Постанова № 72979540, 21.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 р. Справа № 820/4692/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 (суддя Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 13.11.17) по справі № 820/4692/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 4476-17 від 13.03.2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на загальну суму податкового боргу у розмірі 200423,05 грн.; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 25.01.2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначено, що позивачем укладено іпотечний договір від 03.09.2008 року з ОСОБА_2 Товариство з обмеженою відповідальністю. Згідно з заявами позивача до банківської установи було частково анульовано кредитну заборгованість, яка з боку податкового органу помилково визнана такою, що регулюється положеннями п.п. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 4476-17 від 13.03.2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на загальну суму податкового боргу у розмірі 200423 (двісті тисяч чотириста двадцять три) гривні 05 копійок.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 25.01.2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_4, АДРЕСА_1, 61146) судовий збір у сумі 3840,48 (три тисячі вісімсот сорок) гривень 48 копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в задоволенні скарги.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Товариство з обмеженою відповідальністю укладено іпотечний договір від 03.09.2008 № MRTG-000000014375/S, згідно зі змістом якого іпотекодержатель надав іпотекодавцю у кредит готівкові кошти у розмірі 69100,00 доларів США. Предметом іпотеки визначено нерухоме майно: квартира № 171 за адресою: м. Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок № 146.

ОСОБА_1 ОСОБА_5 03.09.2008 укладено договір купівлі-продажу квартири № 171 за адресою: м. Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок № 146.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 07.12.2016 року № 3788/20-31-13-04-08/НОМЕР_4.

Згідно з висновками акту від 07.12.2016 року № 3788/20-31-13-04-08/НОМЕР_4 встановлені порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1:

- абзацу "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 49.1, п. 49.2, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст.49, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), в результаті чого виявлено неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік, в якій не визначено та не сплачено, у строки встановлені законодавством, суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в результаті отримання доходу у вигляді додаткового блага;

- п. 179.7 ст. 179 ПК України, а саме несплата суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму - 136615,10 грн.;

- п. 161 (підрозділ 10) Розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження військового збору за 2016 рік у розмірі 10291,81 грн.

За результатами розгляду висновків акту перевірки від 07.12.2016 року № 3788/20-31-13-04-08/НОМЕР_4, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області складені податкові повідомлення рішення: № НОМЕР_1 від 25.01.2017 за податковими зобов'язаннями у розмірі 136615,10 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 34153,78 грн.; № НОМЕР_2 від 25.01.2017 сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 170,00 грн.; № НОМЕР_3 від 25.01.2017 року за податковими зобов'язаннями у розмірі 10291,81 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2572,96 грн.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області сформовано податкову вимогу № 4476-17 від 13.03.2017 року на суму 200423,05 грн., та 17.03.2017 направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, 18.04.2017 лист повернувся до податкового органу у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних рішень було отримання податковим органом інформації від 30.05.2017 на запит від 12.05.2017 № 1560/10/20-34-13-01-31, відповідно до якої ПАТ "Укрсоцбанк" підтвердив інформацію про суми нарахованих та виплачених доходів з ознаками доходу "126" у вигляді анулювання кредитної заборгованості фізичній особі ОСОБА_1 з наданням копій підтверджуючих документів щодо анулювання такої заборгованості.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обгрунтування обставин, на яких грунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо винесення оскаржуваних рішень.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

У пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України в редакції, яка була чинною станом на час прощення позивачу заборгованості (другий та третій квартал 2015 року), закріплено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, пункт 165.1 статті 165 ПК України було доповнено підпунктом 165.1.59, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Пунктом 4.5 статті 4 ПК України передбачено, що при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, законодавством, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату прощення позивачу основної заборгованості по кредиту, анульовану суму боргу (кредиту) віднесено до доходу фізичної особи, який підлягає оподаткуванню, якщо така сума перевищує 50% мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня звітного року. Тобто, регламентовано критерій для визначення вказаного доходу як оподатковуваного, який слід розуміти так, що в разі перевищення суми прощеного боргу 50% мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня звітного року, вона підлягає оподаткуванню у повному обсязі, а в разі недосягнення вказаної межі – не оподатковується взагалі.

Крім того, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов’язку зі сплати військового збору з такої суми.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що сума прощеного позивачу основного боргу по кредиту за договором з ОСОБА_2 Товариство з обмеженою відповідальністю (ПАТ "Укрсоцбанк") становить 686120,47 грн. (а.с. 71, 83), тобто перевищує 50% мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня звітного року (станом на 01.01.2015 розмір мінімальної з/п становив 1218,00 грн.), а отже є його доходом, який, згідно з пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України у відповідній редакції, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і з суми такого доходу позивач зобов’язаний сплатити військовий збір.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що згідно наявних в матеріалах справи письмових доказів, а саме заяв про сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, банківською установою було здійснено прощення основної суми заборгованості за договором кредиту: 15 грудня 2015 року на суму 22374,31 доларів США; 09 грудня 2015 року на суму 1000 доларів США, 09 грудня 2015 року на суму 1000 доларів США, 09 листопада 2015 року на суму 1000 доларів США, 09 вересня 2015 року на суму 1000 доларів США, 07 серпня 2015 року на суму 1000 доларів США, 10 липня 2015 року 1000 доларів США, 11 червня 2015 року на суму 1000 доларів США, та проінформовано боржника про обов'язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за Кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог п.п. 164.2.17 ст. 164 ПК України (а.с. 84-91).

При цьому колегія суддів звертає увагу, що таке прощення основної суми заборгованості було здійснено у зв'язку з довгостроковим погашенням позичальником частини кредитної заборгованості та до встановлення пільг пп. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України, а також без визначення, що сума боргу позивача анулюється в порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України.

Таким чином, враховуючи основні засади податкового законодавства, зокрема п. 4.5 ст. 4 ПК України, та умови для застосування пп. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України, що визначені даною нормою, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для врахування до позивача визначених ним пільг та застосування до спірних правовідносин правових норм, що набрали чинності пізніше, ніж було проведено анулювання основної суми боргу за кредитним договором.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не було виконано покладені на нього податкові зобов’язання, а саме не задекларовано та не сплачено ані ПДФО з отриманої суми доходу 686120,47 грн., ані військовий збір, що є правовою підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді накладення штрафних (фінансових) санкцій за п. 123.1 ст. 123 ПК України та нарахування податковим органом належної до сплати суми податку та військового збору, що в даному випадку відповідає оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням і доданим до них розрахункам та прийняття в подальшому податкової вимоги.

Таким чином, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, зокрема, ст.ст. 4, 123, 164, 165, 167, п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України у відповідній редакції, такі рішення є обґрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Доводи позивача про те, що прощена йому Банком сума кредитного боргу не підлягає включенню до оподатковуваного доходу на підставі пп. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України, колегія суддів вважає безпідставними і до уваги не приймає, оскільки, як встановлено вище, зазначені правовідносини між позивачем і Банком виникли до набрання чинності нормою, на яку посилається апелянт, тобто до введення відповідної пільги з оподаткування, а отже, обов’язок зі сплати ПДФО і військового збору з анульованого боргу виник у нього раніше і, виходячи із засад податкового законодавства, визначених у п. 4.5 ст. 4 ПК України, положення пп. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України у даному випадку застосуванню не підлягають.

Більш того, як було встановлено апеляційним судом, з інформації, яка була надана банківською установою, ПАТ "Укрсоцбанк" було проведено анулювання заборгованості клієнтів банку відповідно до норм чинного законодавства України, а саме: ст. 605 Цивільного кодексу України "Припинення зобов'язання прощенням боргу" та пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, без посилання на відповідні правові підстави для застосування вказаної вище пільгової норми.

Посилання позивача на наявність суперечностей податкового законодавства є безпідставними, оскільки в даному випадку норми ПК України чітко та однозначно врегульовують спірні правовідносини і не надають підстав для подвійного тлумачення.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме застосував приписи пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відому в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 по справі № 820/4692/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_6 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Постанова складена в повному обсязі 26.03.18.