Рішення № 72980892, 27.03.2018, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 360/2433/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої – судді Міланіч А.М.

при секретарі – Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору від 19 вересня 2008 року відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконувала і станом на 30 вересня 2017 року її заборгованість склала 18987,59 грн.

Просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором у вказаній сумі 18987,59 грн. та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з»явився, просив справу розглядати без його участі.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, щодо його задоволення заперечувала, просила до вимог позивача застосувати строк позовної давності.

Вислухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що на підставі заяви відповідачки від 19 вересня 2008 року № б/н банком останній було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом /а.с. 7-13/.

Відповідачка умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконувала і станом на 30 вересня 2017 року її заборгованість, згідно розрахунку позивача, склала 18 987,59 грн., яка складається з: 325,36 грн. – заборгованість за кредитом, 14413,10 грн. – заборгованість за відсотками, 3106,86 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 1142,27 грн. - заборгованість по штрафам /а.с. 4-6/.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачається з копії довідки ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.64) термін дії кредитної картки № 4149437331454940, за якою відповідачці надавались кредитні кошти, закінчився в липні 2010 року, а згідно копії виписки по рахунку відповідачки (а.с.40-55) на протязі останніх трьох років, а саме, 23 січня 2015 року, 3 березня 2015 року, 6 березня 2015 року, 18 березня 2015 року та 20 березня 2015 року, оплата коштів за кредитним договором здійснювалась шляхом автоматичного погашення заборгованості.

Відповідно до ч.1,3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 8 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 та від 9 листопада 2016 року у справі за № 6-1457цс16.

Таким чином, суд вважає, що автоматичне списання банком коштів з рахунку відповідачки в рахунок погашення заборгованості за кредитом не може свідчити про визнання нею свого боргу та слугувати підставою для переривання позовної давності так як доказів того, що таке списання відбувалося за згодою останньої позивачем суду не надано.

За таких обставин, оскільки кредитний договір було укладено між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою на підставі її заяви від 19 вересня 2008 року, строк дії договору закінчився із закінченням строку дії картки в липні 2010 року, проте ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 15 листопада 2017 року, автоматичне погашення заборгованості не може розцінюватись як добровільне погашення боргу, що перериває перебіг позовної давності, то суд вважає, що позивач подав позов з пропуском установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності та ст.258 ЦК України однорічного строку позовної давності по вимогах щодо сплати пені та штрафу.

Таким чином, оскільки позивачем пропущено строки позовної давності і представником відповідачки заявлено клопотання про застосування до вимог позивача таких строків, то суд визнає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. 256, 257,ч.2 ст.258,ч.1,5 ст. 261, ч.3 ст. 267, 525-527,530,612,623,1054,1281,1282 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

В позові Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд Київської області.

Повне рішення суду складено 27 березня 2018 року.

Головуючий-суддяОСОБА_3