Постанова № 72982911, 26.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"26" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 817/1050/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області Мирогощанський аграрний коледж на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" жовтня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Зозуля Д.П. в м.Рівне, відомості про час ухвалення судового рішення та дату складання повного тексту рішення відсутні) у справі за позовом Мирогощанського аграрного коледжу до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправними та скасування розрахунків , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2017року визнано протиправними та скасовано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо пенсій призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення":

- з січня 2016 року від 16.01.2016 року № 335/04, з травня 2016 року від 11.05. 2016 року № 2259/04, з грудня 2016 року від 14.02. 2016 року № 5468/04;

- з грудня 2016 року від 26.12. 2016 року № 5629/04 в частині визначення щомісячного розміру відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_2.Д. в сумі 1314,59грн., з січня 2016 року від 26.12.2016 року №5627/04 в частині визначення щомісячного розміру відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_2 в сумі 1152,46 грн., з травня 2016 року від 26.12. 2016 року № 5628/04, в частині визначення щомісячного розміру відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_2 в сумі 1204,68 грн.;

- з травня 2017 року від 10.05.2017 року № 492/05 в частині визначення щомісячного розміру відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_3 в сумі 1250,00 грн., з липня 2017 року від 06.07.2017року №1348/05 в частині визначення щомісячного розміру відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_3 в сумі 1250,00 грн., з серпня 2017 року від 09.08. 2017року № 1777/05 в частині визначення щомісячного розміру відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_3 в сумі 1250,00 грн., з вересня 2017 року від 06.09.2017 року №2052/05 в частині визначення щомісячного розміру відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_3 в сумі 1250,00 грн.;

- з січня 2017 року від 11.01. 2017 року № 169/04 в частині визначення щомісячного розміру відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_2 в сумі 1314,59 грн. та в частині визначення щомісячного розміру відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_3 в сумі 1190,59 грн.;

з квітня 2017 року від 06.04. 2017 року № 56/04 в частині визначення щомісячного розміру відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_2 в сумі 350,56 грн. та в частині визначення щомісячного розміру відшкодування пільгової пенсії ОСОБА_3 в сумі 1190,59 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині вимог, що були задоволені, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначив, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сформовано згідно чинного законодавства, при цьому пенсійний вік ОСОБА_2, ОСОБА_3 визначено відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем сформовано та надіслано позивачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо пенсій призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення":

- по пенсіонеру ОСОБА_3: з січня 2016 року від 16.01.2016 року №335/04; з травня 2016 року від 11.05. 2016 року №2259/04; з грудня 2016 року від 14.02.2016року №5468/04; з січня 2017 року від 11.01. 2017 року № 169/04; з квітня 2017 року від 06.04. 2017 року № 56/04; травня 2017 року від 10.05.2017 року № 492/05; з липня 2017 року від 06.07.2017 року № 1348/05; з серпня 2017 року від 09.08. 2017 року № 1777/05; з вересня 2017 року від 06.09.2017 року №2052/05, вказавши у них, що датою досягнення пенсійного віку вказаної особи є 29.04.2019року;

- по пенсіонеру ОСОБА_2: з січня 2016 року від 26.12.2016 року № 5627/04; з травня 2016 року від 26.12.2016 року №5628/04; з грудня 2016 року від 26.12.2016 року №5629/04; з січня 2017 року від 11.01. 2017 року № 169/04; з квітня 2017 року від 06.04. 2017 року № 56/04 вказавши у них датою досягнення пенсійного віку вказаної особи є- 08.04.2017року.

З позовною заявою про оскарження обумовлених розрахунків позивач звернувся 04.07.2017року. У вказаній позовній заяві позивач просив поновити строк для оскарження розрахунків 2016року з підстав того, що обумовлених розрахунків позивач не отримував, про їх існування дізнався у 2017році під час розгляду справи в суді №817/620/17.

Питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як вбачається з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, оцінюючи обставини справи та з метою недопущення ситуації позбавлення особи права допуску до правосуддя, колегія суддів дійшла висновку, що причини через які позивач був позбавлений оскаржити їх до суду в установлені строки є поважними, а відтак строк для оскарження обумовлених розрахунків є таким, що підлягає поновленню.

Стосовно ж суті справи, то з наявних у справі копій пенсійних справ ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 працювала в Мирогощанському аграрному коледжі, та відповідно до наказу №1-к від 01.03.2008 року переведена до ДП «Мирогощанський державний іподром». Так, згідно з довідкою №25 від 14.05.2009 року ОСОБА_4 працювала дояркою ферми с.Мирогоща в Мирогощанському радгоспі-технікумі з 27.11.1986 року, та в Мирогощанському аграрному коледжі з 01.06.1995 року до 29.02.2008 року. У зв'язку із реорганізацією Мирогощанського аграрного коледжу працює на фермі с.Мирогоща в ДП "Мирогощанський державний іподром" з 01.03.2008 року(а.с.76).

Відповідно до протоколу №80025 від 25.05.2009 року ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) пенсія призначена за шифром 121 (умови призначення жінки -доярки, свинарки) з 09.04.2009 року (а.с. 75).

З пенсійної справи ОСОБА_3 вбачається, що особа, зазначена в оскаржуваних розрахунках: ОСОБА_3 працювала нічним скотарем на фермі с.Молодаво-1 і приймала участь у виробництві продукції тваринництва, що підтверджується виданою довідкою Мирогощанського аграрного коледжу від 13.10.2011 року №142(а.с.87).

Відповідно до протоколу №10435 від 19.10.2004 року ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) пенсія призначена з 14.10.2004 року на пільгових умовах, як жінці, яка працювала в сільськогосподарському виробництві та виховала п'ятеро і більше дітей до 14- ти річного віку(а.с.83).

Названі обставини сторонами не заперечуються.

Суть спору та доводів апеляційної скарги полягає у тому, що відповідач вважає, що позивач зобов'язаний здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених переліченим особам до моменту досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на дату винесення оскаржуваних розпоряджень).

Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегією суддів враховано, що відповідно до п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Закон України від 09.07.2003 року № 1058-ІV, набрав чинності з 01.01.2004 року. До цього, діяв порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, передбачений нормами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.1997 року.

Так, згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 даного Закону, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" покриваються підприємствами та організаціями.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах конкретизований в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 6 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

За приписами пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

Отже, обов'язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій призначених у порядку ст.13 Закону №1788-ХІІ, покладений на підприємства.

Що стосується правомірності включення до розрахунку заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах, переліченим особам, то на час призначення зазначеним особам пенсії на пільгових умовах, чинне законодавство України зобов'язувало колишнього роботодавця відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до досягнення жінками пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( у редакції, що була чинна на момент призначення.

При цьому, кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статі 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції станом на дату призначення пенсій) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Аналогічна норма існувала й у статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, в даному випадку відшкодування відповідачем витрат на виплату та доставку пенсій переліченим особам повинне здійснюватися до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, на час призначення пенсії), тобто, для ОСОБА_2 до -08.04.2014року, а для ОСОБА_3 до 09.04.2015року відповідно.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем на підставі Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI змінено дату досягнення пенсійного віку вказаними особами, а відтак, збільшено для позивача строк відшкодування призначених їм у 2004 та 2009 роках пенсії по 29.04.2019року та 08.04.2017р. відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Правовідносини щодо відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій, призначених згідно пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виникають з моменту призначення таких пенсій, то у відповідності до положень статті 58 Конституції України та пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце, обов'язок компенсації таких витрат до досягнення пенсіонерами віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України від 08 липня 2011 року за № 3668-VI, може поширюватись виключно на пільгові пенсії, призначені після 01 жовтня 2011 року.

Застосування позивачем до спірних правовідносин Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, яким по суті збільшено строк відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, в даному випадку не узгоджується з вимогами закону, зважаючи на те, що названим особам пенсію призначено до набрання чинності зазначеним Законом, тобто до 01 жовтня 2011 року.

Таким чином, суди попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що Управління неправомірно в розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на 2016 та 2017роки змінило дату досягнення зазначеними особами пенсійного віку, чим збільшило термін відшкодування пільгових пенсій, а тому посилання відповідача на правомірність нарахованих позивачу витрат на виплату і доставку пенсії для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є помилковим.

Ухвалах КАСУ від 04 квітня 2017 року по справі К/800/10143/17, від 26 квітня 2017 року К/800/24702/15 викладено аналогічні правові позиції.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування цього судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області Мирогощанський аграрний коледж залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" жовтня 2017 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "27" березня 2018 р.