Ухвала суду № 72981038, 23.02.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 4-с/359/19/2018

Справа №359/7022/17

У Х В А Л А

Іменем України

“ 23 ” лютого 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О..,

за участю державного виконавця - Яценко Я.В.,

представника заінтересованої особи

Київської митниці ДФС - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області скаргу ОСОБА_2 на рішення державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання,-

ВСТАНОВИВ:

12.09.2017 р. до Бориспільського міськрайонного суду надійшла скарга ОСОБА_2, в якій просив суд визнати неправомірним повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання згідно повідомлення від 18.08.2017 №22484 і зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника про примусове виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2017 у справі №359/1716/17 в частині повернення йому, ОСОБА_2, вилученої згідно протоколу про порушення митних правил №0052/125120103/17 року від 29.01.2017 року валюти в розмірі 2030 євро та 3500 грн. та усунути порушення закону шляхом здійснення примусового виконання зазначеного судового рішення (а.с.1-4).

В обґрунтування зазначив, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2017 у справі №359/1716/17 (провадження №3/359/1511/2017) про порушення митних правил, передбачених ст.471 МК України, залишеної без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 01.06.2017, громадянина України ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. з поверненням вилученої згідно протоколу про порушення митних правил №0052/125120103/17 року від 29.01.2017 року валюти в розмірі 2030 євро та 3500 грн. Зазначив, що в порядку визначеному законодавством, він звернувся до Київської митниці ДФС із заявою щодо повернення коштів. На яку митниця повідомила, що для повернення коштів необхідно надати документи, що підтверджують зняття ним валюти за межами митної території України або кошти будуть надані на пункті пропуску на митному кордоні при вивезенні за межі митної території України. Вказує, що митниця не повернула за заявою кошти у добровільному порядку, тому він звернувся до органу ДВС із заявою про примусове виконання виконавчого документа. Однак, на його адресу 05.09.2017 року надійшло повідомлення головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 від 18.08.2017 №22484 в якому зазначено, що виконавчий документ повернутий без прийняття до виконання з підстав п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в постанові №3/359/1511 від 15.05.2017 відсутні заходи примусового виконання рішення.

Заявник не погоджується з зазначеною постановою, вважає її незаконною, що грубо порушує норми чинного законодавства. Зазначає, що державний виконавець залишив поза увагою, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є виконавчим документом згідно п.2 ч.І ст.3 ЗУ «Про виконавче провадження», та не звернув увагу на те, в постанові у чіткій, категоричній формі вказано про повернення вилученої валюти. акож зазначає, що виконавцем при прийнятті повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання також не був прийнятий до уваги той факт, що підставами для повернення стягувачу виконавчого документа відповідно до ст.4 Закону є вичерпний перелік підстав, зокрема якщо: - виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Заявник вважає, що виконання постанови суду у справі про адміністративне правопорушення в частині повернення коштів передбачає застосування заходів примусового її виконання, а саме: передача стягувачу зазначеної у постанові валюти, що була вилучена. З зазначених підстав і звернувся до суду із скаргою.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2017 року провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення головного державного виконавця Бориспільського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області Яценко Я.В. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, було закрито (а.с.23,24).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.10.2017 р. скасовано і передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції( а.с.58,59).

У судове засідання заявник не з’явився, на адресу суду надійшла заява (а.с.66), в якій просив проводити розгляд справи без його участі по суті вимог скарги, скаргу підтримує в повному обсязі.

Головний державний виконавець Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала щодо скарги та просила в її задоволенні відмовити.

Представник заінтересованої особи - Київської митниці ДФС, у судовому засіданні також заперечував щодо скарги, та зазначив, що скаржник на неодноразові їхні повідомлення до митниці для отримання вилучених коштів не з’являвся, а також що Київська митниця готова виконати постанову та повернути валюту. Він звертає увагу суду, що виконання постанови суду про повернення вилученої валюти здійснюється органом ДФС в порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України №627 від 30.05.2012 «Про затвердження Порядку роботи складу митниці ДФС».

Заслухавши учасників справи, дослідивши заяву та письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України». Обов'язковість рішень суду є також однією з основних засад судочинства в Україні (п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2017 у справі №359/1716/17 (провадження №3/359/1511/2017) про порушення митних правил, передбачених ст.471 МК України, залишеної без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 01.06.2017, громадянина України ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., а також зазначено: вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №0052/125120103/17 року від 29.01.2017 року валюту в розмірі 2030 євро та 3500 грн. – повернути громадянину України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України FE 778577, виданий 26.07.2016 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - 807501531(а.с.5,6).

Як зазначив заявник у скарзі (а.с.2) митницею у добровільному порядку за його заявою кошти не було повернуто, тому він 22.06.2017 р. звернувся з заявою до примусове виконання виконавчого документа (а.с.7,8).

18.08.2017 р. повідомленням головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 виконавчий документ, а саме: постанова №3/359/1511/2017, видана 05.05.2017, повернута стягувачеві без прийняття до виконання на п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: в постанові відсутні заходи примусового виконання рішення (а.с.10).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 18 вищевказаного Закону виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

У разі пред’явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Та загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, передбачені положенням ст. 63 Закону.

Водночас, за резолютивною частиною постанови суду від 05.05.2017 року не передбачено заходів примусового характеру, які випливають з положень ст. 10, 63 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо: виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем в повній мірі дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: при прийнятті процесуального повідомлення про повернення виконавчого документа були враховані положення ст. ст. 4,10, 63 ЗУ «Про виконавче провадження», так як резолютивною частиною виконавчого документа відсутні заходи примусового характеру в даному випадку зобов’язального (примусового) характеру, а встановлений юридичний факт «вилучену валюту повернути» не містить заходів зобов’язальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України , якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, або іншої посадової особі органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Крім того, суд звертає увагу, що виконання постанови у справі про порушення митних правил в частині повернення виліченої валюти має відбуватися у визначеному чинним законодавством порядку.

Так, відповідно до вимог п.4.5 «Порядку роботи складу митниці ДФС», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627, вилучені та прийняті на зберігання валютні цінності, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння передаються до каси або спеціально обладнаних приміщень, митниці для організації подальшого зберігання в порядку, встановленому законодавством.

Товари, у складових (вузлах та деталях) яких містяться дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, зберігаються на складі Митниці.

Приймання на зберігання валютних цінностей, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, культурних цінностей до каси або спеціально обладнаних приміщень, митниці, а також їх оперативний облік здійснюються відповідальною посадовою особою підрозділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку митниці.

Відповідно до п.10.3.5 Порядку, при оформленні товарів, прийнятих на склад Митниці за квитанцією МД-1, у графі "Для службових позначок" митної декларації посадовою особою Митниці, яка здійснює митний контроль та митне оформлення, учиняється запис "Вивезення товарів, не пропущених через митний кордон України". Водночас зазначаються реквізити квитанції МД-1, за якою товари приймалися на зберігання, та квитанції МД-1, за якою оформлено відшкодування витрат Митниці на зберігання цих товарів.

При оформленні товарів, вилучених за протоколом про порушення митних правил, щодо яких винесено судове рішення про повернення власнику, у графі "Для службових позначок" митної декларації посадовою особою Митниці, яка здійснює митний контроль та митне оформлення, учиняється запис "Вивезення товарів, вилучених за протоколом про порушення митних правил, щодо яких винесено судове рішення про повернення власнику".

Також зазначаються реквізити документа, за яким товари вилучалися, та в разі відшкодування витрат у справі про порушення митних правил та/або відшкодування витрат Митниці на зберігання цих товарів - реквізити документа, що підтверджує відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, та/або квитанції МД-1, якою оформлено відшкодування витрат Митниці на зберігання.

При одержанні товарів громадянин ставить свій підпис на двох примірниках видаткової накладної і зазначає дату їх отримання. Один примірник видаткової накладної залишається у справах Митниці, інший - передається власнику.

А також звертає увагу, що заявнику ОСОБА_2 Бориспільським міськрайонним судом роз’яснювався порядок звернення з адміністративним позовом щодо оскарження бездіяльності Київської митниці ДФС, на підтвердження чого ОСОБА_2 було долучено адресований йому лист суду від 20.09.2017 року №В-83/2017 (а.с.39).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що головний державний виконавець Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 правомірно склала повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, в зв’язку з цим в задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, та у визнанні неправомірним повернення виконавчого документу стягувачу без виконання згідно з повідомленням від 18.08.2017 № 22484 і зобов’язані державного виконавця, або іншої посадової особи державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника про примусове виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2017 у справі № 359/1716/17 в частині повернення ОСОБА_2 вилученої згідно протоколу про порушення митних правил № 0052/125120103/17 року від 29.01.2017 року валюти в розмірі 2030 євро та 3500 грн. та усунути порушення закону шляхом здійснення примусового виконання зазначеного судового рішення - відмовити.

Повний текст ухвали виготовлений 28.02.2018.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В.Муранова-Лесів