Ухвала суду № 72981495, 20.03.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 375/1199/16-ц

провадження № 2/368/48/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гребеневич А.І.

з участю прокурора Рокитнянського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області

ОСОБА_1

представника позивача в особі Київської обласної державної адміністрації

ОСОБА_2

представника відповідача в особі Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області

ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільної справи за позовною заявою Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_4, Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації, державних актів, державної реєстрації права власності, витребування землі з чужого незаконного володіння, -

встановив:

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_4, Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації, державних актів, державної реєстрації права власності, витребування землі з чужого незаконного володіння.

Пред’являючи позов в інтересах держави прокурор зазначив, що відповідно до інформації землевпорядної організації ТОВ «Кагарлицький земельно-кадастровий центр» від 25.08.2016 року за № 67, а також відповідних картографічних матеріалів (схеми накладення земельних ділянок) земельні ділянки з кадастровими номерами 3223755100:08:001:0016 (ОСОБА_5А.) та 3223755100:08:001:0015 (ОСОБА_4В.) передані у власність частково (ОСОБА_5 18.65 метрів та ОСОБА_4 20 метрів) за рахунок земель водного фонду, а саме: за рахунок 50-ти метрової прибережної захисної смуги річки Рось, та, згідно інформації Басейнового управління водних ресурсів річки Рось від 22.08.16 р. за № 238/02.1, у 2008-2016 роках меженний період був стабільним, тобто рівні води підтримувалися на сьогоднішніх значеннях, а тому станом на 2008 рік (на момент розроблення документації із землеустрою ОСОБА_5 та ОСОБА_4В.) та 2016 рік, передані у власність земельні ділянки частково являються землями водного фонду.

Крім того, при розробленні проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4, землевпорядною організацією складено акти про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок від 16.07.08 р., в яких прибережні смуги річки Рось визначені розмірами 25 метрів, а не 50, як передбачено законодавством для середніх річок.

Як зазначає у позовній заяві прокурор розпорядження голови Рокитнянської районної державної адміністрації № 496 від 23.11.2009 року та видані на його підставі державні акти на право власності на земельні ділянки суперечать вимогам ст. ст. 58, 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України та підлягають визнанню недійсними.

Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об’єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Пред’являючи позов в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації прокурор зазначив, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою, зокрема, в особі Київської обласної державної адміністрації відповідно до закону.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 р. у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Спірними відносинами порушено порядок передачі державного майна в користування приватним особам, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель. Вказане, відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред’явлення цього позову.

Статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в судах у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає, у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень державних інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор Федун М.М. заперечив проти задоволення клопотання з підстав, викладених у письмових запереченнях з посиланням на те, що в позові в повній мірі обгрунтовані підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави, твердження відповідача про те, Київська ОДА не була органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних правовідносинах, не відповідає дійсності та суперечить вимогам законодавства. Крім того, ним посилалось повідомлення Київській обласній державній адміністрації про те, що вони буду звертатись до суду з позовом і вказаний лист відправлявся простим листом. Окрім того вважає, що дану справу необхідно призначити до судового розгляду.

Представник позивача в особі Київської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 щодо клопотання адвоката відповідачів пояснює наступне. Київська обласна адміністрація не отримувала ніякого листа від Кагарлицької місцевої прокуратури щодо пред’явлення в їхніх інтересах позову до суду, оскільки вони б не залишили його без відповідного реагування. Окрім того, вважає, що суд повинен прийняти рішення з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, фізичні особи не повинні відповідати за дії державних органів. Окрім того, необхідно враховувати також позовну давність при розгляді даного позову.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 подав до суду клопотання про залишення без розгляду позовної заяви заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури з посиланням на те, що позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноваження на ведення справи. Як зазначає у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду адвокат ОСОБА_6, прокурором не доведено і не підтверджено наявності передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб; не визначено, в інтересах якого саме державного органу вона виступає, Державної інспекції сільського господарства, чи Київської обласної державної адміністрації. Крім того, прокуратурою невірно визначено орган державної влади, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, адже ні Державна інспекція сільського господарства, ні Київська обласна державна адміністрація, які згадуються в уточненій позовній заяві прокуратури, не є такими органами.

Представник відповідача в особі Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області вважає, що по даній справі можливо призначити судовий розгляд. Щодо клопотання захисника відповідачів ОСОБА_6 покладається на розсуд суду.

Представник відповідача в особі Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації на розгляд справи не з’явився, подавши до суду заяву, в якій позовні вимоги прокурора не визнає та просить у їх задоволенні відмовити.

Суд, вислухавши клопотання та думку учасників розгляду справи, приходить до наступного висновку.

06 жовтня 2016 року до Рокитнянського районного суду Київської області звернувся заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_4, Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації, державних актів, державної реєстрації права власності, витребування землі з чужого незаконного володіння.

31 жовтня 2016 року суддею Рокитнянського районного суду Київської області було задоволено заяву про самовідвід та справу передано на розгляд до Таращанського районного суду Київської області.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року провадження по зазначеній цивільній справі було відкрито.

28 грудня 2016 року позовну заяву заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_4, Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації, державних актів, державної реєстрації права власності, витребування землі з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

07 липня 2017 року Таращанським районним судом Київської області було задоволено самовідвід судді та передано розгляд даної справи до Кагарлицького районного суду Київської області.

07 серпня 2017 року цивільну справу за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_4, Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації, державних актів, державної реєстрації права власності, витребування землі з чужого незаконного володіння прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

До 15 грудня 2017 року судовий розгляд по даній цивільній справі не було розпочато по суті.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, тому розгляд по даній справі продовжено на стадії підготовчого засідання.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 15.12.2017 р., за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 вказаної статі Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором в суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

За ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно з ч. 7 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Так, відповідно до ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Так як «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави, так як спір стосується інтересів держави. Разом з тим, прокурором обґрунтовується його звернення в даній цивільній справі ще й тією обставиною, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду.

Прокурор у запереченні проти клопотання адвоката відповідачів ОСОБА_6 зазначив, що відповідно до ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Враховуючи те, що спірні земельні ділянки частково відведенні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 із земель державної власності за рахунок земель водного фонду, знаходяться за межами населеного пункту та передані для ведення особистого селянського господарства, таким чином, Київська обласна державна адміністрація на час звернення прокурора до суду з позовом мала повноваження щодо розпорядження вищезазначеними спірними земельними ділянками. Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Враховуючи те, що Київська обласна державна адміністрація з 2009 року не наділена повноваженнями щодо виявлення порушень під час відведення у приватну власність на території області земель водного фонду, а передача у власність земель регламентується нормами законодавства, які в даному випадку порушені, а тому Кагарлицька місцева прокуратура й звернулась з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, яка є уповноваженим органом та власником цієї землі. Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб’єкта владних повноважень. На виконання зазначених вимог Закону, Кагарлицькою місцевою прокуратурою Київської області листом № 36-03-6082 вих - 16 від 23.09.2016 р. попередньо, до звернення до суду повідомлено Київську обласну державну адміністрацію про намір пред’явити вказаний позов в інтересах держави та обов’язку щодо надання вказаного повідомлення суду або іншим учасникам процесу законодавством не передбачено. Позовна заява відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, а тому ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 16.11.2016 року й було відкрито провадження у справі. Тому, вважає необгрунтованими та безпідставними доводи викладені у клопотанні представника відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 15.01.2018 р.

Згідно ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Суд вважає, що в даному випадку заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури не набув статусу позивача.

Так, як зазначалося вище, згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором в суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Прокурор зазначає, що центральним органом виконавчої влади на момент звернення до суду з даним позовом (06 жовтня 2016 року), на який як на центральний орган покладено обов'язок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 року була Держсільгоспінспекція України, яка однак не мала відповідних повноважень щодо звернення до суду у Держсільгоспінспекції.

Однак, прокурором подано позов в інтересах держави не в особі даного суб’єкта владних повноважень (Держсільгоспінспекції), а в особі Київської ОДА. Разом з тим, доказу повідомлення Кагарлицькою місцевою прокуратурою даної обласної державної адміністрації про представництво прокуратурою інтересів держави в особі Київської ОДА суду під час розгляду вказаного клопотання не надано, а лише зазначено, що з листом прокуратура зверталась, проте представником Київської обласної державної адміністрації не підтверджено надходження даного листа до них. Самого листа станом на час розгляду справи прокурором не надано та не надано підтвердження отримання його Київською ОДА.

В цей же час, заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області не вірно визначено орган державної влади, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право, в тому числі, звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже, Київська обласна державна адміністрація має право самостійно виступати позивачем у суді, для реалізації своїх повноважень.

До того ж, Київська обласна державна адміністрації не була органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження (функції) щодо передачі у власність земельних ділянок для сільськогосподарського використання (зокрема для ведення особистого селянського господарства), а тому не є органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.

Крім того, слід зазначити, що 10.09.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади". Згідно з п.2 цього документу Уряд вирішив ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства. Відповідно до п.6цієї Постанови центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 22.07.2016 № 482, яка набрала чинності 05.08.2016, були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», які передбачали, що функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів покладаються на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 22.07.2016 № 482 були також внесені зміни і до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 № 15, які передбачали передачу відповідних функцій Держгеокадастру.

Відповідно до зазначених змін, саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пункт 4 Положення про Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру було також доповнено пп. 251), яким передбачалось, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює державний нагляд (контроль), за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

З огляду на викладене, на момент звернення до суду з даним позовом (06 жовтня 2016 року), органом, на який покладено обов'язок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель було Головне управління Держгеокадастру у Київській області, від імені якого і мав би бути пред’явлено позов.

До того ж заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури зобов'язаний був на дотримання вимог ч. 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, як органу, на який на час подачі позову покладено обов'язок здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, з повідомленням про представництво даного органу в суді по даній справі, що ним зроблено не було.

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як зазначено вище, відповідно до ст. 45 ЦПК України (в редакції Закону України від 18.09.2012 №5288-VI, що діяла на момент подачі вказаного позову), у разі відсутності органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

З вище викладеного слідує, що прокурор не набув статусу позивача і підстави представництва Київської обласної держаної адміністрації у суді, у прокурора відсутні.

Тому враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст.. 200 ЦПК України, суд вважає, що за результатами підготовчого засідання необхідно позовну заяву подану заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_4, Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації, державних актів, державної реєстрації права власності, витребування землі з чужого незаконного володіння залишити без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 189-200, 257, 258-261 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

справу за позовом Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_4, Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації, державних актів, державної реєстрації права власності, витребування землі з чужого незаконного володіння - залишити без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 26 березня 2018 року.

Суддя І.І. Шевченко