Рішення № 72980833, 26.03.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10783/17

2-а/357/107/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий – суддя Цуранов А. Ю. ,

при секретарі – Солом'яна Л. М.,

за участю представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_3 до Білоцерківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року позивач засобами поштового зв'язку звернулась до суду із зазначеним вище позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що в 2013 році вона через свого представника за довіреністю – дочку, ОСОБА_2 звернулась до відповідача з листом про поновлення виплати пенсії, яка з грудня 2014 року не нараховувалась та невиплачувалась, однак відповідачем було відмолено в поновленні виплати пенсії з посиланням на ту обставину, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником, рекомендовано звернутись особисто. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують її конституційні права, просила суд визнати відмову № 45/С-01 від 01.03.2017 року відповідача у отриманні пенсії за віком ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_2 - протиправною та незаконною, зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_3, призупинену з вини органу, що призначає виплату, а саме з грудня 2014 року включно, стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позов та просили його задовольнити, зазначивши, поивач тимчасово виїхала за межі України та від громадянства України не відмовлялась, пенсія за віком їй призначена починаючи з 2001 року, тобто навіть до прийняття Порядку на який посилається відповідач у своїх відмовах, які, в свою чергу, фактично скасовують інститут представництва. Пенсійні виплати позивачу раніше продовжувались, однак після зміни керівника чомусь незаконно були призупинені.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 25.01.2018 року про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним поштовим повідомленням, відповідно до вимог ухвали від 16.01.2018 року відзив на позов не подав.

Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивачу з 2000 року призначена пенсія по віку, що підтверджується копією посвідчення серії ААА № 853986 виданого Білоцерківським міським управлінням ПФУ від 18.06.2001 року.

В судовому засіданні встановлено, що позивач через представника за довіреністю, в тому числі шляхом подання заяв, завірених консулом Генерального консульства України в Нью-Йорку, зверталась до відповідача з проханням відновити виплату раніше призначеної пенсії.

В матеріалах справи містяться копії відповідей відповідача про відсутність підстав для виплати пенсії позивачу, зокрема в листі від 21.11.2014 року № 19279/09 з посиланням на необхідність особистого звернення ОСОБА_3 до Пенсійного фонду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно додатку № 1. Відповідно до додатку № 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №988 утворилось, зокрема, Білоцерківське об’єднане управління Пенсійного фонду України.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми нестриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Таким чином, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не встановлює обов'язку особистого звернення особи із заявою про поновлення виплати пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1 затверджено "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до п. 1.5 якого заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Слід зазначити, що зазначений підзаконний нормативно-правовий акт від 25.11.2005 року (Порядок) затверджено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В пункті 5 постанови Пленуму Верхового Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 року, визначено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.01.2016 у справі №213/281/15-а послався на рішенням Конституційного Суду України №25рп/2009 від 07.10.2009, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-1У.

Вказаним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

В матеріалах справи міститься належним чином оформлена та засвідчена ксерокопія довіреності від 10.11.2015 року, якою позивач ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_2 одержувати від її імені пенсію, вирішувати питання пов’язані з поновленням її виплати, а також здійснювати всі банківські операції, пов’язані з її отриманням. А також надає право представляти її інтереси перед всіма органами Пенсійного фонду України та ін.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, а також враховуючи принципи та гарантії статті 1 (захист власності) Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, суд дійшов висновку, що при подачі заяви про поновлення виплати пенсії застосуванню підлягає ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не умова Порядоку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій про особисту участь пенсіонера, яка за даних обставин справи істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Відповідно до правової позиції, що викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року по справі № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні в матеріалах докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій Білоцерківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в поновленні виплати пенсії позивачу.

Разом з цим, оскільки пенсія позивачу вже призначена, згідно довідки від 26.03.2018 року № 1312/02 виплати продовжували нараховуватись по червень 2015 року, враховуючи процедуру поновлення виплат, яка пов'язана виключно із поданням відповідної заяви, а також мотиви припинення цих виплат, суд вважає за необхідне з метою захисту та відновлення порушених прав позивача зобов'язати Білоцерківське об’єднане управління Пенсійного фонду України відновити виплату ОСОБА_3 раніше призначеної пенсії за віком починаючи з грудня 2014 року.

Підстав для залишення позову без розгляду, за вказаних висновків суду, не вбачається.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати, що складаються з судового збору у сумі по 640 грн. суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 – задовольнити.

Визнати протиправним дії Білоцерківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в поновленні пенсійних виплат ОСОБА_3.

Зобов'язати Білоцерківське об’єднане управління Пенсійного фонду України відновити виплату ОСОБА_3 раніше призначеної пенсії за віком починаючи з грудня 2014 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України 640 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_4