Постанова № 72983585, 26.03.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Шкиря В.М.

Доповідач -Дронська І.О.

Справа № 417/4846/17

Провадження № 22ц/782/39/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Дронської І.О.,

суддів: Карташова О.Ю., Яреська А.В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон»

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року у складі судді Шкирі В.М. в с. Марківка, Луганської області,

за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон» про витребовування майнових паїв в натурі

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2017 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом про витребовування у ТОВ «Оріон» майнових паїв в натурі, обґрунтовуючи його тим, що їм належать майнові паї, які відповідно до довідки Кризької сільської ради від 26.08.2003 року знаходяться в оренді у ТОВ «Оріон», який є правонаступником КСП «Дружба». Зазначивши, що з цим позовом до КСП «Дружба» звертались вже чотирнадцять разів, але пай так і не видали у зв'язку з ліквідацією КСП «Дружба» як банкрута 01.10.2009 року, однак вважає його ліквідацію незаконною, а також зазначає, що рішенням Новопсковського районного суду Луганської області у справі № 2/574/2003 договір про передачу майнового паю визнаний незаконним. Тож просили суд першої інстанції витребувати у ТОВ «Оріон» майновий пай в натурі в повному обсязі, судовий збір стягнути з ТОВ «Оріон», витребувати у ТОВ «Оріон» всі договори про незаконну передачу з КСП «Дружба» до ТОВ «Оріон» майна- усього тринадцять договорів, у зв'язку з тим, що все майно знищено повністю накласти арешт на всі банківські рахунки, рухоме та нерухоме майно ТОВ «Оріон» для забезпечення сплати та видачі майнового паю позивачам в натурі: зерном, худобою з урахуванням індексації та втраченої вигоди.

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 09.11.2017 року зазначену позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 121 ЦПК України (в редакції, що діяла на час постановлення ухвали).

Ухвалою цього ж суду від 29.11.2017 року позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон» про витребовування майнових паїв в натурі визнано неподаною та повернуто позивачам у зв'язку із невиконанням вимог ухвали про усунення недоліків позовної заяви.

Непогоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з апеляційною скаргою, в якій просять її скасувати, прийняти справу до провадження апеляційного суду та ухвалити рішення про видачу майнового паю в натурі в повному обсязі з урахуванням втраченої вигоди.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивачі посилаються на те, що при неодноразовому пред'явленні позовів сплачували судовий збір, але справа по суті так і не розглянута. Однак судом першої інстанції ця обставина не була врахована.

У заяві про усунення недоліків (а.с. 37), уточнивши свої вимоги, просили апеляційний суд зобов'язати Марківський районний суд Луганської області відкрити провадження у справі та повернути судовий збір, сплачений позивачами при зверненні з позовом 19.11.2007 року

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

В частині 13 статті 7 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 121 ЦПК України, в редакції до 15.12.2017 року, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. А якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, передбачені ст. ст. 119, 120 ЦПК України, то заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Так, ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 09.11.2017 року позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон» про витребовування майнових паїв в натурі залишена без руху, позивачам надано строк - 5 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків та позивачів попереджено про те, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута, а.с. 5.

Відповідно до мотивувальної частини зазначеної ухвали, судом першої інстанції встановлено, що позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017 року та на час постановлення ухвали, а саме - позивачами не надано доказів сплати судового збору за подачу позовної заяви, а також не надано доказів про те, що останні звільнені від його сплати.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Марківського районного суду від 09.11.2017 року позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було залишено без руху та позивачам був наданий строк - 5 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду та, посилаючись на те, що на теперішній час недоліки не усунені, оскільки судовий збір за подання позовної заяви позивачами сплачений не був та жодних доказів щодо звільнення будь-кого з них від його сплати суду не надано, відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали), дійшов висновку про те, що позовна заява вважається неподаною і повертається позивачам.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, адже до такого висновку суд першої інстанції дійшов поспішно та з порушенням норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду із вищевказаним позовом, та ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 09.11.2017 року позов було залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору та надано позивачам строк для усунення вказаного недоліку (а.с.5-6).

Вказану ухвалу позивачі отримали 14.11.2017 року та на її виконання надали заяву про усунення недоліків, в якій зазначили, що 13.02.2003 року позивачі у даній справі вже звертались до Марківського районного суду Луганської області з аналогічним позовом, сплативши при цьому судовий збір, проте до цього часу зазначеним судом рішення по суті винесено не було, оскільки всі судді заявили самовідвід і цивільну справу було направлено до Новопсковського районного суду Луганської області де 18.11.2003 року було ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог. Також зазначали, що їх аналогічні позови в подальшому знаходились на розгляді в Марківського районному суді Луганської області, Міловському районному суді Луганської області, Біловодському районному суді Луганської області, Станично-Луганському районному суді Луганської області, але справа так і не була розглянута по суті. При цьому при поданні вказаних позовів ними було сплачено судовий збір вісім разів. Також зазначили, що ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи, отримує пенсію в розмірі 1492 грн., яка витрачається на ліки, ніде не працює за станом здоров'я, ОСОБА_3 є безробітною та знаходиться на обліку в Марківському центрі зайнятості без отримання грошових виплат, ОСОБА_4 87 років, пенсія якої витрачається на ліки, тому просили суд звільнити їх від сплати судового збору за подання вказаного позову.

Проте суд першої інстанції на зазначені доводи позивачів уваги не звернув.

Так, постановляючи ухвалу від 09.11.2017 року про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції не роз'яснив позивачам право на звернення до суду з клопотанням щодо відстрочення, розстрочення сплати судового збору та необхідності надання належних та допустимих доказів про неможливість сплати судового збору.

Також, постановляючи оскаржувану ухвалу від 29.11.2017 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон» про витребовування майнових паїв в натурі з підстав несплати судового збору, суд першої інстанції не звернув уваги на наявність клопотання позивачів про звільнення останніх від сплати судових витрат, про що зазначено позивачами у заяві від 17.11.2017 року про усунення недоліків, а.а.с.9-11, та не вирішив зазначене клопотання у встановленому законом порядку, ( ст. 82 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 року).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачам без виконання вимог ст. 82 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 року, та не прийняв судового рішення щодо клопотання позивачів про звільнення останніх від сплати судового збору з врахуванням усіх обставин справи, зазначених позивачами, що є порушенням норм процесуального права, яке призвело до невірного вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо вимоги скаржників про повернення судового збору, колегія суддів звертає увагу останніх на те, що судовий збір повертається у визначених ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» випадках за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики, при наявності в матеріалах конкретної справи квитанції про його сплату у зв'язку з необхідністю зазначення усіх даних, що містяться у цій квитанції, номеру, дати, суми, реквізитів на номеру рахунку, на який сплачено судовий збір тощо, а тому у цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон» про витребовування майнових паїв в натурі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 березня 2018 року.

Головуючий

Судді: