Постанова № 72979882, 26.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"26" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 817/2386/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Витрикузи В.П.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" вересня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Махаринець Д.Є. в м. Рівне, згідно з даними журналу судового засідання судове рішення ухвалене о 12 годині 29 хвилин, дані про дату складання повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні) у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови , -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області від 14 грудня 2016 року № 000144, якою накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він не займався виготовлення будівельних блоків, що цим видом діяльності займається його мати – ОСОБА_3, про що надав суду відповідні письмові докази. Крім того, позивач посилався на те, що позапланова перевірка проведена відповідачем без урахування вимог Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Рівненській області від 14.12.2016 року №000144, якою накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2

Присуджено на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір у розмірі 840 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням. відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову у задоволені позову.

Згідно доводів апеляційної скарги позапланова перевірка проведена інспекторами відповідача у встановлений законодавством спосіб та відповідно до державної згоди Держпраці України. Під час перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 використовував без належного оформлення трудових відносин зазначених у акті перевірки найманих працівників, на що не звернув уваги суд першої інстанції. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що суд першої інстанції допустив порушення вимог діючого законодавства при вирішенні питання про відшкодування судових витрат, та не звернув уваги на те, що позивач не ставив питання про відшкодування судових витрат.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 22.11.2016 р. № 697 та направлення на перевірку від 21.11.2016 р. посадовими особами Управління Держпраці у Рівненській області було проведено позапланову перевірку фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 щодо додержання останнім законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про що 23.11.2016 р. складено відповідний акт перевірки №28А/04-2.

Згідно акту перевірки, під час перевірки у ФОП ОСОБА_2 22 листопада 2016 р. на території колишнього ПМК в приміщенні, яке знаходиться в смт.Зарічне по вул.Партизанській, встановлено виконання трудових обов’язків на робочому місці по виготовленню будівельних блоків трьох осіб, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа не встановлена.

За наслідками акту перевірки постановою Управління Держпраці у Рівненській області від 14 грудня 2016 р ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 87 000 грн.

Не погоджуючись з постановою. позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновків щодо протиправності прийнятої постанови, а тому скасував її.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції. колегія суддів зазначає таке.

Згідно ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2013 року №390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за №1291/21603, затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі - Порядок №390, чинним на час виникнення спірних віносин).

Пунктом 2 Порядку №390 передбачено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Згідно п.3.Порядку №390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Відповідно до пункту 7 Порядку №390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме наказу Управління Держпраці у Рівненській області від 21.11.2016 року № 697 позапланова перевірка додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування повинна бути проведена у ФОП ОСОБА_2 за адресою: Рівненська область, Зарічненський район с. Зарічне, вул. Аерофлотська, 5, з 22.11.2016 року по 23.11.2016 року.

На підставі вказаного наказу було видано направлення від 21.11.2016 року № 819-Н/01-26 посадовим особам відповідача, тобто головному державному інспектору праці ОСОБА_6 за участю заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7 на проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 за адресою : вул.Аерофлотська, буд.1а смт.Зарічне, Рівненської області.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме акту, складеного державним інспектором праці ОСОБА_6, заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7, заступником голови Зарічненської райдержадміністрації ОСОБА_8 та працівниками поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 22.11.2016 року , перевірку було проведено в смт. Зарічне Рівненської області по вул. Партизанській, в колишньому приміщені ПМК (а.с. 24).

Судом апеляційної інстанції вживалися заходи щодо витребування від відповідача доказів стосовно підстав проведення перевірки позивача за адресою- смт. Зарічне Рівненської області по вул. Партизанській, в колишньому приміщені ПМК.

Однак, в порушення ч.2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано доказів проведення перевірки за смт. Зарічне Рівненської області по вул. Партизанській, в колишньому приміщені ПМК, в той час як за даними наказу на перевірку та направлення проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 передбачено за адресою : вул.Аерофлотська, буд.1а смт.Зарічне, Рівненської області.

Таким чином, в порушення п.3 Порядку перевірку проведено не за місцем проведення позивачем господарської діяльності. Крім того, відповідачем не надано доказів, що позивач проводить господарську діяльність по вул. Партизанській в смт. Зарічне.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_2, є одночасно зареєстрованим місцем проживання його матері ОСОБА_3, яка також займається підприємницькою діяльністю.

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 07.10.2016 року, ФОП ОСОБА_3В, здійснювала такі види економічної діяльності, як виготовлення виробів із бетону для будівництва та виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу .

Разом з тим, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань, ФОП ОСОБА_2М, на час проведення перевірки здійснював наступну діяльність: лісопильне та стругальне виробництво, виробництва інших дерев’яних будівельних конструкцій і столярних виробів, роздрібна торгівля, пасажирський наземний транспорт.

Оскільки згідно змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності на підставі абз.2 ч.2 ст. 265 КЗПП України за порушення вимог ч.ч.1,3 ст. 24, ст. 253 КЗпП України, а саме: допущення до виконання робіт по виготовленню будівельних блоків громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору, то відповідач повинен довести суду склад вказаного порушення в діях позивача.

Проте, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів, що позивач здійснював господарську діяльність по виготовленню бетонних блоків по вул. Партизанській у смт. Зарічне та, що громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які під час перевірки знаходилися у приміщенні, виконували роботу саме на замовлення позивача.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пояснення заступника голови Зарічненської районної державної адміністрації за ініціативою якої проводилася перевірка та твердження інспектора Біловол О.М., не можуть бути належними доказами, які підтвержують вчинення позивачем праворушення, оскільки вони не підтверджуються будь-якими іншими доказами Крім того, під час перевірки не були відібрані письмові пояснення від громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Колегія суддів звертає увагу на те, що сам факт знаходження громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у перевіряємому приміщені, де знаходилася виготовлена продукція та знаряддя праці, не є належним доказом порушення саме позивачем вимог законодавства про працю.

Крім того, допитані в якості свідків у суді першої інстанції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не підтвердили виконання ними будь-яких робіт у позивача.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в супереч наведених норм відповідач не довів правомірність спірної постанови про застосування до позивача штрафу, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

При цьому, суд першої інстанції враховуючи вимоги ч.1 ст. 94 кас України, дійшов обґрунтованих висновків щодо відшкодування документально підтверджених судових витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" вересня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного ОСОБА_3.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "27" березня 2018 р.