Постанова № 72979445, 22.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Островська Н.І.

22 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 637/772/16-аХарківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Цибуковської А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду Харківської області від 12.12.2017р., (повний текст складено 12.12.17р.) по справі № 637/772/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Шевченківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області від 15.02.2016 р. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника за нормами ч.10 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 22.06.2016 р. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника за нормами ч. 10 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р.;

- зобов'язати Куп'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області вчинити дії згідно зі ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. по переведенню ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р. Розрахунок здійснити в розмірі 70 відсотків щомісячного довічного грошового утримання померлого, яке він отримував на дату смерті, що становить 90% від заробітної плати, визначеної в розмірі 21924,00 грн. згідно з довідкою №1015 від 18.12.2013 р. Здійснити відповідне нарахування та виплати, починаючи з 09.02.2016 р.

Постановою Шевченківського районного суду Харківської області від 12.12.2017 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 22.03.2018 р., учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялися належним чином.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Куп'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (т.1 а.с. 10, 26).

Згідно зі свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть. (т.1 а.с. 13, 14).

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Шевченківської селищної ради від 12.04.2016р. №1120, ОСОБА_3 до дня смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1.( т.1 а.с. 24).

Як убачається із розпорядження УПФ України в Шевченківському районі Харківської області №115284 від 22.05.2014 р., ОСОБА_3 як суддя у відставці, з 16.08.2006 року отримував щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-6. (т.1 а.с. 19, 25)

09.02.2016 р. ОСОБА_1 звернулась до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (т.1 а.с. 80).

Рішенням УПФУ в Шевченківському районі Харківської області від 15.02.2016 р. ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника як таку, що не передбачена вищевказаним Законом (т.1 а.с. 81).

14.06.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" (т.1 а.с. 137).

Рішенням УПФУ в Шевченківському районі Харківської області від 22.06.2016 р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" з посиланням на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо пенсійного забезпечення" № 213 від 02.03.2015 р., оскільки з 01.06.2015 р. скасовано норми щодо призначення (перерахунку) пенсій відповідно до спеціальних законів, в тому числі згідно з Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (т.1 а.с.11-12).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача від 15.02.2016 р. та від 22.06.2016 р. №18, позивач звернулась до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Спірним у справі є правомірність рішень відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію в зв'язку з втратою годувальника за померлого суддю у відставці відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 1 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI судді який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або за його вибором щомісячне довічне утримання.

Згідно з ч. 2 ст. 138 вищевказаного Закону суддя який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне утримання. При досягнення таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на отримання щомісячного грошового утримання чи за його вибором призначається пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII.

Пунктом 10 ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року передбачено що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім'ї - 90% відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

У лютому 2015 року вступив в законну силу Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року, розділ 10 якого визначав cтатус судді у відставці.

Згідно зі ст. 141-142 цього Закону суддя у відставці мав право на призначення йому пенсії на умовах передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором право на отримання щомісячного довічного утримання.

Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника та Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 року, яким було змінено назву статті 37 Закону України "Про державну службу" на нову назву "Пенсійне забезпечення державних службовців".

Відповідно до змісту частини 10 ст. 37 цього Закону право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, які отримували або мали право на пенсію за цим законом.

Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" №889 -VIII від 10.12.2015 року за винятком ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону України "Про державну службу" №889 -VIII від 10.12.2015 року.

Згідно з п.10 і 12 розділу 11 Закону України "Про державну службу" №889 -VIII від 10.12.2015 року та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій держслужбовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року з наступними змінами.

Колегія суддів зазначає, що п.13 розділу 11 Закону України "Про державну службу" №889 -VIII від 10.12.2015 року передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про державну службу" №3723-XII з наступними змінами, зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.

Про реалізацію права судді на відставку за нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 7 липня 2010 року йде мова і в змісті п.25. ч.2 розділу 12 "Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016 року.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-8/2016 року від 8 червня 2016 року за № 4-рп/2016 року (конституційне подання Верховного Суду України щодо конституційності положень ч.3, абзаци 1-2,4,6 ч. 5 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу 3 "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" визнані такими, що не відповідають Конституції.

Положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2423 в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII і положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213, визнані неконституційними, і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Отже, Куп'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, як орган, якому делеговані повноваження щодо призначення і виплати пенсій, при зверненні ОСОБА_1 із заявами про перехід на пенсію по випадку втрати годувальника, повинно було діяти відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року, ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року з наступними змінами.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи та не є спірним між сторонами, чоловік позивача - ОСОБА_3 - як на момент призначення довічного грошового утримання (16.08.2006 року) так і на момент смерті (ІНФОРМАЦІЯ_2 року) мав право на одержання пенсії державних службовців відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року.

Відповідно до частин 13 та 14 ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач перебувала на утриманні свого чоловіка - ОСОБА_2

Таким чином, як встановлено колегією суддів, позивач на момент звернення з заявою до пенсійного органу була непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника та відповідала вимогам вищезазначених норм ст.37 Закону № 3723-XII.

Однією зі складових права на справедливий судовий розгляд (ст.6 Європейської Конвенції з прав людини) є принцип правової визначеності, за яким права особи мають бути чітко та повною мірою визначені законом, положення якого є зрозумілими та доступними до розуміння будь-якою особою.

З огляду на спірні правовідносини правова визначеність полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення по Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на певні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.

За таких умов, розповсюдивши право на особу, похідним є і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII.

Отже, ОСОБА_1 має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-12 від 16.12.1993р. (з наступними змінами).

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-12 від 16.12.1993р. (з наступними змінами) порушені, то вони підлягають відновленню у встановлений законом спосіб, яким є визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 15.02.2016 р. та від 22.06.2016 р. №18 і зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-12 від 16.12.1993р. (з наступними змінами) з урахуванням довідки про заробітну плату від 18.12.2013 р. №1015, та з урахуванням фактично виплаченої пенсії, починаючи з 09.02.2016 р.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому оскаржувана постанова через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду Харківської області від 12.12.2017 по справі № 637/772/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області від 15.02.2016 р. та від 22.06.2016 р. №18.

Зобов'язати Куп'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-12 від 16.12.1993р. (з наступними змінами) з урахуванням довідки про заробітну плату від 18.12.2013 р. №1015, та з урахуванням фактично виплаченої пенсії, починаючи з 09.02.2016 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (код 40384269) на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.) згідно з квитанцією №81 від 19.05.2016р. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 826,80 грн. (вісімсот двадцять шість грн. 80 коп.) згідно з квитанцією від 02.01.2018р.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. КурилоСудді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 26.03.2018 р.