Постанова № 72979353, 21.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/7161/16

Категорія: 12.3

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на ухвалу від 19 жовтня 2017 року, постановлену Одеським окружним адміністративним судом у складі головуючого-судді Свиди Л.І., у справі за заявою Головного управління Національної поліції в Одеській області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії № 9 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення (висновку), визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2017 року Головне управління Національної поліції в Одеській області подало заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2007 року (т. 1 а.с. 223-225).

Ухвалою від 19.10.2017 року, постановленою в порядку письмового провадження, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Одеській області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року (т. 2 а.с. 33-35).

Не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 року, Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 52-55), в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права; не надав належної правової оцінки доказам, які надані ГУ НП в Одеській області; висновки суду першої інстанції прямо суперечать обставинам справи.

Так апелянт зазначає, що суд першої інстанції не навів жодних мотивів та обґрунтувань, за яких він постановив ухвалу від 19.10.2017 року, не вжив належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи, не повно та не об'єктивно дослідив обставини справи, що входять до предмету доказування, не надав правильної юридичної оцінки встановленим обставинам.

Апелянт зазначає, що нововиявленими обставинами є те, що позивач, на час ухвалення судом першої інстанції постанови від 02.02.2017 року, не повідомив суд про те, що він в цей час додатково отримує грошову компенсацію в Роздільнянському центрі зайнятості, яка повинна бути врахована під час ухвалення постанови.

Зокрема апелянт посилається на недотримання судом першої інстанції приписів п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно до якого при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомоги по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Апелянт зазначає про перебування ОСОБА_2 на обліку Роздільнянського центру зайнятості та отримання ним в період з 06.12.2016 року по 09.03.2017 року допомоги по безробіттю в розмірі 7807,59 грн., про що ОСОБА_2 не повідомив суд при розгляді справи № 815/7161/16.

Апелянт зазначає, що за постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року він має виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9987,97 грн., без врахування допомоги по безробіттю в розмірі 7808,59 грн., що призведе до значних матеріальних збитків ГУ НП в Одеській області, яке в свою чергу виплачує і інші стягнення за рішеннями судів, і не має можливості виплачувати необґрунтовані грошові кошти, які були стягнуті з вини позивача, який не повідомив ні суд, ні ГУ НП в Одеській області щодо перебування на обліку в центрі зайнятості, що є суттєвою зміною обставин.

Апелянт вважає, що отримання ОСОБА_2 допомоги по безробіттю та грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, без урахування допомоги по безробіттю, є переплатою державних коштів, оскільки ГУ НП в Одеській області фінансується за рахунок держави.

Зазначені обставини, на думку апелянта не були враховані судом першої інстанції.

ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до п. 1ч. 1 ст. 309 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Суд першої інстанції встановив та сторонами у справі не оспорюється той факт, що 15.12.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області №9, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) АК ГУНП №9, яке оформлене протоколом ОП №15.00004619.0025086 від 12.03.2016 року та зазначено в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, яким старший сержант поліції ОСОБА_2 визнаний таким, що «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність»; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Одеській області №1482 о/с від 16 листопада 2016 року в частині звільнення зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліції» (через службову невідповідність) ОСОБА_2, поліцейського Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області; поновити ОСОБА_2 з 16 листопада на посаді поліцейського Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області; стягнути з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 16 листопада по день фактичного поновлення на службі в поліції з відрахуванням всіх обов'язкових податків, платежів та зборів; постанову суду в частині поновлення на посаді звернути до негайного виконання, а в частині стягнення заробітної плати - у межах стягнення за один місяць.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року (т. 1 а.с. 96-98), яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 року (т. 1 а.с. 166-169), позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії №9 Головного управління Національної поліції в Одеській області в частині вимоги - визнати протиправним та скасувати рішення (висновку) атестаційної комісії №9 Головного управління Національної поліції в Одеській області, яке оформлене протоколом ОП №15.00004619.0025086 від 12.03.2016р. залишено без розгляду.

Постановою від 02 лютого 2017 року (т. 1 а.с. 102-111), ухваленою в порядку письмового провадження, Одеський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов ОСОБА_2:

- визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1482 о/с від 16 листопада 2016 року в частині звільнення зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліції» (через службову невідповідність) ОСОБА_2, поліцейського Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області;

- зобов'язав Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_2 на посаді поліцейського Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 16.11.2016 року;

- стягнув з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 листопада 2016 року по 02 лютого 2017 року в сумі 9987,97 грн.;

- постанову в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати в розмірі 3856,27 грн. допустив до негайного виконання.

Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року набрала законної сили 06.04.2017 року.

21 липня 2017 року Головне управління Національної поліцію в Одеській області подало заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2007 року (т. 1 а.с. 223-225).

Заява Головного управління Національної поліції в Одеській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, обґрунтована тим, що при ухваленні Одеським окружним адміністративним судом постанови від 02.02.2017 року не були враховані істотні обставини, про наявність яких сторонам не було відомо під час розгляду справи, та які впливають на прийняття рішення в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зокрема, перебування ОСОБА_2 на обліку у Роздільнянському районному центрі зайнятості і отримання ним матеріальної допомоги по безробіттю у розмірі 7807,59 грн., що впливає на суму середнього заробітку, який підлягає стягненню з ГУ НП в Одеській області.

Відповідно до матеріалів справи (т. 1 а.с. 235) ОСОБА_2 06.12.2016 року звернувся до Роздільнянського районного центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та призначення йому виплати допомоги по безробіттю.

Наказом Роздільнянського районного центру зайнятості від 08.12.2016 року ОСОБА_2 наданий статус безробітного, наказом від 13.12.2016 року призначена та розпочата виплата допомоги по безробіттю, наказом і від 20.03.2017 року ОСОБА_2 знятий з обліку як безробітний та йому припинена виплата допомоги по безробіттю у зв'язку із поновленні його на роботі за рішенням суду (т. 1 а.с. 234).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року по цій справі, яка набрала законної сили 06.04.2017 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений в повному обсязі, та, окрім іншого, стягнуто з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2016 року по 02.02.2017 року в сумі 9987,97 грн.

Також, відповідно до наданої Роздільнянським районним центром зайнятості довідки ОСОБА_2 за період з грудня 2016 року по березень 2017 року отримав допомогу по безробіттю у розмірі 7807,59 грн. (т. 1 а.с. 236).

Суд першої інстанції також встановив та сторонами у справі не оспорюється, що зазначені обставини є підставою для прийняття господарським судом Одеської області рішення від 05.07.2017 року у справі №916/1090/17 про стягнення за позовом Роздільнянського районного центру зайнятості з ГУ НП в Одеській області коштів в розмірі 7807,59 грн., виплачених ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 226-230).

Суд першої інстанції не погодився з доводами ГУ НП в Одеській області про те, що зазначені вище обставини є підставою для скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року у цій справі та ухвалення нового рішення, яким мають бути відраховані від суми грошової компенсації за час вимушеного прогулу стягненої з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 7807,59 грн., які були надані Роздільнянським районним центром зайнятості позивачу під час перебування на обліку у якості безробітного.

Відхиляючи доводи ГУ НП в Одеській області, суд першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідно до положень ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нормами законодавства передбачено зменшення середнього заробітку, який підлягає стягненню в разі поновлення незаконно звільненого працівника тільки на суму заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Також суд першої інстанції правильно застосував приписи ст. ст. 1, 7, ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до яких допомога по безробіттю не є заробітком за час виконання нижче оплачуваної роботи, внаслідок чого середній заробіток за час вимушеного прогулу не може бути зменшений на суму виплаченого забезпечення за Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

При цьому суд першої інстанції дотримався правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України №334/290/15-ц від 21 вересня 2017 року, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України(в редакції чинній на час постановлення оскарженої ухвали) є обов'язковою та має враховуватися судами.

Окрім іншого суд першої інстанції звернув увагу на ту обставину, що ГУ НП в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 не виплачений та за заявою позивача від 19.06.2017 року ГУ НП в Одеській області відраховує з його грошового забезпечення 20% в рахунок погашення заборгованості перед Роздільнянський районним центром зайнятості за отриману допомогу по безробіттю, що підтверджено відповідною заявою та довідкою про доходи ОСОБА_2, а тому скасування рішення суду за нововиявленими обставинами призведе до не виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування ним самостійно отриманої допомоги по безробіттю ГУ НП в Одеській області, що призведе до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ГУ НП в Одеській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №815/7161/16.

Відхиляючи доводи ГУ НП в Одеській області, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд зазначає, що посилаючись на не вжиття судом першої інстанції належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи, апелянт не зазначив, які саме належні заходи зобов'язаний був застосувати суд першої інстанції, але не застосував. Так само апелянт не зазначив конкретні обставини справи які, на думку апелянту, суд першої інстанції дослідив не об'єктивно, та в чому полягає така необ'єктивність. Не зазначив апелянт також і те, яким саме встановленим обставинам судом першої інстанції надана не правильна юридична оцінка

Апелянт зазначає, що нововиявленими обставинами є те, що позивач, на час ухвалення судом першої інстанції постанови від 02.02.2017 року, не повідомив суд про те, що він в цей час додатково отримує грошову компенсацію в Роздільнянському центрі зайнятості, яка повинна бути врахована під час ухвалення постанови.

Апелянт вважає, що отримання ОСОБА_2 допомоги по безробіттю та грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, без урахування допомоги по безробіттю, є переплатою державних коштів, оскільки ГУ НП в Одеській області фінансується за рахунок держави.

Зазначені обставини, на думку апелянта не були враховані судом першої інстанції.

Апеляційний суд зазначає, що за змістом мотивувальної частини оскарженої ухвали, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив надані сторонами докази, надав їм правильну правову оцінку, з посиланням на норми матеріального права, з урахуванням правових висновків Верховного Суду України.

Посилання апелянт, як на підставу зменшення розміру компенсації за час вимушеного прогулу, на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248-15 «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України».

Зазначаючи про грубе порушення судом першої інстанції ст. 129 Конституції України, апелянт не зазначив у який спосіб суд першої інстанції допустив порушення таких засад судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів; рівність сторін у доведені перед судом переконливості наданих доказів; забезпечення обвинуваченого права на захист.

Апеляційний суд зазначає про помилковість доводів апелянта щодо наявності нововиявлених обставин - істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, так як законодавством не передбачено жодних підстав для його зменшення (правова позиція ВСУ викладена у постанові від 25.02.2016 р. у справі № 6-511цс16, від 21.09.2017 р. у справі № 6-2597цс16).

Відсутність на час ухвалення судом першої інстанції постанови від 02.02.2017 року інформації про отримання позивачем допомоги по безробіттю не призвело до помилки внаслідок не знання про існування цієї обставини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена ухвала - без змін.

Судові витрати понесені апелянтом відшкодуванню не підлягають відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 5-10, 72-78, 139, 308, п. 1 ч. 1 ст. 311, п. 1 ч. 1ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325, ч. 2 ст. 328, ч. 2 ст. 369 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

суддя-доповідач С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П. , Кравця О.О.

апелянт Головне управління Національної поліції в Одеській області

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2017р.

у справі № 815/7161/16

позивач ОСОБА_2

відповідач Головне управління Національної поліції в Одеській області , Атестаційна комісія №9 Головного управління Національної поліції в Одеській області

про визнання неправомірним та скасування рішення (висновку) визнання протиправним та скасування наказу, про поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,