Постанова № 72979043, 26.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/382/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київблагоустрій» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2018 року (повний текст виготовлено 11 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд» до Комунального підприємства «Київблагоустрій», Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування доручення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправним та скасувати доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 грудня 2017 року про вжиття заходів по демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Технобуд» та знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Електротехнічна, 1.

Одночасно позивачем до суду першої інстанції подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову у якому просить заборонити Комунальному підприємству «Київблагоустрій» вчиняти дії щодо демонтажу об'єкта нерухомості, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Технобуд» та знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Електротехнічна, 1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2018 року задоволено вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем, Комунальним підприємством «Київблагоустрій», подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, відповідач вказує на те, що вжиті заходи забезпечення адміністративного позову не є співмірними предмету позову.

12 березня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу яким підтримує правову позицію суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22 грудня 2003 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач є власником нежитлової будівлі літера «Д» загальною площею 852,1 кв.м та нежитлової будівлі літера «Е» загальною площею 949,3 кв.м. за адресою: м. Києві, вул. Електротехнічна, 1.

На підставі доручення від 14 грудня 2017 року відповідачем проведено частковий демонтаж нежитлового приміщення, за адресою: м. Києві, вул. Електротехнічна, 1.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом та, одночасно, із заявою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд першої інстанції задовольнив заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та зазначив, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Так, суд вжив заходи забезпечення адміністративного позову у вигляді заборони Комунальному підприємству «Київблагоустрій» вчиняти дії щодо демонтажу об'єкта нерухомості.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, щляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Колегія суддів звертає увагу, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Як вбачається з прохальної частини заяви, позивач просив вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборонити Комунальному підприємству «Київблагоустрій» вчиняти дії щодо демонтажу об'єкта нерухомості. Суд першої інстанції, відповідно, ухвалив вжити такий захід забезпечення адміністративного позову.

Сторонами не заперечується, що у прохальній частині позову зазначено таку вимогу: визнати протиправним та скасувати доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 грудня 2017 року про вжиття заходів по демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою.

Так, за змістом п. 13.3.2. Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради №1051/1051 від 25 грудня 2008 року, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вживає заходи щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди.

Відповідно до п. 5.101. Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 листопада 2011 року №94, Департамент здійснює у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо.

Згідно з пп. 3.2.6 п. 3.2. Статуту Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням від 22 лютого 2007 року №167, предметом діяльності Підприємства є, крім іншого, демонтаж, перевезення та зберігання безхазяйного майна (кіосків, павільйонів, гаражів, рекламоносіїв, залишків будівельних матеріалів, автомобілів та ін.) та самовільно розміщених об'єктів, що порушують правила благоустрою міста.

Таким чином, демонтаж малих архітектурних форм здійснюється не лише Комунальним підприємством «Київблагоустрій».

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений позивачем та підтриманий судом першої інстанції, спосіб забезпечення адміністративного позову не є ефективним з урахуванням того, що не лише Комунальне підприємство «Київблагоустрій» здійснює демонтаж.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню щодо рішень, які на момент розгляду питання щодо забезпечення позову продовжують свою дію в часі, а відповідне зупинення дії такого рішення усуне небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Проте, буквальний аналіз положень ст.. 152 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про те, що суд не наділений повноваженнями виходити за межі доводів заяви про забезпечення адміністративного позову. Тобто, суд може вживати ті заходи забезпечення адміністративного позову про які просить заявник.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Комунальному підприємству «Київблагоустрій» вчиняти дії щодо демонтажу об'єкта нерухомості, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Технобуд» та знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Електротехнічна, 1.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач не позбавлений процесуального права подати заяву про вжиття заходів адміністративного позову в інший спосіб.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київблагоустрій» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2018 року - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст виготовлено 26.03.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма