Постанова № 72979545, 20.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 592/13157/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.01.2018, суддя Литовченко О.В., м. Суми, повний текст складено 04.01.18 по справі № 592/13157/17

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у проведенні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, яка викладена у рішенні №190511 від 20.07.2017 року та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення до відповідача а саме з 08.06.2017 року, та стягнути судовий збір.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 січня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , просить суд скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 січня 2018 року , прийняти нове рішення , ким задоволтнити позов. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працював на посаді судді Великописарівського районного суду Сумської області з лютого 1970 року по червень 1982 року, з червня 1982 року по вересень 1993 року працював в Управлінні юстиції, з вересня 1993 року по вересень 1995 року був суддею Зарічного районного суду м. Суми, а з вересня 1995 року по вересень 2006 року обіймав посаду судді Апеляційного суду Сумської області.

Постановою Верховної Ради України №19-v від 21 липня 2006 року наказом № 73 від 21 вересня 2006 року його було звільнено з посади судді Апеляційного суду Сумської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.

8 червня 2017 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі поданої заяви та доданої до неї довідки №37 від 08.06.2017 року виданої Апеляційним судом Сумської області про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за грудень 2016 року.

ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 27.07.2017 № 16489/0520 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні такого перерахунку з посиланням на рішення управління від 20.07.2017. Додатково зазначено, що ОСОБА_1 з 01.01.2017 року вже був проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% від посадового окладу та надбавок за вислугу років, зазначених у вищезгаданій довідці.

У Рішенні ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області №190511 від 20.07.2017 року зазначено: «відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.12.2016 виданої Апеляційним судом Сумської області від 08.06.2017 №37. Згідно статті 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Іншого не передбачено. Враховуючи зазначене, допомога на оздоровлення у розмірі 1466,66 грн. не може бути врахована в заробітну плату для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» .

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що для визначення розміру щомісячного довічного утримання судді не можуть застосовуватися положення ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи, оскільки вказані норми застосовуються для призначення саме пенсії. Отже, законодавством, чинним станом на час призначення щомісячного довічного грошового утримання судді позивачу, так і чинним на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, було передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді. При цьому, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди. Відповідно Закону України «Про статус суддів» (в редакції яка діяла на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання судді) суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Враховуючи, що допомога на оздоровлення, зазначена в довідці Апеляційного суду Сумської області про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 37 від 08.06.2017, позивачем не була отримана та неї не були сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За приписами ч.1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В силу вимог статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до п.14 ч.1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.

Згідно ч.4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, що діяла на час припинення суддівських повноважень позивача) судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ). Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу. (Абзац перший частини четвертої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4015-12 від 24.02.94 )

Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Таким спеціальним законом є ОСОБА_3 України «про судоустрій і статус суддів».

Так , відповідно до вимог статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:1) вислугу років;2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Поняття суддівської винагороди, визначене ч. 2 ст. 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», є комплексним, а перелік зазначених її складових є сталим та вичерпним.

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 133 вказаного Закону, іншого визначення поняття грошового забезпечення суддів діюче законодавство не передбачає.

В силу положень ст. 136 Закону № 1402 та ст. 134 Закону № 2453, суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Стаття 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 передбачає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

02 червня 2016 року прийнято ОСОБА_3 України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Аналогічні правові норми закріплені у Законі України від 02 червня 2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому утримання.

Враховуючи наведені норми , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Доводи апелянта з посиланням на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом – Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Посилання апелянта на вимоги статті 2 Закону України «Про оплату праці», пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей ОСОБА_3.

Також , безпідставним є посилання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року, № 21-430а11, 6 листопада 2013 року 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, колегія суддів виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, в апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені також у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 749/951/17 та від 27.02.2018р. у справі № 738/1343/17, які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.01.2018 по справі № 592/13157/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 26.03.2018.