Ухвала суду № 72984780, 22.03.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/321/17 Номер провадження 11-кп/786/180/18Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Рябішин А. О.

Категорія: ч. 3 ст. 286; т.з.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Рябішина А.О.,

суддів: Захожая О.І., Герасименко В.М.,

з секретарем - Журою Н.Л.,

з участю: прокурора - Махно А.В.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - адвоката Шевченко Д.О.

представника потерпілого - адвоката Ольшанської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження № 1216170000000144 від 17.03.16 року за апеляційною скаргою із доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красний Луч Луганської області, громадянина України, освіта вища, не одруженого, не працюючого ,зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 8 ( восьми ) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

запобіжний захід ОСОБА_2 у виді домашнього арешту, змінено на тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду;

термін відбування покарання ОСОБА_2 вирішено обраховувати з моменту взяття його під варту, тобто з 09.08.2017 року.

Цивільний позов прокуратури Полтавської області задоволено.

стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі 1-ї міської клінічної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_5 в сумі 13020,32 грн. , ОСОБА_6 в розмірі 2622,40 грн. , а всього 15642,72 грн.;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Київської міської клінічної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в розмірі 6877,00 грн.;

Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 24 508,90 грн., моральну шкоду , понесену у результаті завданих тілесних ушкоджень в сумі 100 000 грн. та моральну шкоду, понесену в результаті смерті матері - ОСОБА_7 в сумі 200 000 грн.;

цивільний позов ОСОБА_6 в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди з ПАТ « Страхова компанія « Скайд » залишено без розгляду;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 1407,36 грн. та знято арешт з автомобіля.

За вироком суду ОСОБА_2 , 17.03.2016 року, близько 01 год. 35 хв. ОСОБА_2, перебуваючи у тверезому стані, керуючи автомобілем НОМЕР_1 , який згідно висновку авто-технічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 144 від 31.05.2016 року на момент ДТП знаходився у технічно справному стані, рухаючись по 324-му км. автодороги Київ-Харків, в порушення вимог п. 12.1 ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, в результаті чого на заокругленні дороги, що розташоване у праву сторону по ходу його руху, допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за межі проїзної частини дороги, виїхав на розділювальну смугу, розташовану з лівої сторони від смуги руху автомобіля, де скоїв наїзд на металеве огородження, в результаті чого пасажири його автомобіля ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження, що спричинили їх смерть, пасажир ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи особи , які їх подала

Обвинувачений ОСОБА_2 у поданій апеляційній скарзі із доповненнями просить вирок суду змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого через суворість , із застосуванням положень статті 69 КК України просить пом'якшити призначене йому покарання та застосувавши положення статті 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням. Також просить у задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 відмовити.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що він виплатив потерпілому ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 24 509, 00 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином та 4 000 грн. - в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненою смертю його матері.

Крім того, зазначає, що при призначенні строку покарання судом не враховано його стан здоров'я , наявність соціальних зв'язків .

Іншими учасниками процесу вирок суду не оскаржувався.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник апеляцію з доповненнями підтримали та просили задовольнити з наведених в ній підстав.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала з приводу задоволення апеляції , вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.

Мотиви суду

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону та постановив законне , обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Так, місцевий суд, правильно встановив фактичні обставини по справі та надав їм правильну юридичну оцінку, кваліфікувавши дії обвинуваченого за ч.3 ст. 286 КК України. При цьому, кримінальне провадження було розглянуто відповідно до положень ч.3ст.349 КПК України. Вказані фактичні обставини ніким із учасників судового розгляду в апеляційному порядку не оспорюються , а тому не перевіряються і судом апеляційної інстанції відповідно до положень статті 404 КПК України.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину , дані про особу винного , обставини , які пом'якшують та обтяжують його покарання .

Обставиною , що пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнав його щире каяття у вчиненому злочині . Обставин , що обтяжують покарання обвинуваченого судом встановлено не було.

Крім того, правильно було враховано позитивну характеристику обвинуваченого з місця проживання та факт , що він не перебуває на обліках у лікарів психіатра та нарколога.

Врахувавши зазначені обставини , суд дійшов до висновку , що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Підстав для застосування положень статті 69 КК України та призначення покарання нижче від нижчої межі санкції статті та звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі статей 75,76 КК України , суд не знайшов.

Із вказаними висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Доводи апеляції обвинуваченого із доповненнями про суворість призначеного йому покарання , необхідності застосування положень статей 69,75 КПК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням , колегія суддів вважає непереконливими.

Покарання є заходом примусу , що застосовується від імені держави за вироком суду до особи , визнаної винною у вчиненні злочині , і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання , необхідне і достатнє для виправлення засуджених , а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими , так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України , відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер , а також з принципу правової держави , з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до вимог статей 50,65 КК особі , яка вчинила злочин , має бути призначене покарання , необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості , співмірності та індивідуалізації , покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій , їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно положень частини першої статті 69 КК України за наявності кількох обставин , що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину , з урахуванням особи винного суд , умотивувавши своє рішення , може , крім випадків засудження за корупційний злочин , призначити основне покарання нижче від найнижчої межі , встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу , або перейти до іншого , більш м'якого виду основного покарання , не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

За приписами статті 75 КК України якщо суд , крім випадків засудження за корупційний злочин , при призначенні покарання у виді виправних робіт , службового обмеження для військовослужбовців , обмеження волі , а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років , враховуючи тяжкість злочину , особу винного та інші обставини справи , дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання , він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Переглядаючи вирок суду за апеляцією обвинуваченого колегією суддів встановлено , що ним вчинено тяжкий злочин, пов'язаний із безпекою дорожнього руху. При цьому , варто звернути увагу , що внаслідок допущеного обвинуваченим порушення ПДР загинуло 3 людини , одній особі спричинено тяжкі тілесні ушкодження і одній особі - ушкодження середньої тяжкості. Обвинуваченим відшкодовано майнову шкоду лише одному із потерпілих. Щодо інших потерпілих взагалі відсутня будь-яка інформація щодо відшкодування шкоди і в апеляції обвинувачений про це не згадує. Не згадується в апеляції обвинуваченого і питання відшкодування шкоди державі.

Колегія суддів погоджується із тим фактом , що обвинувачений має важку хворобу. Разом з тим , колегія суддів переконана , що вказана хвороба не є тим істотним і вирішальним фактором який може переважити спричинені злочином тяжкі наслідки і спонукати до поблажливого ставлення до обвинуваченого. Не є тією обставиною, що може істотно вплинути на думку колегії суддів і те, що обвинувачений є переселенцем із тимчасово окупованої території .

Також, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції обвинуваченому призначене основне покарання не у максимальному розмірі санкції статті.

Нових обставин , які б переконали колегію суддів у порушенні законодавства при визначенні обвинуваченому конкретного строку покарання , колегією суддів в ході апеляційного розгляду не отримано.

Покарання , яке призначене обвинуваченому ОСОБА_2 є співмірним протиправному діянню , необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Підстав вважати призначене йому покарання вочевидь несправедливим через його суворість , як про це наголошується в апеляції обвинуваченого та , відповідно , призначення покарання нижче від нижчої межі санкції статті і звільнення від його відбування з випробуванням , колегія суддів не знаходить.

При цьому , повторно варто зазначити , що навіть наявність у обвинуваченого тяжкої хвороби , не може змінити висновок колегії суддів щодо правильності обраного судом першої інстанції виду та розміру покарання.

Істотних порушень кримінального процесуального законодавства , які були б допущені судом першої інстанції , в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Не є обґрунтованими також і доводи апеляції обвинуваченого щодо необхідності скасування вироку суду в частині цивільного позову через повне відшкодування спричиненої шкоди одному із потерпілих.

Вказана обставина , на думку колегії суддів , може стати лише підставою для того , щоб не звертати вирок в цій частині до виконання, або зменшити суму, що підлягає стягненню при примусовому виконанні за умови надання засудженим підтвердження про добровільне відшкодування .

Підсумовуючи наведене вище колегія суддів приходить до висновку , що рішення суду першої інстанції є законним , обґрунтованим і вмотивованим , а тому підстави для його зміни чи скасування та , відповідно , задоволення апеляції , відсутні.

Керуючись ст..ст.376,404,405,407,419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу із доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення , а вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2017 року стосовно нього - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а засудженим - у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Судді:

______ ______ ______

Рябішин А.О. Герасименко В.М. Захожай О.І.