Постанова № 72978791, 26.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/18590/16 Суддя суду першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року, що прийнята у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до ОСОБА_5 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути заборгованість перед бюджетом у розмірі 25 000 грн з ОСОБА_5

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що за відповідачем рахується сума податкового боргу у зв'язку із несплатою узгодженого податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення, яке відповідачем, з незалежних від контролюючого органу причин, отримано не було та не оскаржено.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 13.03.2018 жодного з учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №0132-17 від 08.06.2015 відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб на суму 25 000 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлялось відповідачу на адресу АДРЕСА_1, проте поштове відправлення повернулося 31.07.2015 із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідачем 22.10.2015 сформовано позивачу податкову вимогу № 10875-23 на суму 25 000 грн, яке також направлялося відповідачу за зазначеною вище адресою, проте також повернулося з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Наведені обставини та факт несплати відповідачем податку згідно вказаних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, на думку податкового органу, є безумовною підставою для примусового стягнення цих коштів.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк на оскарження податкового повідомлення-рішення №0132-17 від 08.06.2015 на суму 25 000 грн станом на час вирішення справи не закінчився, а відтак податкове зобов'язання визначене згадуваним податковим повідомленням-рішенням є неузгодженим. Суд першої інстанції також зазначив, що у відповідача був відсутній обов'язок сплачувати транспортний податок у 2015 році.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

За змістом пункту 37.2 статті 37, пункту 38.1 статті 38 ПК податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пунктів 58.2, 58.3 статті 58 ПК податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За змістом пунктів 42.1, 42.2, 42.4 статті 42 ПК податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що податкове повідомлення рішення вважається належним чином врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення поштового відправлення (із зазначенням причин невручення), яке містило відповідне податкове-повідомлення та було надіслане за податковою адресою (місцем проживання (стаття 45 ПК)) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається є матеріалів справи, 26.02.2015 позивачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення було надіслано ОСОБА_5 на адресу АДРЕСА_1 податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0132-17 від 08.06.2015, яким визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб на суму 25 000 грн. Проте поштове відправлення повернулося із відміткою від 31.07.2015 «за закінченням встановленого строку зберігання».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу, що надіслане відповідачу податкове повідомлення-рішення відповідало пункту 42.1 статті 42 ПК (складено у письмовій формі, відповідним чином підписано та завірено печаткою контролюючого органу), а адреса, на яку його було надіслано, є адресою, за якою відповідач зареєстрована з 18.04.1995 (лист Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 24.01.2018 № 106-786).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0132-17 від 08.06.2015 вважається врученим відповідачу 31.07.2015.

Згідно пункту 56.12 статті 56 ПК якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення <…> у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (пункт 56.17 статті 56 ПК).

Відповідно до підпунктів 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, оскільки позивач не скористався своїм правом оскарження зазначеного вище податкового повідомлення-рішення, то з 31.08.2015 визначені контролюючим органом суми у цьому рішенні вважають узгодженими, а у позивача виник обов'язок до 29.09.2015 сплатити 25 000 грн транспортного податку.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Таким чином, сума транспортного податку у розмірі 25 000 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» №0132-17 від 08.06.2015 у зв'язку з її несплатою позивачем набула статусу податкового боргу 30.09.2015, тобто на наступний день після закінчення строку сплати цього податку.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, податкову вимогу на суму 25 000 грн направлено відповідачу 15.12.2015, тобто право позивача на звернення до суду із цим позовом виникло через 60 днів - 13.02.2016. У відповідності до пункту 102.4 статті 102 ПК позивач міг скористатися таким правом до 29.09.2018 (1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу).

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Аналіз викладених вище норм та встановлених судом обставин справи свідчать про наявність у позивача безумовного права на звернення до суду із позовом, що розглядається у зв'язку із дотриманням ним всіх встановлених ПК процедур. Узгодження сум податкового зобов'язання, визначених у податковому повідомленням-рішенні форми «Ф» №0132-17 від 08.06.2015, направлення у встановленому законом порядку позивачем податкової вимоги, несплата на час розгляду даної справи відповідачем стягуваних сум податкового боргу є безумовною підставою для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що визначене податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» №0132-17 від 08.06.2015 грошове зобов'язання є неузгодженим у зв'язку із тим, що строк його оскарження не закінчився.

Колегія суддів не заперечує того, що відповідач вправі протягом строків, визначених статтею 102 ПК оскаржити податкове повідомлення-рішенням до суду. Однак варто наголосити, що норми ПК не пов'язують узгодження грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями із закінченням 1095-денного строку їх оскарження в судовому порядку. Пунктом 56.17 статті 56 ПК чітко врегульовано момент узгодження грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні у разі, коли його не було оскаржено - день, наступний за останнім днем тридцятиденного строку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. Як зазначалося, судом апеляційної інстанції було встановлено, що спірне податкове зобов'язання є узгодженим з 31.08.2015.

Судом першої інстанції безпідставно надано оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №0132-17 від 08.06.2015 про нарахування відповідачу транспортного податку. Зазначене податкове повідомлення-рішення може бути окремим об'єктом оскарження, однак не є предметом розгляду даної справи, а доводи позивача не стосуються його неправомірності. Жодних доказів його оскарження в адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять. Не є предметом розгляду даної справи також і податкова вимога, надіслана позивачу у зв'язку із несплатою грошового зобов'язання, визначеного зазначеним податковим повідомленням-рішенням.

З висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість надання судом оцінки податковому повідомленню-рішенню у справі про стягнення податкового боргу погодився і Верховний Суд у постанові від 07.02.2018 по справі № 804/4126/16.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв необґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до ОСОБА_5 про стягнення податкового боргу.

Стягнути з ОСОБА_5, яка проживає за адресою 04070, АДРЕСА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетом у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн на р/р 34129999700008 одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 37975298), банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код банку 820019).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя І.В. Федотов