Рішення № 72981670, 23.03.2018, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 375/1440/17

2-а/379/3/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2018 року м.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: Василенка О.М.,

при секретарі: Іванченко Т.Б.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Таращі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про визнання відмови відповідача протиправною та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він в період з 15.08.1996 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року по 27.01.2016 року - в Національній поліції України.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 37/ЗВ, виданого Військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 22.01.2016 року, його визнано непридатним до військової служби в мирний час у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в ОВС, а тому 26.01.2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 22 о/с його було звільнено з посади через хворобу.

З 24.03.2016 року йому встановлено другу групу інвалідності через захворювання, отримане в період виконання службових обов'язків, ступінь втрати працездатності у відсотках склала 70 %.

26.05.2017 року він звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про виплату грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності, проте йому було відмовлено у виплаті такої допомоги з посиланням на відсутність для цього передбачених законом підстав.

Просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності в розмірі 275600,00 грн..

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, проте подав заяву про розгляд справи без його участі та участі представника, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, проте в матеріалах справи наявне заперечення в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд у не повідомив, проте подав пояснення в якому ствердив, що позивач має право на отримання спірної одноразової допомоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1, є пенсіонером по інвалідності другої групи, що стверджується копією його паспорта та копією пенсійного посвідчення.

У період з 15.08.1996 року по 06.11.2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в Рокитнянському РВ ГУ МВС України в Київській області. З 07.11.2015 року по 27.01.2016 року проходив службу на посаді інспектора Рокитнянського відділу поліції ГУ НП України в Київській області.

З 27.01.2016 року позивача - капітана поліції, інспектора Рокитнянського відділу поліції ГУ НП України в Київській області, звільнено зі служби в поліції у запас (через хворобу) за ст. 77 п. 1 пп. 2 Закону України «Про Національну поліцію», календарна вислуга років на день звільнення складає 19 років 04 місяці 13 днів (наказ № 22 о/с від 26.01.2016 року).

Наведене стверджується копією трудової книжки позивача та копією наказу про його звільнення зі служби в Національній поліції України.

Згідно копії свідоцтва про хворобу № 37/ЗВ від 21.01.2016 року, захворювання ОСОБА_1 пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно копії довідки МСЕК серії АВ № 0451189, з 23 березня 2016 року ОСОБА_1 встановлено до 01.04.2017 року другу групу інвалідності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.

З копії довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках вбачається, що у позивача ступінь втрати професійної працездатності у відсотках становить 70 %.

06.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою (рапортом) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням йому II групи інвалідності та надав копії всіх необхідних документів, що передбачені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850.

Проте, листом від 01.06.2016 року № 29/Ч-290 заступник начальника Головного управління Національної поліції в Київській області Ценов Д.М. повідомив, що на даний час законодавством не передбачена виплата одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Вважаючи таку відмову незаконною, ОСОБА_1 звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа Міністерство внутрішніх справ України про визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, який постановою від 07.02.2017 року позовні вимоги задовольнив та визнав протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Київській області у призначення та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності і зобов'язав Головне управління Національної поліції у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 24.03.2016 року.

18.05.2016 року Київським апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову у справі № 375/1480/16-а, якою вказану вище постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Київській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі інвалідності та зобов'язано Головне управління Національної поліції у Київській області розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду II групи захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та прийняти відповідне рішення за його заявою від 06 травня 2016 року.

26.05.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якій просив виконати вказане рішення суду та виплатити йому одноразову грошову допомогу.

Проте, 10.06.2017 року ОСОБА_1 отримав лист Головного управління Національної поліції в Київській області № 99/ч-553 від 07.06.2017 року, з якого дізнався, що відповідач, діючи відповідно до ст. ст.ст. 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 11.01.2016 року № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» не знайшов підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги.

Вважаючи таку відмову ГУ НП в Київській області протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 6 статті 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Положеннями пункту 5 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Водночас відповідно до абзацу третього пункту 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції до набрання чинності Законом «Про національну поліцію» було врегульовано Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок № 850).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 850 у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 врегульовано, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку № 850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 11 Порядку № 850 встановлено, що виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Аналіз наведених норм законодавства, дає підстави для висновку, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.

Той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції, не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850.

На момент виникнення спірних правовідносин, з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 року, зареєстрованого в Мінюсті України 29.01.2016 року за № 163/28293, було затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі Порядок № 4).

Так, відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Разом з тим, згідно пункту 3 розділу 3 вказаного Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до відомостей довідки до акта огляду МСЕК, на що вказано вище, позивачу встановлено другу групу інвалідності з 24 березня 2016 року, захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Отже, суд вважає, що позивач відповідає визначеним у вказаному вище Порядку № 4 критеріям та є таким, що має право на отримання зазначеної одноразової грошової допомоги.

При цьому, судом встановлено, що позивача було звільнено з органів Національної поліції України, а саме з Рокитнянського відділу поліції Головного управління поліції в Київській області.

Тобто, останнім місцем його служби як поліцейського було Головне управління національної поліції у Київській області.

З урахуванням вказаного, а також зазначених вище норм чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що органом, до якого позивач повинен був звертатись із заявою (рапортом) про виплату спірної грошової допомоги, є Головне управління Національної поліції в Київській області.

Отже, оскільки наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги підтверджено наявними у нього та поданими відповідачу разом з відповідною заявою документами, суд дійшов до висновку про протиправність відмови Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні позивачу спірної соціальної виплати.

При цьому, судом критично оцінюються твердження відповідача в письмових запереченнях на позов щодо того, що на позивача не розповсюджуються правила вказаного вище Порядку № 4, оскільки згідно листа Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України № 15/2-1589 від 29.04.2016 року, на який посилається у своїй відмові позивачу голова Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області, призначення та виплата вказаної одноразової грошової допомоги повинно проводитися за останнім місцем служби поліцейського.

Правильність висновків суду також додатково підтверджується внесеними в подальшому до Порядку № 4 змінами, а саме: наказом № 916 від 12 вересня 2016 року, за яким пункт 5 розділу 1 доповнено підпунктом 4.

Відповідно до п.п. 4 п. 5 Розділу 1 Порядку № 4 визначено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі, зокрема, втрати працездатності поліцейського, а саме: пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми чи каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

При цьому згідно наведених вище правових норм розмір допомоги по другій групі інвалідності встановлюється на рівні 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2016 року - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

Позивачу встановлено другу групу інвалідності з 24.03.2016 року, тобто, розмір спірної допомоги має становити 275 600 грн. (1378 грн. х 200).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію» держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.

Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При вирішенні справи по суті суд, відповідно до ст. 245 КАС України, може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Беручи до уваги вищевикладене суд приходить до висновку про захист прав позивача шляхом визнання дій відповідача по відмові позивачеві у призначенні та виплаті одноразової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності протиправними та зобов'язання його вчинити відповідні дії.

Керуючись ст. 19 Конституції України , Законом України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію» Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 року, зареєстрованим в Мінюсті України 29.01.2016 року за № 163/28293, яким затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського ст.ст. 2, 5, 9, 72, 74, 75, 77, 205, 241, 242, 244, 246, 250, 255, 286, 295, 297 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати рішення Головного управління Національної поліції в Київській області про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності ОСОБА_1, викладене у листі № № 99/ч-553 від 07 червня 2017 року заступника начальника Головного управління Національної поліції в Київській області Тетері В.М. - протиправним.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області (місцезнаходження: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 40108616) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) одноразову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності в розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

ГоловуючийО. М. Василенко