Постанова № 72978911, 21.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2018 року справа № 808/2635/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі № 808/2635/17 (прийнята у відкритому судовому засіданні 22.11.2017р., суддя Бойченко Ю.П.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач) від 30 червня 2017 року № 9448-13.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивачка просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачці на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: Запорізька область, Запорізький район, сщ. Сонячне, вул. Вишнева, буд. 45, загальною площею 747,3 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 31 серпня 2006 року серії ЯЯЯ №507976 (а.с. 13).

30 червня 2017 року відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення №9448-13, яким позивачці визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2016 рік у розмірі 26 029, 78 грн. (а.с. 6).

Згідно розрахунку, доданого до податкового повідомлення-рішення, ставка податку складає 0,1% мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2016 року (1 378 грн.), а саме 1, 378 грн.. Позивачці з урахуванням вимог п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України збільшено податкове зобов'язання на 25 000 грн. Таким чином, загальна сума податку склала 26 029, 78 грн. (а.с. 7)

10 серпня 2017 року вищезазначене податкове повідомлення-рішення направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку та вручено їй особисто 25 серпня 2017 року.

Позивачка, вважаючи рішення відповідача протиправним, звернулася до суду з вимогами про його скасування.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, оскільки дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачці грошового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у розмірі 26 029, 78 грн..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно з п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України передбачено, що ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості, у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України встановлюється, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Згідно п.п.10.1.1 п. 10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 Кодексу складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Пунктом 10.3 ст. 10 ПК України передбачено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до п. 12.3 ст. 2 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.

За приписами п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п. 12.4 3 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Згідно із ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

До матеріалів справи долучено рішення Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 29 січня 2015 року № 06 «Про затвердження місцевих податків та зборів», яким встановлюється податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Володимирівської сільської ради, та відповідно до якого позивачу винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Вищевказане рішення прийнято у 2015 році та оприлюднене до 15 липня 2015 року, отже, виходячи з вимог п. 12.5 ст. 12 ПК України, воно набирає чинності з 01 січня 2016 року, а тому встановлені таким рішенням місцеві податки та збори підлягають застосуванню з 2016 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган правомірно нарахував позивачці грошове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у розмірі 26 029, 78 грн. за 2016 рік.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі № 808/2635/17 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду в строк, передбачений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак