Постанова № 72979133, 19.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11485/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, ухвалену головуючим суддею Іванчулинцем Д.В. у м. Ужгороді, повний текст складений 13.11.2017 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області (надалі - ГУДФСУ в Закарпатській області ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2017 року № 33130-13 в розмірі 204,63 грн., № 33131-13 в розмірі 342,86 грн., № 33132-13 в розмірі 319,67 грн., № 33134-13 в розмірі 274,65 грн., № 33135-13 в розмірі 130,51 грн. та № 33136-13 в розмірі 286,48 грн., якими визначено зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року адміністративний позов задоволений.

Відповідач - ГУ ДФС України в Закарпатській області оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що при ухваленні постанови судом не було враховано п.4 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким встановлено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме, про оприлюднення прийнятих рішень відповідними органами місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). Крім того, апелянт зазначає, що порушення законодавцем принципу стабільності податкового законодавства України щодо внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніше 6 місяців до початку нового бюджетного періоду не є підставою для звільнення платника податку від обов'язку сплатити такий податок у відповідному податковому періоді та не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваних повідомлень - рішень.

Просить апелянт скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на те, що рішення Ужгородської міської ради №1618 від 16.01.2015 року «Про місцеві податки і збори», яким встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м.Ужгород, є нечинним, оскільки офіційно не оприлюднене. Відтак, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік на території м. Ужгорода не встановлений.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що ставки податку на нерухомість, які встановлені рішенням Ужгородської міської ради № 1618 від 16.01.2015 року «Про місцеві податки і збори», не можуть підлягати застосуванню у 2016 році, так як приймаючи рішення таке рішення Ужгородська міська рада не дотримала умов, передбачених підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі ПК) щодо офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів. З приводу рішення Ужгородської міської ради №1747 від 09.07.2015 року «Про справляння у м.Ужгород місцевих податків і зборів», то таке рішення опубліковане в газеті «Ужгород» після 15 липня 2015 року, а саме, 22.08.2015 року, а тому не може застосовуватися при обчисленні податку на нерухомість за 2016 рік.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права і зазначає наступне.

Згідно пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Податковим кодексом України, зокрема статтею 8, передбачені загальнодержавні та місцеві податки і збори. Відповідно до пункту 8.3 цієї статті до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України ( стаття 12 ПК України).

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу, з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них. Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях.

Як передбачено підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі, норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як вбачається з матеріалів справи, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік на території Ужгородської міської ради встановлений рішенням Ужгородської міської ради №1618 від 16.01.2015 року «Про місцеві податки і збори» та рішенням Ужгородської міської ради №1747 від 09.07.2015 року «Про справляння в м. Ужгород місцевих податків і зборів». Дані рішення є офіційно оприлюдненими.

Апеляційний суд звертає увагу, що пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2015 року, установлено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, оскільки рішення Ужгородської міської ради є офіційно оприлюдненими і до них не застосовуються у 2016 році вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», то вони підлягають застосуванню на території міста Ужгород у 2016 році.

Висновок суду першої інстанції про те, що рішення Ужгородської міської ради №1618 від 16.01.2015 року не підлягає застосуванню, так як не набрало чинності, оскільки опубліковане на офіційному сайті Ужгородської міської ради лише 12.08.2016 року, а в засобах масової інформації взагалі не опубліковувалося, а рішення Ужгородської міської ради №1747 від 09.07.2015 року офіційно опубліковане в газеті «Ужгород» тільки 22.08.2015 року, є таким, що виходить за межі доказування у даному спорі, оскільки предметом розгляду у даному спорі є правомірність винесення податкових повідомлень- рішень про стягнення податку на нерухомість, а не чинність рішень органу місцевого самоврядування щодо встановлення місцевого податку на нерухомість.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до статті 12 ПК України можливість застосування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевого податку залежить саме від факту його оприлюднення, а не набрання ним чинності.

Отже, постанова суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.06.2017 року ГУ ДФС у Закарпатській області прийняті податкові повідомлення-рішення форми «ф» ( надалі - ППР ), відповідно до яких позивачу ОСОБА_1 як власнику шести об'єктів нерухомості ( квартир ) у місті Ужгород визначено суму податкових зобов'язань за 2016 рік (податковий період) за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, зокрема, ППР № 33130-13 на суму 204,63 грн., ППР № 33131-13 на суму 342,86 грн., ППР № 33132-13 на суму319,67 грн., № 33134-13 на суму 274,65 грн., ППР № 33135-13 на суму130,51 грн. та ППР № 33136-13 на суму286,48 грн. (а.с.8-10).

Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, спору між сторонами про розмір нарахувань та стягнень згідно податкових повідомлень-рішень немає.

Апеляційний суд вважає, що відповідачем доведено обґрунтованість та законність оскаржуваних позивачем податкових-повідомлень рішень, вони прийняті з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, та не порушують прав позивача, тому в позові слід відмовити.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 8 Податкового кодексу України місцеві податки і збори є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України, оскільки в задоволенні позову відмовлено стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, новий розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 807/1293/17 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складене 26.03.2018 року