Постанова № 72979786, 22.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 674/1329/17

Головуючий у 1-й інстанції: Артемчук В.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2017 року (прийняту в м. Дунаївці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2017 року позивач звернувся до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2017 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

На підставі ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється за правилами письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії А № 127643 та вкладкою до нього за №127643, виданим 16 вересня 2002 року Хмельницькою обласною державною адміністрацією.

Відповідно до довідки МСЕК сер. ХМ №056340 позивачу призначено ІІ групу інвалідності довічно, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Також у відповідності до довідки №433, виданої на підставі журналу військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації аварії на чорнобильській АЕС, ОСОБА_2 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 04.07.1986 року по 31.07.1986 року, доза опромінювання 0,5-1 бер.

Причинний зв'язок хвороби ОСОБА_2 з наслідками роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується також Експертним заключенням Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії на засіданні №8 від 20 червня 2002 року, відповідно до якого позивачу встановлено діагноз: дисциркуляторна енцефалопатія ІІст., кризовий перебіг, заключення: захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У відповідності до довідки №92 від 18 лютого 1999 року, виданої Центральною районною лікарнею Іванківської районної державної адміністрації Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 дійсно був відряджений в Іванківський район Київської області з 04 лютого 1986 року по 31 липня 1986 року. Працював у складі медичних бригад, які надавали медичну допомогу потерпілому населенню від аварії на ЧАЕС в селах Феневичі, Дитятки КПП, що підтверджується також наказом №1-77 Дунаєвецької центральної районної лікарні та довідкою про заробітну плату за роботу в пунктах зони відчуження.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення йому відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення.

Відповідач листом від 28.08.2017 року № 223/01-18/2017 відмовив позивачу в наданні статусу інваліда війни, у зв'язку із відсутністю підтверджуючих розпорядчих документів по факту виконання ним заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі – Закон № 3551-XII) встановлено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною 2 ст. 4 Закону № 3551-ХІІ вказано, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України №302 від 12.05.1994 (далі - Положення № 302), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни - інвалід".

Абзацом 2 пункту 7 Положення встановлено, що "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина (пункт 3 Положення № 302).

Згідно із пунктом 10 Положення №302 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

З наведеного вище слідує, що статус інваліда війни встановлюється органами праці та соціального захисту населення на підставі довідки, яка містить інформацію про наказ чи розпорядження про залучення особи до формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, займану посаду та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також довідки про встановлення інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

При цьому, відповідно до існуючих під час аварії на Чорнобильській АЕС правил з діловодства, а саме, Інструкції Держархіву при ОСОБА_3 СРСР, розпорядчі документи з питань Цивільної оборони підприємств, установ та організацій не відносились до їх основної діяльності, тому термін їх зберігання складав 3-5 років, після чого вони повинні були знищуватись.

Отже, необхідні документи, які підтверджували участь формувань Цивільної оборони окремих підприємств, установ, організацій або знищені або відсутні.

Згідно з листом Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 14.08.2017 вих. №01.1-14/1318, у відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборони СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР №1111 - 1976 року; наказу заступника ОСОБА_3 оборони СРСР - начальника ЦО СРСР №90 від 06.06.1975 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та №92 від 29.06.1976 (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної ОСОБА_3 народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 №01, від 30.04.1986 №02, від 04.05.1986 №16, від 19.05.1986 №52 та ін.). Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об’єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов’язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі – чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Аналогічні вимоги зазначені в Законі України "Про Цивільну оборону України" від 03.02.1993 № 2974-XII та Положенні про Цивільну оборону України, затверджене постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 10.05.1994 № 299.

На теперішній час Цивільна оборона регулюється Кодексом цивільного захисту.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом ОСОБА_3 України.

Таким чином, формування Цивільної оборони, в т.ч. і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Таким чином, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з 04.07.1986 по 31.07.1986 позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі медичних бригад, які надавали медичну допомогу потерпілому населенню від аварії на ЧАЕС в селах Фаневчі, Дитятки КПП. Внаслідок виконуваних робіт він отримав захворювання, а в подальшому інвалідність, яка пов’язана з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З 2004 року позивачеві встановлена ІІ група інвалідності в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. На даний час позивач є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням серії А №127643.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, інвалідність якого пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, має отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Щодо посилання відповідача на листи-роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України слід зазначити, що вони носять лише інформаційний характер, не мають ознак нормативно-правового акту, а тому не можуть бути використані, як правова підстава, що регулює порядок прийняття рішення про встановлення статусу інваліда війни.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені доводи та вищезазначені документи, подані позивачем до суду на підтвердження того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, дають підстави для встановлення статусу інваліда війни із видачею відповідного посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5