанції : Кушнір Н.В. Доповідач : Григоренко М.П.

отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства площею 2 га, що розташована на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області за межами населеного пункту, яке 17 жовтня 2017 року видало відповідний наказ про надання йому такого дозволу.

Проте, згодом йому стало відомо, що Управлінням Держгеокадастру у Рівненській області згідно наказу №14-4353/16-16-СГ від 21.10.2016 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою», було надано дозвіл Білокриницькій сільській раді Рівненського району Рівненської області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10 га у комунальну власність для сінокосіння та випасання худоби, до складу якої входить і частина тієї земельної ділянки, яку він мав намір отримати у власність і відповідачем 17 жовтня 2017 року вже було видано відповідний наказ про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою, у зв'язку із чим ОСОБА_1 просив суд визнати вказані дії відповідача неправомірними.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2017 року задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Білокриницька сільська рада Рівненського району Рівненської області відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

Вказує, що він має право на одноразове безоплатне одержання у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого сільського господарства у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідач передчасно надав дозвіл на розробку проекту землеустрою на одну і ту ж земельну ділянку Білокриницькій сільській раді Рівненського району Рівненської області, оскільки йому надано дозвіл раніше. Внаслідок неправомірних дій відповідача він був позбавлений права на отримання вказаної земельної ділянки у власність.

Суд не взяв до уваги, що державний орган, надавши йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою, взяв на себе зобов'язання в майбутньому передати земельну ділянку саме йому у власність. Відповідач надаючи дозвіл сільській раді не врахував несприятливі наслідки щодо прав, свобод та інтересів позивача, у зв'язку з чим він був позбавлений права на завершення процедури відведення земельної ділянки у власність.

Зазначає, що йому завдана матеріальна шкода, оскільки він замовив роботи з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність та сплатив кошти за його виготовлення.

Вважає, що суд не дав належної оцінки доказам позивача та вибірково врахував лише докази відповідача.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області вказує, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

В ході апеляційного розгляду справи позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача Максимчук В.П. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Залишаючи без задоволення заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було доведено факту порушення його особистих земельних прав з вини відповідача.

Крім того, пославшись на конкретні правові позиції Верховного Суду України по даній категорії спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає, що ця земельна ділянка має бути обов'язково надана особі, яка звернулась за отриманням цього дозволу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Проте, на розсуд колегії суддів, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2017 року даним вимогам закону не відповідає.

Статтею 264 ЦПК України, передбачено, що серед інших питань, які підлягають вирішенню судом при ухваленні рішення, обов'язково має бути з'ясовано те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що останній просив визнати неправомірними дії Управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо надання ним дозволу на розробку проекту землеустрою Білокриницькій сільській раді Рівненського району Рівненської області щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10 га у комунальну власність для сінокосіння та випасання худоби, до складу якої входить і частина тієї земельної ділянки, яку він мав намір отримати у власність і відповідачем 17 жовтня 2017 року вже було видано відповідний наказ про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК).

За правилами ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених ст. 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч. 2 ст. 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 3 ст. 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123 ЗК України).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених норм права у взаємозв'язку дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування громадян та визначено органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в ст. 123 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

На переконання колегії суддів, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою це ще не є набуття конкретного цивільного права чи інтересу, а є лише однією із умов для реалізації тією чи іншою особою можливості набути таке право в майбутньому за певною процедурою.

Надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою Білокриницькій сільській раді Рівненського району Рівненської області щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10 га у комунальну власність для сінокосіння та випасання худоби, до складу якої входить і частина тієї земельної ділянки, яку мав намір отримати у власність і позивач, Управління Держгеокадастру у Рівненській області здійснювало виключно свої владні управлінські функції.

Та обставина, що позивач вже звертався до Рівненського окружного адміністративного суду із аналогічним позовом, але йому було відмовлено у відкритті адміністративного провадження, на переконання колегії суддів, жодним чином не означає, що із винесенням судом першої інстанції адміністративної юрисдикції відповідної ухвали з даного приводу ОСОБА_1 набув право звертатись із такими ж самими вимогами до суду загальної юрисдикції.

Із змісту ухвали Рівненського окружного адміністративного від 14 квітня 2017 року по справі № 817/521/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання дій неправомірними вбачається, що позивачу було відмовлено у відкритті провадження за його позовом із тих підстав, що оскільки наказ Управління Держгеокадастру у Рівненській області №14-4353/16-16-СГ від 21.10.2016 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» Білокриницькій сільській раді Рівненського району Рівненської області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10 га у комунальну власність для сінокосіння та випасання худоби вже вичерпав свою дію після його реалізації, тому правомірність набуття вищевказаним органом місцевого самоврядування спірної земельної ділянки у власність має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

Однак, погодившись із висновками вказаної ухвали Рівненського окружного адміністративного суду, ОСОБА_1 будь-які позовні вимоги до Білокриницькій сільській раді Рівненського району Рівненської області щодо неправомірного набуття нею у комунальну власність земельної ділянки орієнтовною площею 10 га для сінокосіння та випасання худоби, до складу якої, за твердженням позивача, входить і та частина земельної ділянки, на яку відповідачем йому було видано дозвіл на розробку проекту землеустрою, які б могли бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, так і не пред'явив.

Тобто, фактично ОСОБА_1 на даний час не оспорює законність набуття Білокриницькою сільською радою Рівненського району Рівненської області права власності на земельну ділянку, а оспорює дії відповідача лише із тих причин, що останній неправомірно видав дозволи на виготовлення проекту землеустрою на одну і ту ж земельну ділянку одночасно двом особам, з яких одна є фізичною особою, а друга органом місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1, у тому вигляді які вони заявлені по даній справі, є виключно оскарження неправомірних дій Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області у сфері виконання ним своїх управлінських дій, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 та 2 статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2017 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі, на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 19, 255, 377 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2017 року скасувати.

Провадження у справі № 570/2152/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Білокриницька сільська рада Рівненського району Рівненської області про визнання неправомірними дії Управління Держгеокадастру у Рівненській області - закрити, на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Судові витрати по справі, які пов'язані із сплатою судового збору за подання позову та апеляційної скарги, віднести на рахунок позивача ОСОБА_1

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, з підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, крім випадків, перелічених у частині 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину, з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27.03.2018 року.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : Н.В. Бондаренко

С.С. Шимків