Постанова № 72981935, 26.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/1288/15-ц Головуючий у І інстанції Тандир О.В.Провадження № 22-ц/780/1357/18 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 58 26.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Мережко М.В.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Суханової Є.М.,

секретар: Шуляк Д.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської Аліни Леонідівни про стягнення виконавчого збору.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

встановила:

16 січня 2018 року до Макарівського районного суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. від 10 травня 2017 року про стягнення виконавчого збору та клопотання про поновлення пропущеного з поважної причини строку її оскарження.

В обґрунтування пропуску строку оскарження вказаної постанови заявник вказав, що про постанову йому стало відомо 17 травня 2017 року, коли він отримав її поштою. Після цього заявник звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва із адміністративним позовом щодо скасування оскаржуваної постанови, який ухвалою від 27 грудня 2017 року закрив провадження у справі з підстав відсутності компетенції адміністративних судів з розгляду вказаного спору. Зазначену ухвалу суду заявник отримав поштою 12 січня 2018 року, а тому вважає, що з поважних причин пропустив встановлений ст.449 ЦПК України строк оскарження постанови.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року відмовлено заявнику у поновленні пропущеного строку на оскарження дій державного виконавця. Скаргу залишено без розгляду та повернуто заявникові.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права просить ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За правилами ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Вказані норми повністю кореспондуються із ст. 127 ЦПК України, відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 травня 2017 року Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською А.Л. було прийнято постанову №49517898 про стягнення виконавчого збору у розмірі 6 813 515, 56 з ОСОБА_2

Постанову ОСОБА_2 отримав 17 травня 2017 року та в межах десятиденного строку (23 травня 2017 року) оскаржив до Окружного адміністративного суду міста Києва, де за вказаною заявою 26 червня 2017 року було відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року провадження у справі закрито як таку, що не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Копію вказаної ухвали ОСОБА_2 отримав 12 січня 2018 року та подав скаргу на дії державного виконавця до Макарівського районного суду Київської області 16 січня 2018 року разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Відмовляючи заявнику у поновленні строку на оскарження постанови державного виконавця, суд першої інстанції посилався на те, що необізнаність порядку оскарження постанови державного виконавця не є обставиною, що унеможливлювала звернення із відповідною скаргою до належного суду у визначений законом строк. Крім цього, з часу, коли заявнику стало відомо про оскаржувану постанову виконавця минуло більше семи місяців, а тому вказаний строк не може вважатися розумним і не підлягає поновленню.

Колегія суддів не може погодитися з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будьяких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Відмовляючи ОСОБА_2 у поновленні строку на оскарження постанови державного виконавця суд першої інстанції не врахував, що заявник вчиняв дії, спрямовані на реалізацію свого права на судовий захист, при цьому враховуючи встановлені законом строки. Суд першої інстанції також не взяв до уваги тієї обставини, що Окружним адміністративним судом міста Києва, в провадженні якого перебувала заява ОСОБА_2, не було ухвалено судове рішення по суті вимог заявника, в зв'язку з чим, залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_2, суд фактично позбавив його права на судовий захист своїх прав.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в порядку ст. 379 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції .

Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 379, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити задовольнити.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року скасувати. Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 04 квітня 2018 року

Головуючий М.В. Мережко

Судді Ю.О. Матвієнко

Є.М. Суханова