Ухвала суду № 72980820, 21.03.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/765/17

4-с/357/22/18

Категорія

У Х В А Л А

21 березня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Ліщинська О. С.,

розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Білоцерківського районного відділу ДВС ГТУЮ в Київській області, -

В С Т А Н О В И В :

Скаржник звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, посилаючись на те, що 23.06.2017року Білоцерківським міськрайонним судом було прийнято судове рішення у цивільній справі №357/765/17 за яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Відповідачем у вказаній справі був Білоцерківський райвідділ ДВС ГТУЮ в Київської області. Даним судовим рішенням, яке набрало законної сили, було скасовано заборону на відчуження майна ОСОБА_1, знято арешт з майна, накладений постановою держвиконавця Білоцерківського райвідділу ДВС за № 3521 від 14.05.2011 р. та вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11418392. ОСОБА_1 звернувся в січні 2018 року до Білоцерківського районного відділу ДВС ГТУЮ із заявою щодо виконання вказаного рішення суду. Однак, ОСОБА_2 було повідомлено про те, що до заяви від 12.01.2018р. про примусове виконання рішення ним не додано квитанцію про сплату авансового внеску, а тому його заяву повернули. Скаржник виконав вимоги, викладені в повідомленні держвиконавця від 17.01.2018року, тобто, сплатив авансовий внесок у розмірі 7 446 грн. та повторно 06.02.018року подав письмову заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, але скаржник знову отримав повідомлення від 12.02.2018р. №1782 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Старший державний виконавець Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби територіального управління юстиції у Київській ОСОБА_3 вказує, що виконання зазначеного судового рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, а тому на підставі п.7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» повернула виконавчий документ без прийняття до виконання. Скаржник вважає вказану відмову державного виконавця у виконанні рішення суду безпідставною та протиправною і просить суд визнати такі дії старшого держвиконавця ОСОБА_3 неправомірними; визнати дії боржника- Білоцерківського райвідділу ДВС неправомірними; визнати протиправним та скасувати повідомлення від 12.02.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу; зобов’язати Білоцерківський райвідділ ДВС ГТУЮ Київської області повторно розглянути заяву стягувача ОСОБА_1 від 06.02.2018р. про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанні рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 23.06.2017р.; стягнути з Білоцерківського райвідділу ДВС ГТУЮ в Київській області судові витрати скаржника на правничу допомогу в сумі 1762 грн.

Скаржник та його представник в судовому засіданні підтримали свою скаргу.

Старший державний виконавчець Білоцерківського районного відділу ДВС ГТУЮ в Київській області ОСОБА_3 заперечила задоволення даної скарги.

Заслухавши думку учасників судового процесу, оглянувши матеріали скарги, суд вважає що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

В судовому засіданні встановлено, що в справі №357/765/17-ц, 2/357/1233/17, за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, третя особа Кредитна спілка «Профіт-Центр» - про зняття арешту з майна, скасування заборони на відчуження майна, - Білоцерківський міськрайонний суд 23.06.2017року прийняв судове рішення яким було задоволено позовні вимоги про зняття арешту з майна ОСОБА_1, скасовано заборону на відчуження його майна. Рішення набрало законної сили 11.12.2017 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з даним рішенням до Білоцерківського районного відділу ДВС ГТУЮ в Київській області та 17.01.2018 року державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 було розглянуто заяву представника ОСОБА_1 від 12.01.2018р. щодо відкриття виконавчого провадження та примусового виконання судового рішення від 23.06.2017р. За результатами розгляду вказаної заяви, повідомленням від 17.01.2018р. за №403 про відмову у прийнятті виконавчого документа до розгляду за підписом державного виконавця Левенця Є.С., було поінформовано ОСОБА_1, що не було додано стягувачем квитанції про сплату авансового внеску в розмірі 2% суми, що підлягає стягненню, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника фізичної особи, та у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи - відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.О6.2016р. №1404-VІІІ, який 05 жовтня 2016 року набув чинності. Інших зауважень та вказівок державним виконавцем Левенцем Є.С. не було висловлено (а.с.10).

Встановлено, що скаржником було виконано вимоги, викладені в повідомленні від 17.01.2018року та сплачено авансовий внесок у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат – 7 446 гривень (квитанція №66 від 06.02.2018р.) та повторно 06.02. 2018року ОСОБА_1 подав письмову заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, додавши оригінал квитанції про оплату авансового внеску.

Як було встановлено судом, в результаті розгляду заяви від 06.02.2018р., ОСОБА_1 було вручено повідомлення від 12.02.2018р. №1782 про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання . В цьому повідомленні №1782 від 12.02.2018р., старший державний виконавець Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби територіального управління юстиції у Київській обл.. ОСОБА_3 вказує, що подане ОСОБА_1 на виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення та, керуючись п.7 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», повернула виконавчий документ скаржнику без прийняття до виконання (а.с.12).

Повідомлення №1782 надійшло на адресу скаржника поштовим відправленням 23.02.2018року - рекомендованим листом №0911300813189 (а.с.13) .

Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до норм статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

{Частину першу статті 3 доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017}

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (ст.3 Закону №1404-VІІІ )

Права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження реалізуються відповідно до статті 19 Закону №1404-VІІІ.

Згідно ч.4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

{Частину четверту статті 4 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016}

Державним виконавцем не було аргументовано повернення рішення суду без виконання. Крім того, державним виконавцем при поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання не було повернуто сплачений ним авансовий внесок. Державний виконавець спонукав скаржника внести авансовий внесок, а при внесення стягувачем коштів, все рівно повернув ОСОБА_1 виконавчий документ без прийняття.

Згідно ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, даною статтею Закону передбачено, що державний виконавець зобов’язаний роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

В судовому засіданні державний виконавець Горобець І.В. вказала, що рішення суду у справі №357\765\17-ц могло б бути виконане іншим реєстратором. А оскільки дане рішення суду, на думку державного виконавця, не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, то є правомірним повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття.

В даному випадку, з дій, які були вчинені державними виконавцями Білоцерківського районного відділу ДВС ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вбачається формальний підхід до звернення ОСОБА_1 за виконанням рішення суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, та у випадку не виконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, та здійснювалось примусове виконання рішення.

В разі, якщо рішення суду було не зрозумілим державному виконавцю, він мав право звернутися до суду за роз’ясненнями, при тому, що відповідачем по справі був саме Білоцерківський районний відділ ДВС.

Статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження » передбачено, що державний виконавець має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз’яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Згідно ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, на підставі наведеного, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення, та дії старшого державного виконавця Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 є неправомірними, та слід зобов’язати Білоцерківський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2018 року про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2017 року у справі 357\765\17-ц.

Однак, не підлягають до задоволення вимоги скаржника щодо скасування повідомлень та визнання дій боржника неправомірними, оскільки зазначене не передбачено ЗУ «Про виконавче провадження», так само й не підлягають задоволенню вимоги скаржника про стягнення з Білоцерківського райвідділу ДВС судових витрат на правничу допомогу згідно поданого розрахунку, оскільки відсутні докази, що скаржнику було надано професійну правничу допомогу адвокатом, відсутній ордер адвоката. Представник скаржника діяв в судовому процесі на підставі довіреності, посвідченої секретарем Сорокотязької сільської ради.

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.447-452 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження», суд-

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково

Визнати дії старшого державного виконавця Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 - неправомірними.

Зобов’язати Білоцерківський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2018 року про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2017 року у спарві 357\765\17-ц.

Відмовити скаржнику в задоволенні інших вимог скарги.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом 15-ти днів з дня проголошення даної ухвали.

Суддя ОСОБА_5