Постанова № 72979194, 27.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/588/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

представника третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року про закриття провадження у справі № 463/2389/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Львівська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

суддя в 1-й інстанції - Леньо С.І.

час ухвалення рішення - 08.12.2017 року, 17:25 год,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 08.12.2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися в суд з адміністративним позовом до відповідача, просять визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 101 від 27 березня 2015 року «Про демонтаж самочинно влаштованої альтанки на прибудинковій території на вул. Личаківській, 165 в м. Львові».

В судовому засіданні 08.12.2017 року представник відповідача Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради заявила клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як наявний спір про право.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року у справі № 463/2389/15-а провадження закрито.

Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач , подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано правовий висновок Верховного суду України, оскільки є істотна відмінність обставин справи, що розглядається від обставин справи, у якій зроблено правовий висновок.

Предметом спору в справі, в якій зроблено правовий висновок було визнання протиправними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та зобов'язання вчинити дії за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової підтримки підприємництва «Бізнес і Право», тобто спір виник з цивільно-правових відносин.

Оскільки в мотивувальній частині оспорюваного розпорядження відповідач посилається на норми, що регулюють питання благоустрою, а також на Положення про Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради, а благоустроєм населених пунктів в Україні займаються публічно- правові інституції, в тому числі й Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, і об'єктом, який, відповідно до цього розпорядження підлягає демонтажу, є об'єкт благоустрою, призначений для відпочинку необмеженого кола осіб, а не тільки позивачів у даній справі, то видача оскаржуваного розпорядження є реалізацією відповідачем своїх владних управлінських функцій.

Такий висновок є очевидним, оскільки відповідач, видаючи оскаржуване розпорядження, виконував свої владні управлінські функції у правовідносинах у сфері забезпечення благоустрою.

Ще одним важливим критерієм, на який не звернув уваги суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, є те, що в даній справі існує публічний інтерес, а не приватний.

Покликаючись в оскаржуваній ухвалі на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у цивільній справі №6-2554цс16, суд не звернув увагу на те, що саме дана сформульована правова позиція Верховного Суду України передбачає, що при вирішенні питання розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію-визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

При винесенні оскаржуваної ухвали суд не звернув увагу на те, що в самому розпорядженні Личаківської районної адміністрації, про визнання протиправним та скасування якого заявлена вимога, зазначено, що альтанка на прибудинковій території на вул.Личаківська,165 у м. Львові є самочинно влаштована, особа правопорушника не встановлена. Таким чином, в даному випадку відсутній спір про цивільне право, оскільки самовільне будівництво не може бути об'єктом правовідносин, особа, яка б мала право заявити права на будівельні матеріали об'єкту самочинного будівництва, не встановлена.

Окрім того, суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали, залишив поза своєю увагою ту обставину, що позивачі обґрунтовували свій адміністративний позов тим, що відповідач при винесенні оспорюваного розпорядження діяв з порушенням вимог, перелічених у ст.2 КАС України.

Просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року про закриття провадження у справі № 463/2389/15-а та справу направити на продовження розгляду.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту позовних вимог, спір в даній справі виник між фізичною особою, як суб'єктом приватного права та органом місцевого самоврядування, як суб'єктом владних повноважень з приводу оскарження розпорядження органу місцевого самоврядування про демонтаж самочинно влаштованої альтанки на прибудинковій території.

Вказане свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, яке спрямоване на припинення у фізичної особи цивільних прав, зокрема і позивачів, які заперечують проти демонтажу самовільно влаштованої мешканцями будинку альтанки, не здійснює владних управлінських функцій та не виступає суб'єктом владних повноважень, у зв'язку з чим, такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.3 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема припинення дії, яка порушує право.

У позовній заяві позивач просить визнати протиправним розпорядження Голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27.03.2015 року № 101 «Про демонтаж самочинно влаштованої альтанки на прибудинковій території на вул. Личаківській,165 у м. Львові.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Із матеріалів справи видно, що позивачі просять визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 101 від 27 березня 2015 року «Про демонтаж самочинно влаштованої альтанки на прибудинковій території на вул. Личаківській, 165 в м. Львові», в мотивувальній частині оспорюваного розпорядження відповідач посилається на норми, що регулюють питання благоустрою, а також на Положення про Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради, а благоустроєм населених пунктів в Україні займаються публічно- правові інституції, в тому числі й Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, і об'єктом, який, відповідно до цього розпорядження підлягає демонтажу, є об'єкт благоустрою, призначений для відпочинку необмеженого кола осіб, а не тільки позивачів у даній справі, то видача оскаржуваного розпорядження є реалізацією відповідачем своїх владних управлінських функцій.

За правилами статті 1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас суд першої інстанції залишив поза увагою те, що дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Виходячи з аналізу зазначених норм, вбачається, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

А тому, при визначенні судової юрисдикції справи суду необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, а також предмета спірних правовідносин.

А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної ухвали не вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення без додержанням норм процесуального права, що згідно ст.320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції

Керуючись ст.308, 312, 320, 322, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року про закриття провадження у справі № 463/2389/15-а - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Я. С. Попко Повне судове рішення складено 27.03.2018 року