Постанова № 72978835, 26.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 758/10895/17 Суддя суду першої інстанції: Супрун Г.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Літвіної Н.М.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року, що прийнята у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання поновити виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у невиплаті починаючи з квітня 2017 року пенсії ОСОБА_5;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії ОСОБА_5 починаючи з квітня 2017 року.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його права на отримання пенсії. Також скаржник наголошує на тому, що звертався до відповідача із заявою про отримання пенсії не як внутрішньо переміщена особа, а на загальних підставах.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, до якого, однак, не було долучено доказів направлення його копії позивачу. У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У зв'язку з неприбуттям 13.03.2018 у судове засідання жодного з учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.11.2015 та отримує пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа.

Позивач до 10.10.2016 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. 28.09.2015 йому Управлінням праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації була видана довідка №3006006269 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Сторонами не заперечується, що з 11.10.2016 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3. У зв'яку із цим, позивачем було подано заяву, за результатами розгляду якої Управлінням праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації позивача знято з обліку як внутрішньо переміщену особу.

За твердженням ОСОБА_5 у зв'язку із відмовою у нарахуванні йому пенсії у квітні 2017 року, він звернувся до відповідача із заявою про відновлення нарахування та виплати пенсії за новим місцем реєстрації - АДРЕСА_1.

Відповідно до листа Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.05.2017 позивачу повідомлено, що виплату усіх видів соціальної допомоги та компенсацій призупинено, в тому числі і виплату пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, та наголошено, що для продовження виплати пенсії позивачу слід подати нову довідку для внутрішньо переміщеної особи або відмову органу соціального захисту населення у наданні такого статусу.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що у даному випадку відсутній спір щодо наявності у позивача права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У той же час, суд дійшов висновку, що оскільки позивача було знято з обліку як внутрішньо переміщену особу, підстави для продовження виплати відповідачем пенсії позивачу відсутні.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637 (далі - Постанова № 637) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509).

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Таким чином, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно пункту 6 Порядку № 509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно до статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки <…>.

Як зазначалося, 28.09.2015 позивачу була видана довідка №3006006269 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи. У зв'язку зі зміною реєстрації місця проживання, за заявою позивача його було знято з обліку як внутрішньо переміщену особу з 11.10.2016.

Беручи до уваги викладені обставини, позивач з 11.10.2016 втратив статус внутрішньо переміщеної особи, оскільки змінив своє місце реєстрації на м.Київ, яке з підстав, встановлених статтею 1 Закону № 1706-VII не залишав. Таким чином, із зазначеної дати на позивача більше не розповсюджуються положення Закону № 1706-VII, Постанови № 637 та не може бути застосовано Порядок № 509.

У зв'язку із викладеним та припиненням виплати пенсії з квітня 2017 року, позивач звернувся о Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Києві із заявою від 27.04.2017 (вх.№13-625), яка адресована начальнику УПФУ в Печерському районі м. Києва про відновлення нарахування та виплати пенсії за новим місцем реєстрації, а не як внутрішньо переміщеній особі.

Не зважаючи на зазначене, відповідач відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії пославшись на те, що позивачу слід надати довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи або відмову у цьому. Тобто, відповідачем не було розглянуто по суті питання поновлення позивачу виплати пенсії за новим місцем реєстрації у місті Києві.

Відповідно до пунктів 1.5, 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Жодних доказів здійснення відповідачем дій, передбачених зазначеним порядком матеріали справи не містять. Посилання пенсійного органу на те, що підставою для поновлення виплати позивачу пенсії є письмова відмова у наданні йому статусу внутрішньо переміщеної особи є необґрунтованим, оскільки Постанова № 637 не розповсюджуються на позивача, окрім того її положення не містять таких вимог.

Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що неможливість витребувати письмову пенсійну справу з органів, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України не може бути підставою для позбавлення особи соціальних гарантій на отримання пенсії у зв'язку із переїздом із цих територій та зміною реєстрації місця проживання.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що відмова відповідача з наведених ним підстав у поновленні позивачу виплати пенсії є необґрунтованою.

Поряд із цим, на переконання колегії суддів, суд, у даному випадку, не вправі зобов'язувати відповідача поновити позивачу виплату пенсії, оскільки, як зазначалося, відповідачем не вирішувалося питання поновлення виплати пенсії з тієї позиції, що позивач вже не є внутрішньо переміщеною особою. Тому відсутні підстави вважати, що для поновлення виплати пенсії позивачу були виконані всі передбачені законодавством процедури (умови).

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що за фактичних обставин даної справи, допустимим та ефективним способом захисту порушеного права позивача на отримання пенсії у відповідності до частини четвертої статті 245 КАС є зобов'язання відповідача повторно розглянути питання поновлення виплати пенсії позивачу з урахуванням висновків, викладених судом у цій постанові.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов частково.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неналежного розгляду питання поновлення виплати ОСОБА_5 пенсії.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути питання поновлення виплати ОСОБА_5 пенсії починаючи з квітня 2017 року з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Н.М. Літвіна