Постанова № 72979708, 22.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4358/13-а

Головуючий у 1-й інстанції:

ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

22 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "МВЛ", ТОВ "Мегаспорт", ТОВ МС 22", ТОВ "МС 59", ТОВ "СВБ" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "МВЛ", ТОВ "Мегаспорт", ТОВ МС 22", ТОВ "МС 59", ТОВ "СВБ" до Вінницької об'єднаної державної податковової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2013 року позивач ТОВ "МВЛ", ТОВ "Мегаспорт", ТОВ "МС 22", ТОВ "МС 59", ТОВ "СВБ" звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень.

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 12 грудня 2017 року адміністративний позов залишив без розгляду.

Судове рішення мотивоване тим, що оскільки мало місце повторна неявка позивачів у судове засідання без поважних причин, а саме, призначені на 13.07.2016 року, 14.09.2016 року, 03.05.2017 року, 19.07.2017 року та 12.12.2017 року, тому, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п.4 ч. 1 ст. 155 КАС України (в редакції чинній на момент постановлення ухвали суду).

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, представник позивачів подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі представник позивачів зазначив, що суд першої інстанції неправильно трактує поняття повторності, оскільки між судовим засіданням, призначеними на 13.07.2016 року, 14.09.2016 року, 03.05.2017 року, 19.07.2017 року та 12.12.2017 року представники позивачів не з'являлись, але між судовими засіданнями призначеними, зокрема, між 19.07.2017 та 12.12.2017 року відбулось судове засідання призначене на 02.08.2017 року, у якому була присутня представник Позивача. Таким чином у разі неявки в судове засідання призначене на 12.12.2017 року, яке було наступним після 02.08.2017 року, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 128 КАС України таке судове засідання підлягало відкладенню. При цьому зазначено, що не мало місце і повторної неявки, оскільки представник Позивача була присутня в попередньому засіданні 02.08.2017 року, а мало місце лише неявка в наступне засідання 12.12.2017 року. Так, повноважним представником усіх позивачів є ОСОБА_3, яка приймає участь у даній справі з самого її початку і 04 липня 2016 року було подано заяву з проханням направляти усю поштову кореспонденцію на адресу - м. Вінниця, вул. Грушевського, 50/6 (том 5 а.с. 177). Дана заява була проігнорована судом. Також, представник позивачів, про необхідність надсилання поштової кореспонденції саме на її адресу наголошувала безпосередньо суду в судовому засіданні. Однак судом здійснювалось повідомлення представника Позивачів тільки у вибірковому порядку, іноді телефонограмами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача звернув увагу на той факт, що провадження у вказаній адміністративній справі відкрито у 2013 році. А також на те, що з моменту відкриття адміністративної справи та до дати залишення позовної заяви без розгляду сторони у судовому процесі по суті пояснення не надали. Під час усього судового процесу відбувалось лише відкладення судових засідань, зупинення судового розгляду та неявки позивача у судове засідання, що свідчить про навмисне затягування розгляду справи, та як наслідок неузгодження суми грошового зобов'язання протягом зазначеного строку. Крім того, як свідчать матеріали справи, інтереси позивачів представляють 2 представника, про що наявні доручення па представництво інтересів, та відсутність клопотань про відкладення розгляду у справі від усіх представників.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі повторно не з'явились у судове засідання призначені на 13.07.2016 року, 14.09.2016 року, 03.05.2017 року, 19.07.2017 року та 12.12.2017 року представники позивачів не з'являлись. Про час, місце та дати судових засідань, у які не з'являлись представники позивачів, останні повідомлялись завчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток рекомендованою кореспонденцією на адреси реєстрації юридичних осіб – відповідачів ТОВ "МВЛ", ТОВ "Мегаспорт", ТОВ "МС 22", ТОВ "МС 59", ТОВ "СВБ" та шляхом надсилання тексту повістки телефонограмою, про що секретарем судового засідання складалась відповідна довідка.

При цьому суд першої інстанції зауважує, що клопотань про неможливість прибуття в судове засідання, призначене на 12.12.2017 року, або відкладення розгляду справи від представників позивачів до суду не надходило, належного представника не направлено.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Так, згідно з ч.2 ст.49 КАС України (в редакції чинній на момент постановлення ухвали суду) особи які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно з ч.3 ст.128 КАС України (в редакції чинній на момент постановлення ухвали суду) у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналогічне положення закріплено також у п.4 ч.1 ст.155 КАС України (в редакції чинній на момент постановлення ухвали суду), яким передбачено, що позов підлягає залишенню без розгляду, коли позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Тобто, обов'язковою умовою для застосування такої підстави залишення адміністративного позову без розгляду є саме повторна неявка позивача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин. Зазначені наслідки настають, якщо позивач не з'явився вдруге (тобто повторно) без поважних причин і від нього не надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У цьому випадку під повторністю неприбуття в судове засідання позивача та/або його представника необхідно розуміти саме неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі, тобто два рази поспіль чи більше разів без наявності поважних причин. Поважність причин неприбуття оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо з метою визначення правових наслідків такого неприбуття. Так, поважними причинами можуть бути визнані захворювання, що перешкоджає прибуттю до суду, відрядження, несвоєчасне отримання повістки тощо за умови надання належних доказів в підтвердження наведених обставин.

Згідно матеріалів справи встановлено, що між судовим засіданням, призначеними на 19.07.2017 та 12.12.2017 року відбулось судове засідання 02.08.2017 року, у якому була присутня представник Позивача. Таким чином у разі неявки в судове засідання призначене на 12.12.2017 року, яке було наступним після 02.08.2017 року, у відповідності вимог п. 2 ч. 1 ст. 128 КАС України таке судове засідання підлягало відкладенню.

Також, слід зазначити, що повноважним представником усіх позивачів є адвокат ОСОБА_3, яка приймає участь у даній справі з самого її початку 04 липня 2016 року, нею було подано заяву з проханням направляти усю поштову кореспонденцію на адресу - м. Вінниця, вул. Грушевського, 50/6 (том 5 а.с. 177). Дана заява була проігнорована судом. Таким чином в даному випадку судом було допущено порушення вимог ч. 3 ст. 33 КАС України (в редакції чинній на момент постановлення ухвали суду), оскільки судова повістка за адресою, яка була вказана представником Позивачів не надсилалась.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави приймати ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторної неявки позивача без поважних причин в судове засідання.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що провадження у вказаній адміністративній справі відкрито у 2013 році та з моменту відкриття адміністративної справи і до дати залишення позовної заяви без розгляду сторони у судовому процесі по суті пояснення не надали. Під час усього судового процесу відбувалось лише відкладення судових засідань, зупинення судового розгляду та неявки позивача у судове засідання, що свідчить про навмисне затягування розгляду справи, та як наслідок неузгодження суми грошового зобов'язання протягом зазначеного строку.

Із зазначених доводів, колегія суддів зазначає, що ці доводи не є предметом оскарження в адміністративній справі, а тому не можуть бути предметом судового розгляду.

Згідно статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Положенням частини четвертої 4 статті 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Так, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, колегія суддів вважає, що залишення позовної заяви ТОВ "МВЛ", ТОВ "Мегаспорт", ТОВ МС 22", ТОВ "МС 59", ТОВ "СВБ" без розгляду унеможливить доступ позивачів до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ТОВ "МВЛ", ТОВ "Мегаспорт", ТОВ МС 22", ТОВ "МС 59", ТОВ "СВБ" задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "МВЛ", ТОВ "Мегаспорт", ТОВ МС 22", ТОВ "МС 59", ТОВ "СВБ" до Вінницької об'єднаної державної податковової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 березня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_2 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6