Постанова № 72979135, 27.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7972/17 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року (розглянута в порядку письмового провадження, у м.Києві, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом Головного управління Національної поліції у м.Києві до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Національної поліції у м.Києві (далі - Позивач) звернулось до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бялого Максима Глібовича від 07.06.2017року ВП №53671787 про накладення штрафу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що Головним управління було запропоновано ОСОБА_3 подати заяву, як кандидату на посаду у вибраному структурному підрозділу, відповідно до порядку, передбаченому розділом VI та пунктом 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» шляхом проходження конкурсу. Також, Позивач вказує на те, що до Відповідача були подані копії документів, які підтверджують бажання Головного управління виконати добровільно вказане рішення суду та надати правові обґрунтування щодо неможливості його виконання без бажання особи. Позивач зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, а саме встановлено, що рапорт від 04.11.2015 року про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ України та заява від 07.11.2015 року, яка була подана до Головного управління додатком до заяви від 17.02.2017 року є підставою для розгляду кандидатури особи на вакантну посаду поліцейського, а тому апелянт вважає, що такий висновок суду суперечить вимогам законодавства. Крім того, апеляційна скарга містить посилання на форму реалізацію права на працю, яку обрала сучасна Україна, та порядок добору осіб, здатних виконувати повноваження поліції, визначений положеннями статей 52, 54 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подавався; у судове засіданні представник Відповідача не прибув, однак вказане не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року в справі №826/1584/16 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2016 року, задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2016 року у справі №826/1584/16 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві, Головного управління Національної поліції у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та зобов`язання вчинити дії, скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві, Головного управління Національної поліції у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та зобов`язання вчинити дії, задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві №1016 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_3 з 06.11.2015 року з посади начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві з 06.11.2015 року.

Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві розглянути рапорт поданий 04.11.2015 року підполковником міліції ОСОБА_3 про звільнення за пунктом 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в Національній поліції.

Зобов'язано Головне управління Національної поліції у місті Києві розглянути кандидатуру ОСОБА_3 у відповідності до порядку, передбаченого розділом VI та пунктом 9 Розділу XI Закону України «Про Національну поліцію». В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві з 06.11.2015 року допущено до негайного виконання.

21 листопада 2016 року Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчі листи в адміністративній справі №826/1584/16.

31 березня 2017 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження ВП №53671787 з виконання виконавчого листа №826/1584/16 про зобов'язання Головне управління Національної поліції у місті Києві розглянути кандидатуру ОСОБА_3 у відповідності до порядку, передбаченого розділом VI та пунктом 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з вказаної постанови боржнику надано 10 робочих днів на виконання рішення судів, проте станом на 07 червня 2017 року інформації щодо виконання рішення суду у справі №826/1584/16 боржником ненадано.

07 червня 2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бялим Максимом Глібовичем винесено постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні №53671787, якою за невиконання без поважних причин у встановленому виконавцем строк рішення накладено на боржника - Головне управління національної поліції у м.Києві (м.Київ, вул.Володимирська,15, код ЄДРПОУ 40108583) штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

Так, за приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404- VIII (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень га рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1 ст.5 Закону).

Згідно з статтею 3 Закону примусовому виконанню, поряд з іншим, підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішення третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 ст.26 Закону визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів, крім рішень, що підлягають негайному виконанню (ч.6 ст.26 Закону).

При цьому, статтею 63 Закону передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону визнаечно, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що штраф застосовується до боржника, у разі невиконання ним без поважних причин вимог державного виконавця про необхідність виконання судового рішення у встановлений ним строк.

Поважними причинами невиконання рішення суду відповідно до норм чинного законодавства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Позивач посилається на те, що рішення суду виконано, про що повідомлено державного виконавця шляхом направлення копії листа від 22 березня 2017 року за №К-68-о/п/125/05-2017, адресованого ОСОБА_3; додатково 17.05.2017 року Відповідачу передані усі матеріали, які підтверджують добровільне виконання судового рішення щодо розгляду його кандидатури після проходження конкурсної процедури на обрану посаду.

Зі змісту листа від 22 березня 2017 року за №К-68-о/п/125/05-2017 вбачається, що на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року (справа №826/1584/16) кандидатура ОСОБА_3 щодо прийому на службу в поліції розглянута та повідомлено про те, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію», у продовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Працівники міліції, які відмовились від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

У зв'язку з чим запропоновано відслідковувати інформацію на офіційному сайті Національної поліції України та Головного управління Національної поліції України щодо оголошення відповідного конкурсу, в рамках проведення якого ОСОБА_3 матиме право в його участі в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Національну поліцію».

Між тим, із змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року вбачається, що судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3, як працівник міліції, дійсно виявив бажання проходити службу в Національній поліції, ним складено і подано 04 листопада 2015 року відповідний рапорт до керівництва про звільнення його у зв'язку з переходом на роботу до поліції.

Також, рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 07 листопада 2015 року подано до Національної поліції м.Києва заяву про прийняття його на службу до поліції.

Відповідно до приписів статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Слід також зазначити, що копія листа з матеріалами від 17.05.2017 року, на які посилається Позивач, як на підтвердження повідомлення Відповідача про добровільне виконання судового рішення у справі №826/1584/16, у матеріалах справи відсутня.

За таких обставин, Головним управлінням Національної поліції м.Києва не розглянуто кандидатуру ОСОБА_3 відповідно до порядку, передбаченого розділом VI та пунктом 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», отже боржником у виконавчому провадженні №53671787 рішення суду у справі №826/1584/16 не виконано.

Також, Позивачем не доведено наявність будь-яких поважних причин невиконання судового рішення.

Частиною 2 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність постанови про накладення штрафу від 07 червня 2017 року, а тому відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Посилання апелянта про порушення судом першої інстанції вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, а саме встановлено, що рапорт від 04.11.2015 року про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ України та заява від 07.11.2015 року, яка була подана до Головного управління додатком до заяви від 17.02.2017 року є підставою для розгляду кандидатури особи на вакантну посаду поліцейського, а тому такий висновок суду суперечить вимогам законодавства, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане може слугувати підставою для оскарження постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі №826/1584/16 в касаційному порядку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 272, 287, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.

Постанова складена в повному обсязі 27 березня 2018 року.