Постанова № 72979850, 26.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"26" березня 2018 р. Справа № 806/53/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

сторін та їх представників: від відповідача ОСОБА_3; від позивача -керівник ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" вересня 2017 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Мегабуд" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Мегабуд" (далі - ТОВ "Фінансова група "Мегабуд") звернулось до суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання не чинними податкових повідомлень -рішень Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Новоград-Волинська ОДПІ) від 02.08.2013, а саме:

№ 00001462200 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1372632,00грн, у тому числі: 1370084,00грн - основний платіж та 2548,00 грн - штрафна (фінансова санкція);

№ 00001472200 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 347811,00 грн, у тому числі: 278249,00 грн - основний платіж та 69562,00 грн - штрафна (фінансова санкція).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно була проведена планова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, що підтверджується відповідними судовими рішеннями. За результатами такої перевірки, на думку позивача, податковим органом безпідставно, до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні про закриття такого кримінального провадження, винесли оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Крім того, зазначив, що податковий орган також безпідставно дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з ТОВ "ТЕХ-АВТО-ДОР", ТОВ "Матісс Плюс", ТОВ "Поток 1713", ПП "ВІВУМ", ТОВ "ОСОБА_5 Строй", ТОВ "О-ВІЛ" щодо надання транспортних та експедиційних послуг. Стверджував, що вказані господарські операції мали реальний характер і підтверджуються всіма необхідними документами, а тому у податкового органу були відсутні підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 02.08.2013 № 00001462200 та № 00001472200.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі № 806/53/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 02.08.2013 № 00001462200 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1 140 316,00 грн, у тому числі: 1137768,00 грн - основний платіж та 2548,00 грн - штрафна (фінансова санкція).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 02.08.2013 № 00001472200 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 219261,00 грн, у тому числі: 175409,00 грн - основний платіж та 43852,00 грн - штрафна (фінансова санкція).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою в частині задоволення позову, Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову в цій частині та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги висновок щодо нереальних господарських операцій позивача та ТОВ "ОСОБА_6 Дор" та ТОВ "Матісс Плюс". Крім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги наявність кримінальної справи відносно директора ТОВ "Матіс Плюс".

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі акту перевірки від 09.07.2013 за №63/22-00/35285888, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.08.2013:

№ 00001462200 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1372632,00 грн, у тому числі: 1370084,00 грн - основний платіж та 2548,00 грн - штрафна (фінансова санкція);

№ 00001472200 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 347811,00 грн, у тому числі: 278249,00 грн - основний платіж та 69562,00 грн - штрафна (фінансова санкція).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегією суддів встановлено, що підставами для винесення податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 02.08.2013 № 00001462200 в оскаржуваній частині є висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат у перевіреному періоді по наступним операціям:

- з придбання позивачем транспортних послуг у ТОВ "ТЕХ-АВТО-ДОР", які не підтверджені первинними документами: товарно-транспортними накладними, оскільки надані товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема ТТН надано до перевірки без зведеного реєстру та подорожніх листів, що недає встановити обставини стосовно виконаного об'єму робіт;

- з придбання позивачем транспортно-експедиційних послуг у ТОВ "Матісс Плюс" не підтверджені. Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що слідчим відділом Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.ч. 1, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) та ч. 1 ст. 205 цього кодексу (фіктивне підприємництво) щодо ТОВ "Матісс Плюс". Директор ТОВ "Матісс Плюс" ОСОБА_7 надав пояснення, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду, до здійснення господарської діяльності не має стосунку, документів не підписував.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, колегією суддів враховано, положення національного законодавства, відповідно до якого витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат;прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як визначено у підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати платника податків мають бути фактично здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що передбачають реальні господарські операції, які відображаються в податковому обліку та які повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

1. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо безтоварності господарської операції позивача та ТОВ "ТЕХ-АВТО-ДОР", то судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.08.2011 ТОВ "Фінансова група "Мегабуд" (Замовник) уклало з ТОВ "ТЕХ-АВТО-ДОР" (Перевізник) договір про надання послуг № 47, відповідно до предмету якого перевізник зобов’язується приймати і доставляти до пунктів призначення за маршрутом, визначеним замовником, вантажі, які останній надає перевізнику до перевезення, а замовник зобов’язується сплачувати перевізнику за надання послуг по перевезенню вантажів плату у розмірі та порядку, визначеним даним Договором.

На підтвердження виконання умов даного договору та правомірності формування валових витрат у перевіреному періоді, позивачем до матеріалів долучено наступні первинні документи:

- акти здачі-прийняття робіт від 31.08.2011 №ОУ-0000120, від 04.09.2011 №ОУ-0000129, від 11.09.2011 №ОУ-0000132, від 18.09.2011 №ОУ-0000137, від 25.09.2011 №ОУ-0000142, від 30.09.2011 №ОУ-0000147, від 09.10.2011 №ОУ-0000154, від 16.10.2011 №ОУ-0000158, від 23.10.2011 №ОУ-0000159, від 31.10.2011 №ОУ-0000166, від 06.11.2011 №ОУ-0000183, від 13.11.2011 №ОУ-0000186, від 20.11.2011 №ОУ-0000189, від 27.11.2011 №ОУ-0000193, від 30.11.2011 №ОУ-0000194, від 04.12.2011 №ОУ-0000200, від 11.12.2011 №ОУ-0000202, від 18.12.2011 №ОУ-0000208, від 25.12.2011 №ОУ-0000210, від 31.12.2011 №ОУ-0000211, від 30.04.2012 №ОУ-0000060;

- податкові накладні від 23.08.2011 №28 (ПДВ - 16666,67 грн), від 30.08.2011 №31 (ПДВ-8333,33 грн), від 31.08.2011 №32 (ПДВ - 19120,00 грн), від 04.09.2011 №3 (ПДВ - 20427,10 грн), від 11.09.2011 №7 (ПДВ - 36293,96 грн), від 18.09.2011 №11 (ПДВ - 57899,71 грн), від 25.09.2011 №16 (ПДВ - 50629,93 грн), від 30.09.2011 №20 (ПДВ - 50894,18 грн), від 09.10.2011 №5 (ПДВ - 52844,77 грн), від 16.10.2011 №11 (ПДВ - 57211,74 грн), від 23.10.2011 № 14 (ПДВ - 50235,91 грн), від 31.10.2011 №19 (ПДВ - 35812,50 грн), від 06.11.2011 №4 (ПДВ - 40060,00 грн), від 13.11.2011 №5 (ПДВ - 78476,45 грн), від 27.11.2011 №19 (ПДВ - 10272,10 грн), від 20.11.2011 №13 (ПДВ - 23338,83 грн), від 30.11.2011 №23 (ПДВ - 6913,00 грн), від 04.12.2011 №1 (ПДВ - 14880,00 грн), від 11.12.2011 №4 (ПДВ - 30548,00 грн), від 18.12.2011 №8 (ПДВ - 53175,50 грн), від 25.12.2011 №11 (ПДВ - 64803,00 грн), від 31.12.2011 №13 (ПДВ - 26259,00 грн), від 30.04.2012 №43 (ПДВ - 8859,40 грн).

Оплата позивачем придбаних у ТОВ "ТЕХ-АВТО-ДОР" послуг та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

Згідно ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Згідно п. 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.16 Положення №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, платіжні доручення та акти здачі-прийняття робіт в силу у Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення №168/704, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити та підтверджують обставини щодо придбання позивачем послуг по перевезенню вантажів.

З огляду на вказані обставини справи та положення законодавства колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зважаючи на характер придбаних послуг - товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує реальність господарської операції.

Доводи відповідача, що відсутність подорожніх листів та зведеного реєстру унеможливлює встановити відстань, яку проїхали вантажні автомобілі, на основі якої робиться розрахунок за фактично надані послуги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки додатком від 19.08.2011 № 01 до договору від 19.08.2011 № 47 конкретизовано пункти навантаження та розвантаження та установлено вартість послуги, яка варіюється від ваги вантажу, а саме: вартість перевезення 1 тонни вантажу складає 60,00 грн з урахуванням ПДВ.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні містять назву вантажу та його вагу, що підтверджує реальність надання ТОВ "ТЕХ-АВТО-ДОР" послуг з перевезення вантажів ТОВ "Фінансова група "Мегабуд". Також, указані товарно-транспортні накладні містять відбитки штампів Представництва "Тодіні Конструкціоні ОСОБА_8П.А." про отримання поставленого товару.

Крім того, відсутність у товарно-транспортних накладних номерів подорожніх листів, виду перевезень, не заповнення рядків, не може бути виключною підставою для невизнання понесених позивачем витрат по придбаним послугам, оскільки відповідальність за їх оформлення покладена на контрагента позивача - ТОВ "ТЕХ-АВТО-ДОР".

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем положень наказу Міністерства статистики України від 21.06.1996 № 193 в частині відсутності журналу обліку вантажів, що надійшли, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки цей наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, то він не є обов’язковим до застосування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем документально підтверджено реальність виконання правочину, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо відсутності у відповідача правових підстав для донарахування позивачеві грошового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 936049,00грн та застосування штрафних санкцій в сумі 2548,00 грн, що є правовою підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 № 00001462200 у цій частині.

2. Досліджуючи доводи апеляційної скарги з приводу безтоварності операцій позивача з ТОВ "Матісс Плюс", то судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.09.2011 між ТОВ "Фінансова група "Мегабуд" (Замовник) та ТОВ "Матісс Плюс" (Перевізник) укладено договір по наданню транспортно-експедиційних послуг №03/09/11.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, перевізник зобов’язується організувати транспортно-експедиційні послуги з доставки довіреного йому вантажу до пункту, зазначеного замовником.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору позивачем надано:

- акти здачі-прийняття робіт від 26.10.2011 №1721; від 31.10.2011 №2141; від 30.11.2011 №3027; від 30.12.2011 №283;

- специфікації до актів здачі-прийняття робіт від 26.10.2011 №1721; від 31.10.2011 №2141; від 30.11.2011 №3027; від 30.12.2011 №283;

- рахунки-фактури від 26.10.2011 №1721; від 31.10.2011 №2141; від 30.11.2011 №3027; від 30.12.2011 №283;

- податкові накладні від 26.10.2011 №172 (ПДВ - 39861,50 грн); від 31.10.2011 №214 (ПДВ - 83587,50 грн.); від 30.11.2011 №3027 (ПДВ - 38307,20 грн); від 30.12.2011 №283 (ПДВ - 13653,00 грн).

Оплата придбаних позивачем послуг у ТОВ "Матісс Плюс" підтверджується копіями платіжних доручень.

Згідно доводів відповідача, у позивача були відсутні правові підстави для формування валових витрат, понесених у зв’язку із придбанням послуг у ТОВ "Матісс Плюс", оскільки слідчим відділом Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого частинами 1, 3 статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) та частиною 1 ст. 205 цього кодексу (фіктивне підприємництво) щодо ТОВ "Матісс Плюс". Директор ТОВ "Матісс Плюс" ОСОБА_7 надав пояснення, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду, до здійснення господарської діяльності не має стосунку, документів не підписував.

Разом з тим, у ході судового розгляду справи з’ясовано, що кримінальне провадження, порушене відносно ТОВ "Матісс Плюс" 30.12.2013 закрито на підстав пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

Крім того, відповідачем не надано суду документів, які б свідчили про наявність і між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, - не виявлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не спростовано факт реального виконання господарських операцій за договором, укладеним між позивачем та ТОВ "Матісс Плюс", а позивачем в свою чергу, в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину та надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачеві грошового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 201720,00 грн, що є правовою підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 № 00001462200 у цій частині.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та скасовував податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 02.08.2013 № 00001462200 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1140316,00 грн, у тому числі: 1137768,00 грн - основний платіж та 2548,00 грн - штрафна (фінансова санкція).

3. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 02.08.2013 № 00001472200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 347811,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 вказаного Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас, відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, формування податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, однією із підстав для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про завищення ТОВ "ФГ "Мегабуд" податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ "Матісс Плюс". Зазначеного висновку відповідач дійшов, посилаючись на пояснення директора ТОВ "Матісс Плюс" наданих у межах кримінального провадження, відповідно до яких останній зареєстрував підприємство за грошову винагороду, до здійснення господарської діяльності не має стосунку, документів не підписував.

Разом з тим, як встановлено судом, кримінальне провадження відносно ТОВ "Матісс Плюс" закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України( встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення), а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що донарахування відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 175409,00 грн та застосування штрафних санкцій 43852,00 грн спірним рішенням, - є протиправним.

Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково, а податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 02.08.2013 № 00001472200 скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 219261,00 грн, у тому числі: 175409,00 грн - основний платіж та 43852,00 грн - штрафна (фінансова санкція).

В решті постанова суду першої інстанції не оскаржується.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" вересня 2017 р. без змін,

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_2

Повне судове рішення складено "27" березня 2018 р.