Постанова № 72979385, 22.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1412/17

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, за участю третьої особи - фермерського господарства "ВЛ-Фермер" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просили визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у наданні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства, земельних ділянок, що не перевищує земельну частку (пай), за рахунок раніше наданих в оренду земель засновнику фермерського господарства ОСОБА_4 для ведення особистого фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 21,1341 га, у тому числі: 21,1341 га - пасовища (кадастровий номер НОМЕР_3), згідно договору оренди землі від 15.12.2016 року, зареєстрованого 25.12.2016 року, зобов'язати відповідача надати такий дозвіл.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправною, оскільки суперечить приписам ст. 118 ЗК України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт, зокрема, зазначив, що на момент розгляду заяви позивачів земельні ділянки на які вони претендують не входили до переліку земель право оренди на які можуть бути надані на території відповідної області. Крім цього, зазначив, що зобов'язавши надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд перебрав на себе дискреційні повноваження контролюючого органу.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 15.12.2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (Орендодавець) та ОСОБА_4 (Орендар) на підставі протоколу земельних торгів від 15.12.2016 року № 75/12/16 укладено договір оренди землі, предметом якого є надання орендарю в строкове (на 7 років) платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 21,1341 га для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області, кадастровий № НОМЕР_3.

19 грудня 2016 року відповідно до акту приймання-передачі об'єкта оренди ОСОБА_4 прийняв у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 21,1341 га.

Відповідно до Статуту фермерського господарства "ВЛ-Фермер" (нова редакція), затвердженого рішенням засновника господарства від 26.06.2017 року № 2 та зареєстрованого 18.07.2017 року державним реєстратором Управління Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області, до складу господарства входять: голова ФГ - ОСОБА_4 та член ФГ - ОСОБА_5

Фермерське господарство користується на підставі договору оренди землі від 15.12.2016 року, зареєстрованому 25.12.2016 року, земельною ділянкою площею 21,1341 га.

У серпні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, для ведення фермерського господарства.

Листом від 08 вересня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відмовило позивачам у задоволенні їх заяв з посиланням на те, що земельні ділянки, які вони бажають отримати у власність, не входять до переліку ділянок, які можливо передати в межах безоплатної приватизації.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача суперечить приписам ч.7 ст. 118 ЗК України, а отже позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконності відмови відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, однак вважає передчасним висновок суду щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача надати позивачам такий дозвіл, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Стаття 13 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-VІ встановлює, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, за приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи наведені приписи законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ Держгеокадастру у Херсонскій області має здійснювати свої повноваження відповідно до законодавчих актів України, у тому числі актів Кабінету Міністрів. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що стратегія удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність, на відміну від Земельного Кодексу України, а відтак, відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є незаконною.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимога позивачів про зобов'язання Управління надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки є передчасною, з огляду наступне.

Суд першої інстанції, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд повинен розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень і суд не може підміняти цю процедуру та адміністративного суб'єкта, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

На переконання колегії суддів, зобов'язуючи Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, а тому належним способом захисту порушених прав є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим постановлене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 286, 272 КАС України, суд, -

П О С ТА Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у наданні ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства, земельних ділянок, що не перевищує земельну частку (пай), за рахунок земель, наданих в оренду для ведення особистого фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 21,1341 га, у тому числі: 21,1341 га - пасовища (кадастровий номер НОМЕР_3), згідно договору оренди землі від 15.12.2016 року, зареєстрованого 25.12.2016 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 09.08.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, для ведення фермерського господарства.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_5 (код РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її тексту в повному обсязі.

Головуючий: І.П. Косцова

Суддя: І.О. Турецька

Суддя: Л.В. Стас

Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Стас Л.В. Турецька І.О.